Інструкція для медичного застосування препарату РОВАМІЦИН®

міжнародна назва: спіраміцин;

основні фізико-хімічні властивості:

пориста маса від білого до блідо-жовтуватого кольору;

склад:

• 1 флакон містить порошку спіраміцину

з активністю 1 500 000 МО (міжнародних одиниць активності);

допоміжні речовини: кислота адипінова.

Форма випуску.

• Порошок ліофілізований для

ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група.

• Антибактеріальні засоби

для системного застосування. Макроліди. Код АТС J01F A02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Спіраміцин діє бактеріостатично, порушуючи внутрішньоклітинний синтез білка. До спіраміцину чутливі такі мікроорганізми: Streptococcus spp., метицилін чутливі стафілококи (Staphylococcus aureus – має помірну чутливість); Branhamella catarralis; Bordetella pertussis; Campylobacter spp.; Corynebacterium diphtheriae; Coxiella spp.; Chlamidia spp.; Treponema spp.; Leptospira spp.; Actinomyces spp.; Eubacterium spp.; Porphyromonas spp.; Mobiluncus spp.; Neisseria gonorrhoeae, N. meningitidis; Ureaplasma urealyticum; Legionella pneumophila; Toxoplasma gondii (активність спіраміцину відносно Toxoplasma gondii була доведена in vitro та in vivo).

До препарату помірно чутливі: Haemophilus influenzae, Bacteroides fragilis, Vibrio cholerae; Staphylococcus aureus.

Резистентними до спіраміцину є: Enterobacteriaceae; Acinetobacter; Nocardia; Pseudomonas; метицилін резистентні стафілококи.

Фармакокінетика.

Розподіл

Після внутрішньовенної інфузії спіраміцину в дозі 1 500 000МО, тривалістю 1 година, пікова концентрація в сироватці крові становить приблизно 2,30 µг/ мл.

Період напіввиведення дорівнює приблизно 5 годин. Під час лікування з призначенням 1 500 000 МО спіраміцину кожні 8 годин стабільні концентрації досягаються наприкінці 2-го дня терапії (максимальна концентрація – Смакс.: приблизно 3 µг/мл; мінімальна концентрація – Смін.: дорівнює приблизно

0,50 µг/мл).

Об’єм розподілення в тканинах є високим, концентрації спіраміцину в паренхімі набагато перевищують концентрації препарату в сироватці крові.

Спіраміцин не проникає до спинномозкової рідини. Він виділяється у грудне молоко.

Макроліди проникають та акумулюються у фагоцитах (нейтрофілах, моноцитах, перітонеальних та альвеолярних макрофагах).

У людини концентрації в фагоцитах є високими.

Ці властивості пояснюють активність макролідів по відношенню до внутрішньоклітинних бактерій. Спіраміцин діє бактеріостатично, порушуючи внутрішньоклітинний синтез білка.

Біотрансформація

Метаболізм спіраміцину відбувається в печінці, що в результаті призводить до утворення активних метаболітів, хімічна структура яких є невідомою.

Виведення

Екскреція лікарського засобу відбувається головним чином з жовчу.

Виведення спіраміцину в активній формі через сечові шляхи становить приблизно 14% призначеної дози.

Показання для застосування.

• Роваміцин®

застосовують для лікування інфекційних захворювань, спричинених мікроорганізмами, чутливими до спіраміцину: захворювання ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, отит); бронхолегеневі захворювання (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, позашпитальна пневмонія, включно з пневмоніями, спричиненими атиповими збудниками: Chlamidia, Мycoplasma, Legionella); інфекції шкіри (бешиха, вторинні інфіковані дерматози, абсцеси і флегмони); інфекції у стоматології; генітальні та урологічні негонококові інфекції (простатити, уретрити); захворювання, що передаються статевим шляхом: генітальний та екстрагенітальний хламідіоз, сифіліс, гонорея (у разі алергії на препарати пеніцилінового ряду); токсоплазмоз (включно з токсоплазмозом вагітних).

Спосіб застосування та дози.

• Внутрішньовенно Роваміцин®

призначають лише дорослим у вигляді повільної в/в інфузії.

Рекомендована добова доза Роваміцину® для дорослих становить 4 500 000 МО (по 1 500 000 кожні 8 годин). При тяжкому перебігу захворювання можливе подвоєння дози.

