Інструкція для медичного застосування препарату ЦЕФОГРАМ

міжнародна назвa: ceftriaxone;

основні фізико-хімічні властивості:

• порошок від білого до жовтуватого кольору,

гігроскопічний, легкорозчинний у воді;

склад:

• 1 флакон містить цефтріаксону (у формі цефріаксону

натрію) – 250 мг, 500 мг або 1 г;

Форма випуску.

• Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

• Протимікробні засоби. Цефалоспориновий антибіотик

третього покоління. АТС J01D A13.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цефтріаксон – це антибіотик з бактерицидною дією, яка зумовлена його спроможністю пригнічувати синтез клітинних мембран мікроорганізмів. Має широкий спектр активності проти грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів, у тому числі штамів, продукуючих бета-лактамазу. Цефтріаксон вологостікий проти дії бета-лактамаз (пеніциліназ і цефалоспориназ) грамнегативних і грампозитивних бактерій. Як правило, він активний проти таких мікроорганізмів: грампозитивні аеробні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (включаючи пеніциліназопродукуючі штами), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus групи А (S.pyogenes), Streptococcus групи В (S.agalactiae), Streptococcus viridans, Streptococcus bovis. Важливо: метицилін-нечутливі штами стафілококів стійкі до цефалоспоринів, включаючи цефтріаксон. Більшість штамів ентерококів не чутливі до цефтріаксону; грамнегативні аеробні мікроорганізми: Aeromonas spp., Alcaligenes spp., Branhamella catarrhalis (бета-лактамазонегативні й позитивні), Citrobacter spp. (деякі штами стійкі), E.coli, Haemophilus ducreyl, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (включаючи K.pneumoniae), Moraxella spp., Morganella morganii, Nesseria gonorrhoeae (включаючи пеніциліназопродукуючі штами), Neisseria meningitidis, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Salmonella spp. (включаючи Salmonella typhi), Serratia spp. (включаючи Serratia marcescens), Shigella spp., Vibrio spp (включаючи V.cholerae), Yersinia spp.(включаючи Yersinia enterocolitica).

Treponema pallidum чутлива in vitro та в експериментах з тваринами. Під час клінічних досліджень були одержані позитивні результати лікування цефтріаксоном первинного і вторинного сифілісу. Аеробні мікроорганізми: Clostridium spp. (крім Clostridium difficile), Fusobacterium spp. (крім F.mortiferum), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.

Важливо: бета-лактамазопродукуючі штама Bacterioides spp. (а саме B.fragilis) стійкі до дії цефтріаксону.

Фармакокінетика. Концентрації у плазмі крові ідентичні для внутрішньовенного і внутрішньом’язового введеннь. Це означає, що цефтріаксон, введений внутрішньом’язово, має 100% біодоступності. При внутіршньовенному введенні цефтріаксон швидко проникає в інтерстиціальні рідини організму, де бактерицидні концентрації для чутливих мікроорганізмів досягаються за 24 години.

Зв’язуваня з білками зворотньо пропорційне концентрації активної речовини. Цефтріаксон проникає крізь запалені менінгіальні оболонки у немовлят та дітей. Через 24 години після внутрішньовенного введення цефтріаксону у дорослих пацієнтів спостерігалися концентрації,більші за 1,4 мг/л. У дорослих пацієнтів з менінгітом протягом 2 – 24 годин після введення 50 мг/кг ваги значення концентрацій у лікворі значно перевищувало мінімальні інгібуючі концентрації, необхідні для більшості патогенних мікроорганізмів, що викликають менінгіт. Цефтріаксон проникає через плацентарний бар’єр та виявляється у низьких концентраціях у грудному молоці.

Цефтріаксон не метаболізується в організмі.

У дорослих 50 – 60% цефтріаксону виводиться нирками у незміненому вигляді та 40 – 50% - з жовчю. Період напіввиведення у здорових дорослих становить майже 8 годин.

У немовлят виведення нирками становить 70% дози. У пацієнтів, молодше 8 днів та старше 75 років, середнє значення періоду напіввиведення приблизно вдвічі більше, ніж у здорових людей. У пацієнті з нирковою недостатністю та з погіршеною функцією печінки деякою мірою подовжувався період напіввиведення.

Показання для застосування.

• Цефограм показаний при інфекціях,

спричинених цефтріаксон-чутливими мікроорганізмами:

- сепсис;

- менінгіт;

- інфекції черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчних шляхів та травного тракту;

- інфекції шкіри, м’яких тканин та ранові інфекції;

- передопераційна профілактика можливих інфекцій при хірургічних втручаннях;

- профілактика інфекцій у пацієнтів з ослабленою захисною функцією організму;

- інфекції нирок та сечовидільних шляхів;

- інфекції респіраторного тракту (особливо пневмонія);

- захворювання вуха, горла, носа;

- інфекції статевих органів, включаючи гонорею;

- хвороба Лайма у другій стадії;

- профілактика післяопераційної інфекції.

