Інструкція для медичного застосування препарату МОЕКС®

міжнародна та хімічна назви:

• моексиприл;

основні фізико-хімічні властивості:

• круглі таблетки рожевого кольору, вкриті оболонкою,

з білим ядром, випуклі з обох боків, з борозенкою з одного боку; діаметр 8 мм;

склад:

• 1 таблетка містить 7,5 мг або 15 мг моексиприлу

гідрохлориду;

допоміжні речовини: лактоза, кросповідон, оксид магнію легкий, желатин, стеарат магнію, метилгідроксипропил целюлоза, макрогол 6000, окис заліза, діоксид титану.

Форма випуску.

• Таблетки, вкриті оболонкою по 7,5 мг, 15 мг.

Фармакологічна група. Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту.

Фармакологічні властивості.

• У тварин, як і у людей важливу біохімічну

основу для гомеостазу кров’яного тиску забезпечують взаємодії між ренін-ангіотензин-альдостероновою каллікреїн-кініновою системами. При гіпертензії може відбуватися дисфункція нормального механізму зворотного зв’язку в ангіотензин-реніновій системі (АРС), призводячи до стану гіпертензії, що сам підримується. Для переривання цього стану і, таким чином, для зниження кров’яного тиску, були розроблені інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Моекс, що є потужним інгібітором АПФ, пригнічує утворення ангіотензину II, активного чинника АРС, і таким чином блокує його судинозвужувальну дію та ефект утримання кальцію з наступним зниженням кров’яного тиску.

Оскільки АПФ є ідентичним кініназі II, - ферменту, що зумовлює деградацію потужного судинорозширювача брадикініна, - пригнічення АПФ призводить до додаткового зниження системного кров’яного тиску, без участі реніна. Антигіпертензивна дія інгібіторів АПФ супроводжується зменшенням периферичного судинного опору що призводить до покращення функції серця та якості життя у пациєнтів, хворих на серцеву недостатність. Як виникає з недавніх досліджень, інгібітори АПФ поліпшують анормальну проліферацію клітин та клітинний метаболізм в серцево-судинній тканині у суб’єктів з суворою гіпертензією.

Фармакокінетика. Первинний чинник моексиприл швидко абсорбується і внаслідок деестерифікації перетворюється на активний метаболіт моексиприлат. Фармакокінетичні параметри для моексиприлу та моексиприлату були подібні після як одноразового, так і багаторазового прийому моексиприлу і залежать від дози.

Моексиприл і моексиприлат помірно зв’язані з протеїнами плазми, головним чином, з альбуміном. Таким чином, малоймовірно, що препарати, що уводяться паралельно, будуть конкурувати за зв’язання моексиприлу і моексиприлату у будь-який спосіб, що мав би клінічне значення. Метаболіти моексиприлу присутні у вигляді дікетопіперазинових дериватів моексиприлу та моексиприлату. Моексиприл і моексиприлат виводяться з сечею, моексиприлат виводиться з фекаліями.

Фармакокінетичний профіль моексиприлу і моексиприлату дозволяють ті ж рекомендації щодо доз у паціентів з порушенням функції нирок, від легкого до середнього ступіню (кліренс креатініну andgt; 40 мл/мин) як і у пацієнтів з нормальною функцією нирок. При важкому ступіню порушення функції нирок можна рекомендувати зниження дози. У пацієнтів з цирозом печінки фармакокінетика моексиприлу і моексиприлату була значно змінена у порівнянні з нормальними суб’єктами, але відносно загальної біодоступності моексиприлату і накопичення препарату корекція дози як уверх, так і униз не визнана необхідною. На ступінь абсорбції моексиприлу впливає прийом їжі із зменшенням піку плазматичного вмісту Смакс і AUC, але без впливу на інгібіцію АПФ. Не було явних фармакокінетичних взаємодій из HCTZ, дігоксином, ціметідіном, варфаріном або ніфедіпіном.

Показання для застосування.

