Інструкція для медичного застосування препарату РЕОПІРИН

основні фізико-хімічні властивості:

• прозорий, безбарвний або дещо зеленуватий

розчин;

склад:

• 1 мл розчину містить 150 мг

фенілбутазону натрія і 150 мг амінофеназону;

допоміжна речовина: натрій гідроксиметансульфокислий.

Форма випуску.

• Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

• Анальгетики та антипіретики. Амінофеназон,

комбінації без психолептиків.

Код АТС: N02B B53.

Фармакологічні властивості.

• Комбінований антиревматичний препарат для

внутрішньом’язового застосування, що має виражену протизапальну та анальгезуючу дію.

Фармакокінетика. 98 % препарату зв’язується з білками плазми. Період напіввиведення складає в середньому 77 (54 - 99) годин. 61% препарату виділяється із сечею, 27 % – з калом. Фенілбутазон проникає через плаценту і виявляється в грудному молоці.

Показання для застосування.

• Артрит, гострий та хронічний ревматичний

поліартрит, простріл, гострий ревматичний перикардит, подагра, ревматичний полісерозит, спондилоартрит, ревматизм м’яких тканин, невралгія, гострий та хронічний поліневрит, невралгія лицьового нерва, аднексит, сальпінгіт, параметрит, ірит та іридоцикліт, папілоретиніт.

Спосіб застосування та дози.

• Для лікування ревматичних захворювань у

дорослих Реопірин необхідно вводити внутрішньом’язово по 5 мл щодня або через день, в сідницю за допомогою довгої голки, глибоко, повільно, протягом 1-2 хвилин. При гінекологічних захворюваннях кожні 4-5 днів дорослим вводять по 5 мл препарату до зникнення болю та температури.

Дітям у віці 7-14 років препарат уводять глибоко внутрішньом’язово по 0,5 – 1 мл 3 рази на добу, щодня або через день.

Якщо при застосуванні препарату в дозі, що рекомендується, протягом 1 тижня не відмічається покращення, прийом препарату відміняють. Якщо стан хворого покращується, то дозу препарату необхідно зменшити до ефективної підтримуючої.

Побічна дія.

• Біль, стерильний абсцес у місці ін’єкції, затримка

води і солей, глюкозурія, гематурія, сонливість, випот.

Протипоказання.

• Розлади серцевого ритму, вади серця, хронічна

міопатія серця, надчутливість до амінофеназону та фенілбутазону, захворювання нирок і печінки, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, набряки та схильність до набряків, захворювання кровотворної системи. При підозрі на епілепсію не рекомендується парентеральне застосування.

Передозування.

• Симптоми у початковій стадії: нудота, блювання (часто

блювота з домішкою крові), галюцинації, психоз, коматозний стан, судоми (у дітей), підвищення температури тіла, порушення електролітного обміну. Через 2-7 днів: печінкова недостатність, набряки, жовтяниця, зміни на ЕКГ, порушення з боку системи кровотворення.

Лікування: специфічного антидота немає. Рекомендується проводити симптоматичну терапію.

Особливості застосування.

• У зв’язку з побічними

явищами й індивідуальною чутливістю до фенілбутазону Реопірин застосовують у дитячому віці лише в надзвичайних випадках і тільки в стаціонарі під спостереженням лікаря і при постійному контролі картини крові, сечі, функції печінки.

Тривале застосування препарату у дорослих відбувається тільки під контролем лікаря з обов’язковим щотижневим контролем показників загального аналізу крові. Незалежно від числа лейкоцитів, прийом препарату варто припинити з появою токсичних симптомів.

Дані про застосування препарату в періоди вагітності та лактації відсутні.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Реопірин підсилює дію пероральних

протидіабетичних препаратів, антикоагулянтів, сульфаніламідів, барбітуратів та послабляє ефективність іміпраміна, дифеніна, гризеофульвіна, цефалоспоринів.

Умови та терміни зберігання. Зберігати при температурі 15-300С, у місцях, недоступних для дітей.

Термін придатності – 3 роки.