Інструкція для медичного застосування препарату МЕТА-ЙОДБЕНЗИЛГУАНІДИН (131J) ДЛЯ ІН'ЄКЦІЙ

міжнародна назва : (13ІІ) іобенгуан;

основні фізико- хімічні властивості: безбарвний розчин;

склад:

• 1 флакон містить 10 мл розчину; в 1 мл розчину- мета –

йодбензилгуанідину

(І31І) хлориду 185 МБк /мл або 740 МБк/мл;

допоміжні речовини: хлорид натрію, бензиловий спирт, вода для ін‘єкцій.

Форма випуску.

• Розчин для ін'єкцій та інфузій.

Фармакологічна група. Радіофармпрепарати.

Код АТС VIOBX01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Серед аралкілгуанідинів мета - йодбензилгуанідін є пріоритетною речовиною, оскільки вона має низчий ступінь поглинання печінкою і кращу стабільність in vivo, що визначає більш низьке поглинання вільного йоду щитовидною залозою. Транспортування іобенгуану через мембрани клітин, що походять з неврального гребінця, є активним процесом за умов, коли концентрація препарату є низькою (при діагностичному дозуванні). Механізм поглинання може бути загальмований в результаті надходження інгібіторів, таких як кокаїн або дисметиліміпрамін. Якщо препарат застосовується у високих дозах (в терапевтичних дозах), важливого значення набуває процес пасивної дифузії. Клінічні аспекти відносно дозиметрії залишаються остаточно нез'ясованими.

В подальшому активний процес переводить меншу частину внутрішньоклітинного іобенгуану в гранули, які зберігаються внутрішньоклітинно.

Фармакокінетика. Іобенгуан є високостабільною сполукою, що виводиться нирками практично в незмінному стані. 70- 90 % введеної дози виводиться із сечею протягом 4 днів. З сечею можуть виводитись наступні метаболіти MIBG : 131I-йодид, 13ІІ- мета - йодогіпурантацид, 131I - гідроксийодобензил-гуанідин і 131 І- мета-йодобензоїк-ацид. Дані речовини становлять приблизно 5-15 % від введеної дози.

Розподіл іобенгуану включає швидке раннє поглинання печінкою ( 33 % від застосованої дози) і значно меншою мірою - легенями (3 %), селезінкою (0,6 %) і слинними залозами (0,4 % ). Здорові надниркові залози дуже слабко поглинають MIBG, через що вони можуть не візуалізуватися. Гіперпластичні надниркові залози мають високе поглинання. Місцева токсичність . Дані відсутні.

Показання для застосування.

• Радіотерапія пухлинних утворень, що здатні

накопичувати мета -йодбензилгуанідин: пухлини, що походять із зародкових клітин неврального гребінця, феохромоцитоми, нейробластоми, карциноїди, медулярні раки щитовидної залози.

Спосіб застосування та дози.

Дані ICRP, публікація 53 (vol. 18, N 1-4, 1987) andquot;Радіаційні дози для пацієнтів, що використовують РФПandquot;.

Радіаційна доза, що діє на специфічні органи, які не є органами - мішенями для терапії, може викликати серйозні патофізіологічні зміни, що індукують розвиток різних захворювань. Це слід взяти до уваги, коли використовується нижченаведена інформація.

Разом зі значимістю терміну andquot;маткаandquot; у перелік включені тільки ті органи, які враховуються при розрахунку ефективно - еквівалентної дози (все тіло). Такихстандартних органів сім, плюс додатково 5 органів з високою увібраною дозою (позначені *)

 Органи
 
 
 Увібрана доза на одиницю активності
 (мГр/мБк)
 


 
 
 
 