• Лікування есенціальної гіпертонії (як

початкова монотерапія, так і в комбінації з с іншими класами антигіпертензивних препаратів).

Спосіб застосування та дози.

Початкова терапія:

У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією, що не приймають діуретики, рекомендується початкова доза 7,5 мг один раз на день. Доза має бути пристосована відповідно до реакції з боку кров’яного тиску. Підтримуюча доза складає 7,5 – 15 мг моексиприлу на день, уведеного в єдиній дозі. Декмоу з пацієнтів можна призначити подальше підвищення дози до 30 мг на день.

Якщо за допомогою монотерапії моексиприлом досягнути контролю артеріального тиску не вдається, можна призначити невелику дозу діуретика (в цьому випадку дозу Моексу можна знизити).

Терапія на тлі прийому діуретиків:

У пацієнтів з гіпертонією, що приймають діуретики, після першої дози Моексу може розвитися симптоматична гіпотонія. Для зменшення ризику гіпотонії, діуретики слід відмінити, якщо це можливо, за 2 – 3 дні перед прийомом Моексу. Дозу Моексу слід підібрати відповідно до реакції з боку кров’яного тиску. Якщо за допомогою Моексу досягнути контролю артеріального тиску не вдається, можна відновити терапію діуретиками, як зазначено вище.

У випадку, коли діуретик не можна відмінити, слід призначити початкову дозу 3,75 мг та спостерігати за пацієнтом протягом декількох годин.

Пацієнти з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну andgt; 40 мл/мін), літні пацієнти та пацієнти з цирозом печінки:

Беручи до уваги результати досліджень Моексу, будь-яка адаптація дозине є необхідною. Проте в каждому індивідуальному випадку лікар має вирішити питання про можливе зменшення дози, наприклад, до 3,75 мг моексиприлу.

Пациєнти з важким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну andlt; 40 мл/мін)

Таким пацієнтам рекомендована початкова доза 3,75 мг моексиприлу.

Побічна дія.

• Найчастіше (більш 1% пацієнтів в контрольованих дослідженнях)

спостерігаються небажані ефекти, що не мають чіткого зв’язку з дозами Моексу – головний біль, кашель, запаморочення і втома.

Інші побічні ефекти, що можливо або ймовірно пов’язані з терапією Моексом, частота яких за даними контрольованих або неконтрольованих клінічних досліджень не перевищує 1%, є наступні:

Серцево-судинна система:

Симптоматична гіпотензія, ортостатична гіпотензія або зомління спостерігались в andlt; 1% пацієнтів. Також в окремих випадках спостерігались побічні ефекти внаслідок вираженого зниженяя кров’яного тиску при застосуванні інгібіторів АПФ: приплив крові, тахікардія, серцебиття, порушення ритму, боль в грудях, стенокардія/інфаркт міокарду, цереброваскулярні порушення.

Нирки:

Ниркова недостатність може виникнути або посилитись. Хоча при застосуванні Моексу не помічено жодного випадку гострої ниркової недостатності, цей небажаний ефект був описаний для іншіх інгібіторів АПФ.

Дихальна система:

У значної кількості хворих спостерігався кашель. Рідко – задишка, синусит, риніт, глосіт, бронхіт та бронхоспахм. При прийомі інших інгібіторів АПФ, таких як каптоприл, у окремих випадках описаний еозінофільний пневмоніт. У поодиноких випадках – ангіоневротичний набряк верхніх дихальних шляхів, що призводив до обструкції дихальних шляхів. Рідко пацієнти можуть відчувати сухість в роті.

Шлунково-кишкова система

Рідко – тошнота, болі у шлунку, диспепсія, блювання, пронос, запор, втрата апетиту. У зв’язку з застосуванням інших інгібіторів АПФ описані холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, гепатіт, панкреатіт та непрохідність.

Шкіра, судини

Інколи можуть виникати алергічні реакції шкіри, такі як екзантема; рідко – висип, свербіж або судинний набряк на губах, обличчі та/або кінцівках.