Спосіб застосування та дози.

• Схему лікування призначають індивідуально

залежно від локалізації і тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника. Препарат вводять внутрішньом’язово або внутрішньовенно.

Дорослим і дітям старше 12 років – по 1 – 2 г 1 раз на добу, добову дозу за необхідності можна збільшити до 4 г. Новонародженим (до 2 тижнів) – 20 – 50 мг/кг 1 раз на добу. Грудним дітям (з 3 тижня життя) і дітям віком до 12 років - 20 – 80 мг/кг 1 раз на добу. Дітям з масою тіла більше 50 кг – дозу для дорослих. Тривалість лікування звичайно не перевищує 10 днів. Введення препарату необхідно продовжувати ще протягом 48 – 72 годин після нормалізації температури. При бактеріальному менінгіті у грудних дітей і дітей молодшого віку, лікування розпочинають в дозі 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. При ідентифікації збудника і ступеня його чутливості дозу можна відкоригувати. Тривалість лікування залежить вд збудника і може становити від 4 днів для Neisseria meningitidis до 10-14 днів для чутливих штамів Enterobacteriaceae. При гонореї внутрішньовенно, одноразово, 250 мг. Для профілактики післяопераційних ускладнень – одноразово, 1-2 г (залежно від ступеня небезпеки зараження) за 30-90 хв до початку операції.

Пацієнтам з порушенням функції нирок, корекція дози потрібна лише при кліренсі креатиніну нижче 10 мл/хв. У такомі разі добова доза не повинна перевищувати 2 г.

Правила приготування і введення розчинів

Слід використовувати лише свіжоприготовлені розчини.

Для внутрішньом’язового введення 0,25 г або 0,5 г препарату розчиняють у 2 мл, а 1 г – у 3,5 мл 1% розчину лідокаїну. Рекомендують вводити не більше 1 г в одну сідницю.

Для внутрішньовенної ін’єкції 0,25 г або 0,5 г розчиняють у 5 мл, а 1 г – у 10 мл води для ін’єкцій. Вводять внутрішньовенно повільно (2 – 4 хв).

Для внутрішньовенних вливань розчиняють 2 г в 40 мл розчину, який не містить іонів кальцію (фізрозчин, 5% або 10% розчин глюкози, 5% розчин левулози, 0,45% розчин натрію хлориду + 2,5% розчин глюкози). Дози 50 мг/кг і більше слід вводити краплинно, протягом 30 хвилин.

Побічна дія.

• Алергічні реакції (кропив’янка, пропасниця,

еозинофілія, висип, свербіж, ексудативна мультиформна еритема, набряки, анафілактичний шок); нудота, блювання, стоматит, глосит, діарея; кандидомікоз; головний біль, запаморочення, нейтропенія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, підвищення активності “печінкових” трансаміназ, гіперазотемія, гіперкреатинінемія, підвищення вмісту сечовини; олігурія, гіпокоагуляція, озноб; псевдомембранозний ентероколіт.

При внутрішньовенному введенні можливий розвиток місцевих реакцій: флебіти, болючість по ходу вени.

Внутрішньом’язове введення без лідокаїну дуже болюче.

Протипоказання.

• Гіперчутливість до цефалоспоринів, вагітність (І

триместр). З обережністю – гіпербілірубінемія (у новонароджених і недоношених дітей).

Особливості застосування.

• У пацієнтів, в анамнезі яких є вказівки на алергічні

реакції після введення пеніцилінів, може відмічатися перехресна алергія до цефалоспоринових антибіотиків.

При одночасній тяжкій нирковій і печінковій недостатності, слід регулярно визначати концентрацію в плазмі крові. У хворих, які знаходяться на гемодіалізі, необхідно слідкувати за концентрацією в плазмі крові, оскільки у них може знизитися швидкість його виведення.

При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати картину периферичної крові, показники функціонального стану печінки і нирок.

В окремих випадках при ультразвуковому обстеженні жовчного міхура відмічаються затемнення, які, як правило, були наслідком застосування вищої, ніж рекомендовано, дози Цефограму і помилково сприймалися як жовчні камені. Ці затемнення насправді є осадженими солями кальцію, які зникають після відміни препарату.

Вагітність та період лактації.

Цефтріаксон проникає через плацентарний бар’єр і в грудне молоко, тому в періоди вагітності і лактації препарат призначають лише за суворими показаннями з урахуванням можливого ризику для плода або дитини.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Обережність при комбінованому призначенні з

аміноглікозидами та діуретиками. Не змішувати Цефограм з іншими антибіотиками в ін’єкційних та інфузійних розчинах. Препарати, що посилюють перистальтику кишечнику, протипоказані.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у сухому та недоступному для дітей

місці, при температурі нижче 25°С. Термін придатності – 2 роки. Свіжоприготовлені розчини залишаються стабільними протягом 6 годин при кімнатній температурі (або 24 години при температурі 5°С).