 Дорослі
 
 
 15 років
 
 
 10 років
 
 
 5 років
 
 
 1 рік
 


 
 Кісткова поверхня
 
 
 0,061
 
 
 0,072
 
 
 0,11
 
 
 0,18
 
 
 0,36
 


 
 Молочна залоза
 
 
 0,069
 
 
 0,069
 
 
 0,11
 
 
 0,18
 
 
 0,35
 


 
 Нирки
 
 
 0,12
 
 
 0,14
 
 
 0,21
 
 
 0,3
 
 
 0,51
 


 
 Легені
 
 
 0,19
 
 
 0,28
 
 
 0,39
 
 
 0,6
 
 
 1,2
 


 
 Гонади
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 


 
 Яєчники
 
 
 0,066
 
 
 0,088
 
 
 0,14
 
 
 0,23
 
 
 0,42
 


 
 Яєчка
 
 
 0,059
 
 
 0,07
 
 
 0,11
 
 
 0,1-9
 
 
 0,36
 


 
 Червоний кістковий мозок
 
 
 0,067
 
 
 0,083
 
 
 0,13
 
 
 0,19
 
 
 0,35
 


 
 Щитовидна залоза
 
 
 0,05
 
 
 0,065
 
 
 0,11
 
 
 0,18
 
 
 0,35
 


 
 * Надниркові залози
 
 
 0,17
 
 
 0,23
 
 
 0,33
 
 
 0,45
 
 
 0,69
 


 
 * Стінка сечового міхура
 
 
 0.59
 
 
 0,73
 
 
 1,1
 
 
 1,7
 
 
 3,3
 


 
 * Печінка
 
 
 0,83
 
 
 1,1
 
 
 1,6
 
 
 2,4
 
 
 4,6
 


 
 * Слинні залози
 
 
 0,23
 
 
 0,28
 
 
 0,38
 
 
 0,51
 
 
 0,75
 


 
 * Селезінка
 
 
 0,49
 
 
 0,69
 
 
 1,1
 
 
 1,7
 
 
 3,2
 


 
 Матка
 
 
 0,08
 
 
 0,1
 
 
 0,16
 
 
 0,26
 
 
 0,48
 


 
 Ефективно- еквівалентна доза (мЗв/МБк)
 
 
 0,2
 
 
 0,26
 
 
 0,4
 
 
 0,61
 
 
 1,1
 

Вищенаведені дані можуть застосовуватися за умов нормальної фармакокінетики.

В той же час, коли має місце порушення функцій нирок в результаті захворювання або попередньої терапії, ефективно-еквівалентна радіаційна доза на органи ( в першу чергу кістки, червоний кістковий мозок і легені) може значно збільшуватись.

У кожного хворого застосування іонізованого випромінювання повинне завжди базуватися на очікуваному вірогідному успіху. Застосована активність повинна бути такою, щоб ефективна радіаційна доза була якомога меншою, але оптимальною для досягнення необхідного діагностичного або терапевтичного результату.

Вплив іонізуючого випромінювання пов’язаний з індукуванням раку і потенційною можливістю розвитку спадкових дефектів (генетичних мутацій).

Для діагностичних досліджень ядерної медицини, які використовуються сьогодні, доведено, що такі побічні реакції будуть проявлятися з низькою частотою, оскільки доза впливу радіації украй мала.

При терапевтичному впливі сумарні радіаційні дози можуть викликати зі значною вірогідністю рак і мутації. За всіх випадків необхідно забезпечувати умови, щоб ризик від впливу був меншим, аніж ризик розвитку самої хвороби.

Побічні реакції.

• Нудота і блювання можуть проявлятися звичайно в перші 24 години від приймання препарату. Щодо препаратів проти блювання зверніться до попереднього розділу. Взагалі, неможливо диференціювати побічні реакції як результат ранніх радіотоксичних ефектів, або реакцій на застосування MIBG, або реакцій на введення великого об'єму рідини хворим, які вже перед цим активно отримували інфузії цитостатиків, що викликають побі,чні реакції.

• Мієлосупресія і, відповідно, тромбоцитопенія.

Протипоказання.

• Вагітність є абсолютним протипоказанням.

Передозування.

• Дані відсутні.

Особливості застосування.

• Деякі препарати, які використовуються для

лікування гіпертонічної хвороби і в психіатрії, взаємодіють з йодбензилгуанідином MIBG (131I) . Це може супроводжуватися зменшенням поглинання і засвоєння MIBG (І31І) і таким чином впливати на радіаційну дозу, що діє на нормальну і пухлину тканини. Застосування цих препаратів слід припинити, як правило, за 4 біологічних періоди напіввиведення.

Тироїдна блокада починається за 24- 48 годин до застосування MIBG ( 131І) і продовжується протягом наступних 5 днів. Блокада перхлоратом калію досягається шляхом використання дози, що приблизно дорівнює 400 мг / добу.

Блокада йодидом калію, йодатом калію або розчином Люголю повинна здійснюватись у кількості, еквівалентній 100 мг йоду/добу.

Пацієнти повинні вживати велику кількість рідини принаймні протягом перших 24 годин.

Аналіз крові контролюється у перші два дні першого тижня і 1 раз на тиждень протягом місяця після застосування препарату.

Доцільним, але не обов'язковим є виконання за необхідністю сцинтиграфії всього тіла через тиждень для вивчення розподілу і кількості увібраного пухлиною препарату.

Повторні курси терапії слід проводити з 6-8 - місячними інтервалами. Є повідомлення про кумуляцію дози, вищої за 29, 6 ГБк. Лімітуючим фактором є токсичність для червоного кісткового мозку.

