Інструкція для медичного застосування препарату СТРОФАНТИН К

основні фізико-хімічні властивості:

• прозорий безбарвний або ледь жовтуватий

розчин;

склад:

• 1 мл розчину містить строфантину К – 0,25 мг;

допоміжні речовини: спирт етиловий, вода для ін’єкцій.

 

Форма випуску.

• Розчин для ін’єкцій 0,025%.

 

Фармакотерапевтична група.

• Серцеві глікозиди. Код АТС С01А С01.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Строфантин К є сумішшю серцевих глікозидів (К-строфантин - b, К-строфантозид та ін.) з насіння тропічної ліани Strophathus Kombe Oliver і належить до групи, так званих, полярних (гідрофільних) серцевих глікозидів, які мало розчиняються у ліпідах і погано всмоктуються із шлунково-кишкового тракту. Механізм дії пов’язаний блокадою на Na+-, К+-АТФ-ази впливу на Na+-Са2+ обмін, покращує енергетичне забезпечення міокарда. Препарат посилює систолічне скорочення серця, подовжує діастолу, покращує приплив крові до шлуночків серця, збільшує ударний об’єм його, мало впливає на функцію n.vagus.

Фармакокінетика. Терапевтичний ефект спостерігається вже через 5 - 10 хв після внутрішньовенного введення і досягає максимуму через 15 - 30 хв. Період напіввиведення Строфантину К із плазми крові дорівнює в середньому 23 години. Кумулятивний ефект практично відсутній.

 

Показання для застосування.

• Гостра серцева недостатність та застійна

хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації.

 

Спосіб застосування та дози.

• Строфантин К застосовують внутрішньовенно

(іноді – внутрішньом’язово).

Для внутрішньовенного введення препарат розводять у 10 - 20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Введення здыйснюють повыльно протягом 5 - 6 хв, оскільки при цій формі введення рідше розвивається токсичний ефект. Якщо Строфантин К неможливо ввести у вену, то його вводять внутрішньом’язово. У зв’язку з болючістю цієї процедури, в м’яз спочатку вводять 2% розчин новокаїну (5 мл), а потім через ту ж саму голку – призначену дозу Строфантину К в 1 мл 2% розчину новокаїну. При цьому шляху введення дозу препарату підвищують у 1,5 раза.

Вищі дози Строфантину К для дорослих внутрішньовенно: разова – 0,0005 г (0,5 мг), добова – 0,001 г (1 мг).

Дітям: добові дози, вони ж дози насичення при застосуванні 0,025% розчину Строфантину К: новонародженим – 0,06 - 0,07 мл/кг; до 3 років – 0,04 - 0,05 мл/кг; від 4 до 6 років – 0,4 -0,5 мл/кг; від 7 до 14 років – 0,5 - 1 мл. Підтримуюча доза становить andfrac12; - 1/3 дози насичення.

 

Побічна дія.

З боку травної системи: зниження апетиту, нудота, блювання, діарея.

З боку серцево-судинної системи: аритмії, атріовентрикулярна блокада.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення сну; у поодиноких випадках – порушення кольорового зору.

Інші: алергічні реакції, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, носові кровотечі, петехії, гінекомастія.

 

Протипоказання.

• Органічні ураження серця і судин, гострий міокардит,

ендокардит, виражений кардіосклероз, гострий інфаркт міокарда, атріовентрикулярна блокада ІІ - ІІІ ступенів, виражена брадикардія, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія і констриктивний перикардит, гіперкальціємія, гіпокаліємія, синдром каротидного синуса, аневризма грудного відділу аорти, глікозидна інтоксикація.

 

Передозування.

• Симптоми передозування різноманітні.

З боку серцево-судинної системи: аритмії, у тому числі брадикардія, атріовентркулярна блокада, шлуночкова тахікардія або екстрасистолія, фібриляція шлуночків.

З боку травного тракту: анорексія, нудота, блювання, діарея.

З боку центральної нервової системи та органів чуття: головний біль, підвищена втомлюваність, дуже рідко – сплутаність свідомості, синкопальний стан.

Лікування: відміна препарату або зменшення наступних доз та збільшення інтервалів часу між введеннями препарату, введення антидотів (унітіол, ЕДТА), симптоматична терапія (антиаритмічні препарати – лідокаїн, фенітоїн, аміодарон, препарати калію: калію хлорид, таблетки “Аспаркам”; холіноблокатори).

 

Особливості застосування.

• З обережністю слід призначати препарат при

гіпокаліємії гіпомагніємії, гіпернатріємії, гіпотиреозі, вираженій делатації порожнини серця, “легеневому” серці, міокардиті, при ожирінні та в осіб літнього віку, оскільки у цих випадках підвищується вірогідність виникнення інтоксикації.

При швидкому внутрішньовенному введенні препарату можливий розвиток брадикардії, шлуночкової тахікардії, атріовентрикулярної блокади та зупинки серця. На максимумі дії може з’явитися екстрасистолія, іноді у вигляді бігеменії. Для профілактики виникнення цього ефекту дозу можна розділити на 2 - 3 внутрішньовенних введення або першу з доз вводити внутрішньом’язово. У випадку попереднього лікування іншими серцевими глікозидами, перед внутрішньовенним застосуванням Строфантину К роблять перерву (інакше може виникнути токсичний ефект сумації дії глікозидів). Тривалість перерви – від 5 до 24 днів, залежно від виявлення кумулятивних властивостей передуючого лікарського засобу.

Через виражений кардіотропний ефект препарату і швидку його дію, необхідна максимальна точність у дозуванні і показаннях для застосування.

Лікування проводять під постійним ЕКГ-контролем.

Дані про застосування препарату в періоди вагітності і лактації відсутні.

 

Взаємодія з іншими лікарськими препаратами. При застосуванні Строфантину К разом з барбітуратами (фенобарбітал, етамінал-натрій та ін.) кардіотонічний ефект глікозиду зменшується. Одночасне застосування Строфантину К з симпатоміметиками, метилксантинами, резерпіном і трициклічними антидепресантами підвищує ризик развитку аритмії. Концентрація Строфантину К у плазмі крові підвищується при одночасному призназченні хінідину, аміодарону, каптоприлу, антагоністів кальцію, еритроміцину і тетрацикліну.

На фоні магнію сульфату підвищується можливість зниження провідності та виникнення атріовентрикулярної блокади серця.

Салуретики, адренокортикотропні гормони, глюкокортикостероїди, інсулін, препарати

кальцію, послаблюючі засоби, карбеноксолон, амфотерицин В, бензилпеніциллін, саліцилати

підвищують ризик розвитку глікозидної інтоксикації.

Антиаритмічні засоби, в тому числі і блокатори бета-адренорецепторів, потенціюють негативну хроно- і дромотропну дію глікозиду.

Індуктори мікросомальних ферментів печінки (фенітоїн, рифампіцин, фенобарбітал, енілбутазон, спіронолактон), а також неоміцин і цитостатичні засоби знижують концентрацію Строфантину К в плазмі крові.

Препарати кальцію підвищують чутливість до серцевих глікозидів.

 

Умови та терміни зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі 15 - 25°С. Термін придатності – 2 роки.