Інструкція для медичного застосування препарату МЕГІОН

міжнародна назвa: ceftriaxone;

основні фізико-хімічні властивості:

• порошок від білого до жовтуватого кольору,

гігроскопічний, легкорозчинний у воді;

склад:

• 1 флакон містить цефтріаксону (у формі цефріаксону

натрую) – 0,5 г/1 г.

Форма випуску.

• Порошок для приготування розчину для

внутрішньовенних та внутрішньом’язових ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

• Протимікробні засоби. Цефалоспориновий

антибіотик третього покоління. АТС J01D A13.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цефтріаксон – це антибіотик з бактерицидною дією, яка зумовлена його спроможністю пригнічувати синтез клітинних мембран мікроорганізмів. Має широкий спектр активності проти грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів, у тому числі штамів, продукуючих бета-лактамазу. Цефтріаксон вологостікий проти дії бета-лактамаз (пеніциліназ і цефалоспориназ) грамнегативних і грампозитивних бактерій. Як правило, він активний проти таких мікроорганізмів: грампозитивні аеробні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (включаючи пеніциліназопродукуючі штами), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus групи А (S.pyogenes), Streptococcus групи В (S.agalactiae), Streptococcus viridans, Streptococcus bovis. Важливо: метицилін-нечутливі штами стафілококів стійкі до цефалоспоринів, включаючи цефтріаксон. Більшість штамів ентерококів не чутливі до цефтріаксону; грамнегативні аеробні мікроорганізми: Aeromonas spp., Alcaligenes spp., Branhamella catarrhalis (бета-лактамазонегативні й позитивні), Citrobacter spp. (деякі штами стійкі), E.coli, Haemophilus ducreyl, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (включаючи K.pneumoniae), Moraxella spp., Morganella morganii, Nesseria gonorrhoeae (включаючи пеніциліназопродукуючі штами), Neisseria meningitidis, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Salmonella spp. (включаючи Salmonella typhi), Serratia spp. (включаючи Serratia marcescens), Shigella spp., Vibrio spp (включаючи V.cholerae), Yersinia spp.(включаючи Yersinia enterocolitica).

Treponema pallidum чутлива in vitro та в експериментах з тваринами. Під час клінічних досліджень були одержані позитивні результати лікування цефтріаксоном первинного і вторинного сифілісу. Аеробні мікроорганізми: Clostridium spp. (крім Clostridium difficile), Fusobacterium spp. (крім F.mortiferum), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.

Важливо: бета-лактамазопродукуючі штама Bacterioides spp. (а саме B.fragilis) стійкі до дії цефтріаксону.

Фармакокінетика. Концентрації у плазмі крові ідентичні для внутрішньовенного і внутрішньом’язового введеннь. Це означає, що цефтріаксон, введений внутрішньом’язово, має 100% біодоступності. При внутіршньовенному введенні цефтріаксон швидко проникає в інтерстиціальні рідини організму, де бактерицидні концентрації для чутливих мікроорганізмів досягаються за 24 години.

Зв’язуваня з білками зворотньо пропорційне концентрації активної речовини. Цефтріаксон проникає крізь запалені менінгіальні оболонки у немовлят та дітей. Через 24 години після внутрішньовенного введення цефтріаксону у дорослих пацієнтів спостерігалися концентрації,більші за 1,4 мг/л. У дорослих пацієнтів з менінгітом протягом 2 – 24 годин після введення 50 мг/кг ваги значення концентрацій у лікворі значно перевищувало мінімальні інгібуючі концентрації, необхідні для більшості патогенних мікроорганізмів, що викликають менінгіт. Цефтріаксон проникає через плацентарний бар’єр та виявляється у низьких концентраціях у грудному молоці.

Цефтріаксон не метаболізується в організмі.

У дорослих 50 – 60% цефтріаксону виводиться нирками у незміненому вигляді та 40 – 50% - з жовчю. Період напіввиведення у здорових дорослих становить майже 8 годин.

У немовлят виведення нирками становить 70% дози. У пацієнтів, молодше 8 днів та старше 75 років, середнє значення періоду напіввиведення приблизно вдвічі більше, ніж у здорових людей. У пацієнті з нирковою недостатністю та з погіршеною функцією печінки деякою мірою подовжувався період напіввиведення.

Показання для застосування.