Для приготування ін'єкційного розчину до вмісту флакона додають 4 мл води для ін'єкцій і ретельно струшують до повного розчинення порошку. Ін'єкційний розчин вводять шляхом повільної внутрішньовенної інфузії (у 100 мл 5% розчину глюкози). Тривалість інфузії – 1 година.

Термін придатності після приготування інфузійного розчину – 12 годин.

Тривалість лікування визначає лікар залежно від клінічної ситуації (у середньому – 7-10 днів).

Лікування із застосуванням внутрішньовенного введення лікарського засобу можна замінити призначенням Роваміцину® в таблетках для перорального застосування одразу, як клінічний стан пацієнта дасть змогу це зробити.

Побічна дія.

Місце введення ін’єкції

Поодинокі випадки флебітів середнього ступеня тяжкості, що у виняткових випадках потребує припинення лікування.

Шлунково-кишковий тракт

Біль у шлунку, нудота, блювання, діарея та дуже поодинокі випадки псевдомембранозного коліту.

Алергічні реакції

Висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж.

Дуже рідко – ангіоневротичний набряк або набряк Квінке, анафілактичний шок.

Центральна та периферична нервові системи

Періодична та транзиторна (минуща) парестезії.

Симптоми порушення діяльності печінки

Дуже рідко: відхилення від норми показників функціональних проб печінки.

Гематологічні ефекти

Дуже рідко повідомлялося про випадки гемолітичної анемії.

Серцево-судинна система

Дуже поодинокі випадки подовження QT- інтервалу.

Протипоказання.

• Роваміцин®,

порошок ліофілізований для приготування розчину для ін'єкцій, не повинен застосовуватись у наступних ситуаціях:

• Алергія на спіраміцин.

• Годування груддю.

• Застосування у пацієнтів, що належать до групи ризику збільшення тривалості QT-інтервалу:

відомий спадковий синдром подовженого QT-інтервалу або сімейний анамнез спадкового синдрому подовженого QT-інтервалу (якщо електрокардіограма не дала інших результатів);

або відоме набуте, спричинене прийомом лікарських засобів, подовження QT- інтервалу.

• У поєднанні з лікарськими засобами, що зумовлюють тріпотіння і миготіння шлуночків:

- антиаритмічні засоби класу Іа (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

- антиаритмічні засоби класу ІІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

- сультоприд (нейролептик группи бензамідів);

- інші лікарські засоби: беприділ, цизаприд, дифеманіл, мізоластин, вінкамін, еритроміцин (див. розділ “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”);

-певні нейролептики групи фенотиазинів (тіорідазин, хлорпромазин, левомепромазин, циамемазин), нейролептики группи бензамідів (амісульприд, сульпірид, тіаприд), нейролептики групи бутирофенонів (галоперідол, дроперідол) та інші нейролептики (пімозид);

- галофантрин, пентамідин, моксіфлоксацин.

Передозування.

• Токсична доза спіраміцину

не відома.

Після призначення високої дози можуть виникнути ознаки розладу шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея. У новонароджених, що проходили терапію високими дозами спіраміцину, та після внутрішньовенного призначення спіраміцину у пацієнтів, що належать до групи ризику подовження QT- інтервалу, спостерігались випадки подовженого QT- інтервалу.

У разі передозування спіраміцину потрібно зробити електрокардіограму (ЕКГ) для перевірки тривалості QT-інтервалу, особливо, якщо також існують інші фактори ризику (гіпокаліємія, спадкове подовження QT-інтервалу, комбінації лікарських засобів, що призводять до подовження QT-інтервалу та/або спричиняють тріпотіння і миготіння шлуночків серця).

Не існує специфічного антидоту для спіраміцину.

у разі передозування проводять симптоматичне лікування.

Особливості застосування. Для хворих з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна, оскільки виведення Роваміцину® нирками становить менше 10% від введеної кількості препарату.

З огляду на отримання інформації про поодинокі випадки гемолітичної анемії у пацієнтів з дефіцитом глюкоза-6-фосфат-дегідрогенази, не рекомендується застосування спіраміцину для даної категорії пацієнтів.

У разі виникнення алергічної реакції лікування потрібно припинити.

Грудне вигодовування. Оскільки спіраміцин проникає в грудне молоко, при застосуванні препарату період годування груддю слід припинити.

Вагітність. У разі необхідності під час вагітності необхідно розглянути можливість призначення спіраміцину. Широке застосування спіраміцину під час вагітності не виявило тератогенної або фетотоксичної дії, співвідносної з цим лікарським засобом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Тріпотіння і миготіння шлуночків

Це серйозне порушення ритму серця може бути зумовлене певними антиаритмічними або неантиаритмічними лікарськими засобами.