В поодиноких випадках описані важкі реакції з боку шкіри, такі як мультиформна еритема.

Шкіряні порушення можуть супроводжуватись пропасницею, міальгією і артральгією, васкулітом, еозинофілією та/або підвищеними титрами антинуклеарних антитіл.

Про випадки важких побічних реакцій з боку шкіри має бути негайно попереджений лікар та, при необхідності, терапія Моексом має бути припинена.

При терапії інгібіторами АПФ описані випадки псориазоподібних проявів на шкірі, фоточутливості, пухирчатки, алопеції, оніхолізису, а також посилення вазоспазму при синдромі Рейно.

Нервова система

Подеколи головний біль та утомлюваність; рідко – сонливість, депресія, порушення сну, імпотенція, почуття поколювання, оніміння та парестезія, порушення рівноваги, сплутанісь свідомості, шум у вухах, затуманення зору, порушення або тимчасова втрата почуття смаку.

Клінічні лабораторні показники

Подеколи можуть спостерігатися зниження концентрації гемоглобіну, гематокриту, або числа білих кров’яних тілець або тромбоцитів. В рідких випадках, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок або колагеновими захворюваннями, або при паралельному прийомі алопуринолу, прокаїнаміду або препаратів, пригнічуючих захисні реакції організму, можуть розвиватися анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія та, в окремих випадках, навіть агранулоцитоз або панцитопенія.

Хоча в процесі терапії інгібіторами АПФ мали місце окремі випадки гемолізу або гемолітичної анемії, в тому числі у хворих з уродженим дефіцитом G-6-PDH, чіткого причинного взаємозв’язку не було встановлено.

Креатинін і азот сечовини крові

Як у випадку з іншими інгиібторами АПФ, приблизно в 1% пацієнтів з есенціальною гіпертензією при прийомі Моексу спостерігались мінімальні підвищення азоту сечовини крові або креатініну сироватки, що зникали після відміни препарату. Такі зміни мали місце головним чином у пацієнтів, що приймали паралельно діуретики або у пацієнтів з декомпенсованою нирковою недостатністю.

Калій

Оскільки моексиприл знижує секрецію альдостерона, може відбуватись підвищення калію в сироватці и зниження сироваткової концентрації натрію. Тому необхідно обережно призначати калій-зберігаючі діуретики, а також калієві харчові додатки, а у пацієнтів слід час від часу перевіряти вміст калію в сироватці. У незначного числа хворих віявлялись зниження гемоглобіну, гематокриту, тромбоцитів та лейкоцитів, а в окремих випадках агранулоцитоз або панцитопенія, а такох підвищення печінкових езимів і сироватковий білірубін. У пацієнтів з уродженою недостатністю G-6-PDH повідомлялось про окремі випадки гемолітичної анемії.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до одного чи декількох

інгредієнтів препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов’язаний з попередньою терапією інгібіторами АПФ; спадковий (ідіопатичний) ангіоневротичний набряк; період вагітності і лактації. В зв’язку з відсутністю терапевтичного досвідуМоекс не слід застосовувати у пацієнтів з первинним захворюванням печінки або порушеннями функції печінки, у пацієнтів що знаходяться на діалізі, у дітей.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Не рекомендується супутній прийом калій-зберігаючих діуретиків (як спіронолактон, тріамтерен, амілорин) або калієвих додатків, тому ще це може призвести до значного підвищення сироваткового калію.

З обережністю застосовувати разом з:

Діуретиками:

Пацієнти, що приймають діуретики, особливо хворі з виснаженням об’єму і солів, можуть зазнавати надмірного зниження кров’яного тиску на початку терапії Моексом. Вірогідність гіпотензивної дії може бути зменшена шляхом відміни діуретика, шляхом підвищення споживання солі перед терапією, або починаючи терапію з малих доз Моекса. В подальшому збільшувати дозу слід з обережністю.

Антигіпертензивні препарати:

Підвищення гіпотензивного ефекту Моекса.