• Мегіон показаний при інфекціях, спричинених

цефтріаксон-чутливими мікроорганізмами:

- сепсіс;

- менінгіт;

- інфекції черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчних шляхів та травного тракту;

- інфекції шкіри, м’яких тканин та раневі інфекції;

- передопераційна профілактика можливих інфекцій при хірургічних втручаннях;

- профілактика інфекцій у пацієнтів з ослабленою захисною функцією організму;

- інфекції нирок та сечовидільних шляхів;

- інфекції респіраторного тракту (особливо пневмонія);

- захворювання вуха, горла, носа;

- інфекції статевих органів, включаючи гонорею;

- хвороба Лайма у другій стадії.

Спосіб застосування та дози.

• Повільне (2 – 5 хв.) введення. Розчини

готуються відповідно до даних такої таблиці:

 Внутрішньовенне введення (вода для
 ін’єкцій)
 
 
 Внутрішньом’язове введення (1% лідокаїн)
 


 
 Мегіон 500 мг
 
 
 5 мл
 
 
 2 мл
 


 
 Мегіон 1000 мг
 
 
 10 мл
 
 
 3,5 мл
 

Внутрішньовенні ін’єкції у дозах 50 мг або більше на 1 кг маси тіла слід виконувати у вигляді повільних вливань протягом щонайменше 30 хв. Свіжоприготовлені розчини залишаються стійкими за хімічними властивостями при кімнатній температурі протягом 6 годин (або 24 годин при температурі 5°С). Приготовлені розчини слід використовувати відразу.

Дорослі та діти старше 12 років.

Звичайно вводять 1 – 2 г Мегіону на добу одноразово. При тяжких інфекціях, спричинених алочутливими бактеріями, добова доза може бути підвищена до 4 г (2 введення кожні 12 годин).

Новонароджені, немовлята та діти до 12 років.

Новонароджені віком до 2 тижнів: добова доза залежно від тяжкості інфекції становить від 20 до 50 мг/кг маси тіла (максимально).

Немовлята та діти від 8 тижнів до 12 років: добова доза залежно від тяжкості інфекції становить від 20 до 80 мг/кг маси тіла (максимально). Для дітей масою тіла 50 кг і більше призначається звичайна доза для дорослих.

Пацієнти похилого віку.

При призначенні пацієнтам похилого віку немає необхідності коригувати звичайні дози для дорослих.

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як і при лікуванні іншими антибіотиками Мегіон необхідно вживати протягом щонайменше 48 – 72 годин після того, як спаде жар або зникнуть симптоми інфікування.

Дозування в особливих випадках.

Менінгіт. Лікування бактеріального менінгіту у новонароджених та дітей необхідно починати з дози 100 мг/кг маси тіла (але не більше 4 г) 1 раз на день. Після того, як мікроорганізм ідентифіковано та визначено його чутливість, дозу можна відповідно знизити. Найкращого ефекту було досягнуто при тривалості лікування:

Neisseria meningitides 4 дні,

Haemophilius influenzae 6 днів,

Streptococcus pneumoniae 7 днів,

Susceptible enterobacteriaceae 10 – 14 днів.

Гонорея (пеніциліназопродукуючі та непродукуючі штами). 250 мг Мегіону одноразово.

Передопераційна профілактика. Для запобігання післяопераційного або можливого зараження під час операцій рекомендоване разове введення 1 – 2 г Мегіону – залежно від ризику інфікування за 30 – 90 хв. до початку операції. У колоректальній хірургії може бути запропоновано комбіноване (але роздільне) застосування Мегіону та метронідазолу.

Хвороба Лайма. Хоча клінічні випробування ще не закінчено, на основі первинних позитивних результатів можна рекомендувати застосування 1 – 2 г Мегіону на добу або ще 12 годин (до 4 г на день) протягом 10 днів – 4 тижнів. Вибір дози та тривалості лікування залежить від тяжкості захворювання.

Дозування для хворих з нирковою або печінковою недостатністю. Для пацієнтів з нирковою, але нормальною функцією печінки, немає необхідності знижувати дозу Мегіону. Тільки за умови тяжкої нирковї недостатності (кліренс креатиніну andlt; 10 мл/хв.) максимальна добова доза Мегіону становить 2 г. При недостатності функції печінки, якщо при цьому не порушена функція нирок, дозу Мегіону знижувати не слід. За наявності тяжкої нирокової та печінкової недостатності необхідно регулярно вимірювати рівень концентрації мегіону в плазмі та знижувати дози, якщо це необхідно.