При терапії феохромоцитоми слід особливу увагу звернути на можливу взаємодію між MIBG (131 І) і лікарськими засобами, що застосовуються для лікування гіпертензії. Відповідно до застосування даних препаратів слід припинити за 2 тижні до запланованої терапії РФП. Як альтернатива може бути використаний пропранолол.

MIBG (131 І) - терапію слід рекомендувати тільки тим пацієнтам, яким можлива трансплантація аутологічного червоного кісткового мозку (який не містить або містить у незначній кількості пухлинні клітини). Токсичні ефекти на червоний кістковий мозок (тромбоцитопенія) повинні постійно і ретельно моніторуватися.

Дози для пацієнтів, які до цього отримували курси терапії цитостатиками (наприклад, цис- платино- вмісні), що пригнічують функцію нирок, слід підбирати відповідно.

Основними побічними реакціями у дітей є тромбоцитопенія (ізольована) або супресія червоного кісткового мозку, здебільшого у тих випадках, коли пухлина інфільтрує червоний кістковий мозок. Побічні реакції відзначаються і з боку слинних залоз та міокарда. Прояви токсичної дії на печінку не описані.

Поглинання MIBG (131І) хромафіновими гранулами може, хоча і рідко, стати причиною швидкої секреції норадреналіну, що веде до формування гіпертонічної кризи. Моніторування як ЕКГ, так і AT у момент введення препарату необхідно виконувати в окремих хворих.

У тих пацієнтів, у яких діагностична оцінка свідчить про дифузне поглинання MIBG (131І) червоним кістковим мозком, може виникнути супресія червоного кісткового мозку після застосування терапевтичних доз препарату. З даним РФП може працювати лише персонал, що має дозвіл на роботу з джерелами іонізуючого випромінювання. Приймання, зберігання, використання, транспортування і знешкодження відходів РФП здійснюється відповідно до національних ліцензійних правил.

Передбачені для використання у пацієнтів РФП слід готувати за технологією, яка забезпечить як їх радіологічну безпеку, так і необхідну якість.

Взаємодія з іншими лікарськими препаратами. У деяких препаратів встановлено і передбачається пролонгація або пригнічення поглинання MIBG (ІЗІІ) пухлинами із неврального гребінця:

ніфедипін (кальцієвий блокатор) - пролонгує утримання MIBG (І31І).

Зниження поглинання спостерігалось при порушенні терапевтичного режиму використання таких груп препаратів:

ангіогіпертензивних ліків - резерпіну, лабеталолу, Са-канальцієвих блокаторів

(дилтіазему, ніфедипіну, верапамілу);

симпатоміметиків (що містяться в назальних спреях, таких як фенілефрин, ефедрин або фенілпропаламін);

кокаїну;

трициклічних антидепресантів - амітриптилін та похідні, іміпрамін і похідні, доксепін, локсапін).

Наступні препарати, які передбачається , можуть гальмувати поглинання іобенгуану, хоча це не доведено:

антигіпертензивні препарати, що діють, блокуючи через адренергічні нейрони (бетанідин, дебрисоквін, бретилін і гуанідин);

Антидепресанти - тапротилін і тризолон.

Ці препарати слід припинити використовувати для терапії (звичайно за 4 біологічних періоди напіввиведення).

• Особливу увагу слід приділяти вибору препаратів проти блювання, які призначають для зменшення нудоти, що часто супроводжує використання MIBG(13II) в терапевтичних дозах. Препарати проти блювання, які є антагоністами допамін/серотонінових рецепторів, не впливають на поглинання MIBG(13II) в концентраціях, що використовуються в клінічній практиці.

Попередження. Деякі препарати, що використовуються для лікування гіпертонічної хвороби і в психіатрії, взаємодіють з йодбензилгуанідином MIBG (131I).

Це може супроводжуватись зменшенням поглинання і засвоєння MIBG (131I) і таким чином впливати на радіаційну дозу, що діє на нормальну і злоякісну тканини.

Ці препарати слід припинити використовувати до терапії (зазвичай за 4 біологічних періоди напіввиведення).

Умови та термін зберігання.

• Препарат слід зберігати в сухому льоду

(твердий діоксид вуглецю), за годину до використання розморозити. Час придатності даного продукту 2 дні від терміну, зазначеного на упаковці.

Умови відпуску. MIBG(131І) поставляється лише в спеціалізовані медичні заклади, що мають дозвіл на роботу з РФП. Для кожної поставки РФП надається спеціальний сертифікат радіоактивності.