Брадикардія та раніше існуюче спадкове або набуте подовження QT- інтервалу, гіпокаліємія, у тому числі спричинена лікарськими засобами, діуретики, що призводять до зменшення калію в організмі людини, стимулюючі послаблюючі засоби легкої дії, амфотерицин В, глюкокортикоїди, мінералокортикоїди, тетракозактид є провокуючими факторами, що спричиняють тріпотіння і миготіння шлуночків.

До призначення спіраміцину, на тлі застосування цих препаратів, необхідно усунути гіпокаліємію, проконтролювати клінічну картину, електролітний баланс, зробити ЕКГ.

Забороняється одночасне застосування спіраміцину з лікарськими засобами, що спричиняють тріпотіння і миготіння шлуночків: антиаритмічні засоби класу Іа (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні засоби класу ІІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), сультоприд (нейролептик групи бензамідів) та інші лікарські засоби: беприділ, цизаприд, дифеманіл, мізоластин, вінкамін, еритроміцин, оскільки при такому комбінованому застосуванні підвищується ризик шлуночкових аритмій, особливо тріпотіння і миготіння шлуночків.

Підвищується ризик шлуночкових аритмій, особливо тріпотіння і миготіння шлуночків, при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що спричиняють тріпотіння і миготіння шлуночків: окремі нейролептики групи фенотиазинів (тіорідазин, хлорпромазин, левомепромазин, циамемазин), нейролептики групи бензамідів (сульпірид, амісульприд, тіаприд), нейролептики групи бутирофенонів (галоперідол, дроперідол) та інші нейролептики (пімозид); галофантрин, пентамідин, моксіфлоксацин.

У разі можливості, необхідно припинити терапію спіраміцином. Якщо неможливо уникнути призначення даної комбінації, необхідний попередній контроль тривалості QT- інтервалу та моніторинг електрокардіограми (ЕКГ).

Підвищений ризик шлуночкових аритмій, особливо тріпотіння і миготіння шлуночків виникає при одночасному застосуванні спіраміцину із засобами для лікування брадикардії: блокатори кальцієвих каналів, що призводять до брадикардії (дилтіазем, верапаміл), and#946;-блокатори (за винятком соталолу), клонідин, гуанфацин, лікарські засоби для лікування дигіталісних аритмій, мефловін, антихолінестеразні лікарські засоби (амбеноній, донепезіл, галантамін, неостигмін, піридостигмін, рівастигмін, такрин).

У разі такої комбінації необхідно проводити моніторинг за допомогою електрокардіограм (ЕКГ) та клінічної картини захворювання.

Підвищений ризик шлуночкових аритмій, особливо тріпотіння і миготіння шлуночків виникає при одночасному застосуванні спіраміцину із засобами, що призводять до зменшення калію в організмі: діуретики, що зменшують кількість калію, стимулюючі посліблюючі засоби легкої дії, амфотерицин В, глюкокортикоїди, мінералокортикоїди, тетракозактид.

До призначення Роваміцину® потрібно усунути гіпокаліємію, проконтролювати клінічну картину, електролітний баланс та зробити ЕКГ.

При одночасному застосуванні спіраміцину з леводопою (у поєднанні з карбідопою) можливе інгібіювання абсорбції карбідопи зменшеними концентраціями леводопи в плазмі крові.

У разі такої комбінації необхідно проводити моніторинг клінічної картини. Можлива корекція дози леводопи.

Специфічні застереження стосовно дисбалансу міжнародного нормалізаційного співвідношення – МНС (International Normalized Ratio – INR)

Повідомлялося про багаточисельні випадки підвищеної активності антикоагулянтів у пацієнтів, що отримували антибіотикотерапію. Наявність інфекції або чітко вираженого запального процесу, вік пацієнта та його загальний стан виявляються провокуючими факторами ризику. За цих обставин, нелегким завданням є визначення того, якою мірою сама інфекція або її лікування спричиняють дисбаланс МНС. Проте певні класи антибіотиків більшою мірою спричиняють виникнення цього дисбалансу, а саме: фторхінолони, макроліди, цикліни, котрімоксазол та окремі цефалоспорини.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати при температурі

не вище +25 °С у недоступному для дітей місці. Термін придатності – 18 місяців.

Термін придатності після приготування інфузійного розчину – 12 годин.