Призначення для пацієнтів при діалізі не змінюється, але потрібно вимірювати концентрацію препарату у сироватці, щоб визначити необхідність регулювання дози, оскільки його елімінація у цих пацієнтів може бути знижена.

Побічна дія.

• Як правило, Мегіон добре переноситься. Протягом

лікування Мегіоном спостерігались такі поодинокі побічні реакції, що минали як спонтанно, так і після відміни лікування.

Системні прояви: гастроінтестинальні прояви – м’який стул/діарея, нудота, блювання, стоматит, глосит;

гематологічні зміни – еозинофілія, лейкопенія, гранулоцитопенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія;

шкірні реакції – екзантема, алергічний дерматит, свербіж, кропив’янка, мультиформна еритема;

інші – головний біль, запаморочення, зростання ензимів у печінці, затемнення у сонограмі жовчного міхура, олігурія, кристалурія, зростання сироваткового креатиніну, мікози статевих шляхів, пропасниця та анафілактичні або анафілактоїдні реакції;

окремі випадки псевдомембранозних ентероколітів, порушення коагуляції.

Подібно до інших цефалоспоринів можливе виникнення вагініту внаслідок росту клітин Candidаs albicans.

Лабораторні тести: у деяких випадках тест Кумбса та неензиматичні дослідження сечі на присутність цукру можуть давати хибно позитивні результати. У такому разі дослідження сечі на цукор під час терапії Мегіоном слід проводити ензиматичними методами.

Місцеві прояви – у деяких випадках при послідовних внутрішньовенних введеннях може виникати флебіт. Цій реакції можна запобігти повільним введенням (2 – 5 хв.).

Протипоказання.

• Гіперчутливість до цефалоспоринів. При чутливості до

антибіотиків пеніцилінового ряду можлива перехресна алергія. Дослідження in vitro довели, що подібно до інших цефалоспоринів, Мегіон може порушувати зв’язок між білірубіном та сироватковим альбуміном. Тому не слід застосовувати Мегіон для лікування новонароджених, і особливо недоношених немовлят, з білірубіновою енцефалопатією.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Обережність при комбінованому призначенні з

аміноглікозидами та діуретиками. Не змішувати Мегіон з іншими лікарськими засобами в ін’єкційних та інфузійних розчинах. Препарати, що посилюють перистальтику кишечнику, протипоказані.

Особливості застосування.

• Можливість анафілактичного шоку не можна

виключати повністю, отже, у таких випадках негайно вжити усіх необхідних засобів, наприклад, внутрішньовенне введення адреналіну, а потім глюкокортикоїдів. Затемнення, що спостерігалися при ультразвукових дослідженнях жовчного міхура, як правило, були наслідком застосування вищої, ніж рекомендовано, дози Мегіону та помилково сприймалися як жовчні камені. Ці затемнення насправді є осадженими солями кальцію, які зникають при скасуванні чи зупиненні лікування Мегіоном. Ці прояви дуже рідко супроводжуються симптомами. За наявності симптомів, рекомендовано консервативне нехірургічне лікування. До прийняття лікарем відповідного рішення слід припинити лікування Мегіоном.

Картину крові слід спостерігати регулярно протягом лікування. Складна та довготривала діарея може бути спричинена псевдомембранозними колітами внаслідок застосування антибіотиків (водянисто-кров’яниста діарея, тупий, з переходом у коліки, біль у животі, жар, часом тенезми, що може бути небезпечним для життя. У таких випадках лікування Мегіоном слід негайно відмінити та провести терапію, направлену на патогенний мікроорганізм (ванкоміцин орально 4 рази по 250 мг). Пацієнти із захворюваннями, асоційованими з синтезом вітаміну К та низьким рівнем харчування, можуть потребувати додаткового призначення вітаміну К (10 мг на тиждень).

Вагітність та період лактації.

Мегіон проникає через плацентарний бар’єр та потрапляє до кровообігу плода, тому цей препарат під час вагітності слід застосовувати лише за наявності незаперечних показань. Мегіон проникає в грудне молоко та може сприяти виникненню діареї або грибкової інфекції на слизових оболонках немовлят. Грудне молоко матерів, які одержували Мегіон, не слід давати дітям.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у захищеному від світла, вологи та

недоступному для дітей місці, при температурі нижче 25°С. Термін придатності – 3 роки. Свіжоприготовлені розчини залишаються стабільними протягом 6 годин при кімнатній температурі (або 24 години при температурі 5°С).