03.com.ua- свободная медицинская энциклопедия. Каждый зарегистрированый участник может редактировать статьи
Інструкція для медичного застосування препарату РИБОКСИН-БІОФАРМА
Содержание
- 1 міжнародна та хімічна назви:
- 2 основні фізико-хімічні властивості:
- 3 склад:
- 4 Форма випуску.
- 5 Фармакотерапевтична група.
- 6 Фармакологічні властивості.
- 7 Показання для застосування.
- 8 Спосіб застосування та дози.
- 9 Побічна дія.
- 10 Протипоказання.
- 11 Передозування.
- 12 Особливості застосування.
- 13 Умови та термін зберігання.
міжнародна та хімічна назви:
- інозин,
9-and#946;-D-рибофуранозилгіпоксантин;
основні фізико-хімічні властивості:
- прозора, безбарвна рідина;
склад:
- 1 ампула містить 0,1 г інозину;
допоміжні речовини: гексаметилентетрамін, 1М розчин натрію гідроксиду, вода для ін’єкцій.
Форма випуску.
- Розчин для ін'єкцій.
Фармакотерапевтична група.
- Кардіологічні препарати.
Код АТС С01Е В14**.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Рибоксин - дериват пурину, що бере участь у синтезі АТФ, виявляє позитивний вплив на процеси обміну в міокарді, підвищуючи активність ряду ферментів циклу Кребса та енергетичний обмін. Збільшує силу скорочень серця та сприяє більш повному розслабленню міокарда у діастолі, внаслідок чого зростає ударний об'єм. Поліпшує кровопостачання тканин, у тому числі коронарне кровопостачання. Активізує регенерацію тканин (особливо міокарда та слизової шлунка і кишечнику).
Препарат має анаболічний, антиаритмічний та антигіпоксичний ефект.
Фармакокінетика. У першу хвилину при внутрішньовенному введенні препарат метаболізується і швидко розподіляється в тканини, де повністю утилізується в біохімічних реакціях організму.
Показання для застосування.
- В комплексному лікуванні
ішемічної хвороби серця (стенокардія, порушення серцевого ритму), кардіоміопатії різного генезу; дигіталісна інтоксикація, міокардит, захворювання печінки (гострі і хронічні гепатити, цироз печінки, алкогольні і лікарські ушкодження печінки, жирова дистрофія печінки), виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, відкритокутова форма глаукоми.
Спосіб застосування та дози.
- Застосовують
внутрішньовенно струминно (повільно) або краплинно, із швидкістю 40-60 крапель за хвилину. На початку вводять 200 мг (10 мл 2 % розчину) 1 раз на добу, при добрій переносимості доза може бути збільшена до 400 мг (20 мл 2 % розчину) 1-2 рази на добу. При внутрішньовенному краплинному введенні препарат розводять 5 % розчином глюкози або 0,9 % розчином натрію хлориду (до 250 мл). Курс лікування - 10-15 днів.
Побічна дія.
- В окремих випадках можливі
свербіж, гіперемії шкіри, підвищення концентрації сечової кислоти в крові. В рідких випадках при тривалому застосуванні та великих дозах можливе загострення подагри.
Протипоказання.
- Індивідуальна
гіперчутливість до препарату. Обмеженням до застосування є ниркова недостатність.
Передозування.
- Алергічні реакції,
тахікардія. Лікування - симптоматичне.
Особливості застосування.
- При появі свербежу та
гіперемії шкіри лікування препаратом слід відмінити. Під час лікування необхідно контролювати рівень концентрації сечовини в крові та сечі.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному введенні препарату з and#946;-адреноблокаторами ефект не знижується. При взаємодії із серцевими глікозидами препарат може попереджувати виникнення аритмій і посилювати позитивну інотропну дію.
Умови та термін зберігання.
- У захищеному від світла
місці при температурі від 15 оС до 25 оС.
Термін придатності - 3 роки.