Літій:

Одночасний прийом Моекса та літію може призводити до зниженя екскреції літію. Слід регулярно перевіряти сироваткову концентрацію літію.

Анестетики:

Моекс міже посилювати ефект деяких анестетиків.

Наркотики/антипсихотичні засоби:

Може спостерігатись ортостатична гіпотензія.

Аллопурінол, цитостатичні або іммуносупресивні препарати, системні кортикостероїди або прокаїнамід:

Супутнє введення Моексу може вести до підвищеного ризику лейкопенії.

Антациди:

Може знижуватись біоеквівалентність інгібіторів АПФ.

Симпатоміметики:

Може зменшуватись антигіпертензивний ефект Моексу; пацієнтів слід ретельно спостерігати, щоб підтвердити, що бажаний ефект досягнутий.

Брати до уваги:

Нестероїдні протизапальні засоби:

Антигіпертензивний ефект Моексу може зменшуватись.

Поварена сіль послаблює антигіпертензивний ефект Моекса.

Алкоголь посилює гіпотензивний ефект.

Антидіабетичні препарати (інсулін або деривати сульфонілсечовини): надмірне зниження вмісту цукру в крові.

Передозування.

• Досі немає повідомлень про випадки передозування.

Симптоми та терапія: симптомами передозування можуть бути виражена гіпотензія, шок, ступор, брадикардія, порушення електролитів та ниркова недостатність. Після проковтування надмірної дози пацієнтів слід ретельно спостерігати, краще за все в палаті інтенсивної терапії, с регулярною перевіркою сироваткових електролитів та креатиніну. Терапевтичні заходи залежать від природи та важкості симптомів. Безпосередньо після надмірного прийому, протягом 30 хвилин, рекомендуються запобіжні заходи такі як промивання шлунку, введення абсорбентів та сульфату натрію. Якщо розивається гіпотензія, пацієнту слід одразу вводити сіль та збільшувати об’єм крові. Рекомендовано розглянути питання про зстосування ангіотензину II. Брадикардію або посилення вагусних реакций слід лікувати введенням атропіну. Слід оцінити можливість застосування видія ритму.

Особливості застосування.

• Моекс® не слід застосовувати після закінчення

терміну придатності.

На початку терапії Моексом може відбуватися різке зниження артеріального тиску, особливо у пацієнтів з дефіцитом солі і/або зневодненні (наприклад, у хворих, що знаходяться на діалізі, на тлі блювання/діареї, терапії діуретиками), з серцевою недостатністю, важкою есенціальною або нирковою гіпертонією. Перед початком терапії слід, при можливості, провести корекцію об’єму крові та вмісту солей або знизити дози препаратів, що збільшують екскрецію сечі (діуретиків) або, якщо це можливо, відмінити прийом. Таким хворим слід призначати початкові дози 3,75 мг (півтаблетки) вранці.

Після прийому першої дози, а також в разі підвищення дози Моекса і/або діуретиків, за такими пацієнтами слід стежити протягом щонайменше 2 годин для запобігання неконтрольованого різкого падіння артеріального тиску. Якщо розвивається гіпотензія, хворому треба придати позицію супінації і, якщо це необхідне, увести внутрішньовенно фізіологічний розчин. Звичайно, після відновлення кров’яного тиску і об’єму, прийом Моекса можна продовжити.

Лікування пацієнтів з важкою формою гіпертонії (злоякісна гіпертонія) підбір терапевтичної дози слід здійснювати в стаціонарі.

Оскільки з віком пацієнтів реакція на Моекс може посилюватись, літнім хворим слід призначати низькі початкові дози та оцінити функцію нирок.

Моекс призначають з обережністю пацієнтам з обструкцією вихідних шляхів лівого шлуночку і мітральним стенозом.

Пацієнтам з колаген-васкулярним захворюванням, і особливо якщо воно супроводжується зниженням функції нирок, при супутному прийомі Моекса слід провадити моніторинг числа білих кров’яних тілець.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати в сухому місці при температурі не

вище 25andordm;С. Термін придатності 5 років.