Інструкція для медичного застосування препарату СУЗАКРИН

міжнародна назва: природні фосфоліпіди;

основні фізико-хімічні властивості: емульсія білого або жовтуватого кольору;

склад:

• 1 мл емульсії містить 50

мг очищених фосфоліпідів сурфактанту;

допоміжна речовина: розчин натрію хлориду 0,9 %.

Форма випуску.

• Емульсія для інгаляцій.

Фармакотерапевтична група.

• Природні фосфоліпіди. Код

АТС R07АA 02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Емульсія препарату має виражені поверхневоак-тивні властивості і здатна знижувати поверхневий натяг в альвеолах, запобігаючи тим самим їхньому колапсу наприкінці видиху.

Фармакокінетика. Через 6-8 год, після введення препарату концентрація його знижується, утилізую-чись у легенях за рахунок фагоцитозу його альвеолярними макрофагами, далі за допомогою бронхі-ального кліренсу препарат виводиться з організму і лише частково (приблизно 20-30%) повторно ви-користовується альвеоцитами II типу для ресинтезу ендогенного сурфактанту DE NOVO. Препарат не проникає крізь структури аерогематичного бар`єра і не потрапляє у кров’яне русло.

Показання для застосування.

• У складі комплексного

лікування синдрому гострого легеневого ушкодження у хворих з політравмою, черепно-мозковими травмами тяжкого перебігу, панкреонекрозом, гострою кишковою непрохідністю, сепсисом, гострим порушенням мозкового кровообігу за геморагічним та ішемічним типами; при гострому та хронічному бронхіті.

Спосіб застосування та дози.

• Перед застосуванням флакон

необхідно декілька разів обережно пере-вернути для отримання більш однорідної емульсії. Не слід інтенсивно струшувати його місткість, щоб уникнути піноутворення. Підігріти емульсію до 37°С.

Шляхи введення препарату: інтратрахеальний, інгаляційний.

Інтратрахеальний шлях введення застосовують при інтубації хворого під час штучної вентиляції ле-гень або під час наркозу. Після інтубації пацієнта емульсія препарату вводиться через катетер за до-помогою шприца, встановленого в інтубаційну трубку таким чином, щоб отвір катетера знаходився на рівні дистального кінця трубки. Повноту інстиляції забезпечують наступним введенням повітря в катетер за допомогою шприца. Можливе введення препарату шляхом проколювання ін'єкційною гол-кою інтубаційної трубки. Швидкість введення „повільнокрапельно” (для занайрівномірнішого розпо-ділу препарату в легенях). Одночасно необхідно здійснювати контроль за газовим складом крові па-цієнта, регулюючи при цьому подачу газової суміші. Протягом перших 10 хв після введення може спостерігатися підвищення SAО2. На перших хвилинах після введення Сузакрину у такий спосіб, над грудною кліткою можуть прослуховуватися великопухирцеві хрипи на вдиху. Протягом перших 2 год слід утримуватись від відсмоктування вмісту дихальних шляхів через дихальну трубку. Інстиля-ляції виконують 1 раз на добу. Введення проводять у кількості 3 процедур з інтервалом не менше 6 год.

Інгаляційний шлях введення препарату здійснюють за допомогою ультразвукового інгалятора згідно з його інструкцією. Інгаляції виконують 1 раз на добу. Максимальна кількість інгаляцій на курс лікування – 3.

Спосіб застосування, кількість та періодичність введень препарату призначається індивідуаль-но для кожного пацієнта.

Для розрахунку дози необхідно застосовувати формулу М=0,37*Х*R, де: М - кількість препа-рату Сузакрин у мг; Х - маса пацієнта в кг; R - статевий масовий коефіцієнт, за допомогою якого здійснюється переведення маси тіла пацієнта в кілограмах в масу легенів в грамах: для чоловіків він дорівнює 27, для жінок 23; 0,37 - коефіцієнт, який визначає необхідну кількість препарату Сузакрин на один грам маси легенів.

Побічна дія.

• При введенні препарату

інтратрахеальним шляхом можлива короткочасна обструкція дрібних бронхів, що може спричинити гіпоксію, яка ліквідовується підвищенням тиску штучного ди-хання протягом 30-60 сек.

Протипоказання.

• Вагітність, лактація,

гіперчутливість до складових препарату, постгеморагічна анемія.

Передозування.

• При застосуванні препарату

не дотримуючись інтервалу в 6 год можливе ліпідне перевантаження легенів, яке призводить до погіршення газообміну в альвеолах, виникнення набряку і геморагій і збільшує можливість розвитку бактеріальних пневмоній. Терапія симптоматична.

Особливості застосування.

• Застосовується лише у

стаціонарних умовах. Ефективність препарату знижується при: вроджених вадах розвитку респіраторної системи; супутніх ендокринних захворю-ваннях (цукровий діабет, захворювання щитоподібної залози); різних імунодефіцитних станах; пато-логії системи згортання крові. Залежно від виразності клінічного ефекту після застосування препара-ту подальше введення призначається не раніше, як через 6 год після попереднього, щоб не спричини-ти ліпідного перевантаження легень, яке могло б призвести до погіршення газообміну в альвеолах, виникненню набряку і геморагій. До того ж, наступне введення препарату Сузакрин через 6 год після попереднього, дозволяє ліквідувати знову виникаючий дефіцит ендогенного сурфактанту і підтриму-вати його фізіологічний рівень в легенях. Лікування дистрес-синдрому у новонароджених цим пре-паратом не показано.

Взаємодія з іншими лікарськими препаратами. При одночасному застосуванні препарат Сузакрин потенціює дію антибіотиків за рахунок поліпшення аерації респіраторних відділів легенів.

Умови та термін зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі від + 2 °С до 8 °С 1,5 року.