03.com.ua- свободная медицинская энциклопедия. Каждый зарегистрированый участник может редактировать статьи
Інструкція для медичного застосування препарату МАНІТ-НОВОФАРМ
Содержание
- 1 міжнародна та хімічна назви:
- 2 основні фізико-хімічні властивості:
- 3 склад:
- 4 Форма випуску.
- 5 Фармакотерапевтична група.
- 6 Фармакологічні властивості.
- 7 Показання для застосування.
- 8 Спосіб застосування та дози.
- 9 Побічна дія.
- 10 Протипоказання.
- 11 Передозування.
- 12 Особливості застосування.
- 13 Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
- 14 Умови та термін зберігання.
міжнародна та хімічна назви:
- mannitol; D-маніт;
основні фізико-хімічні властивості:
- прозора, безбарвна або злегка жовтувата рідина;
склад:
- 100 мл розчину містить манітолу 15 г;
допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.
Форма випуску.
- Розчин для інфузій.
Фармакотерапевтична група.
- Розчини осмотичних діуретиків. Код АТС В05В С01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Осмотичний діуретик за рахунок підвищення осмотичного тиску плазми і фільтрації без наступної канальцевої реабсорбції, призводить до утримання води в канальцях і збільшення об’єму сечі, підвищуючи осмолярність плазми, спричиняє переміщення рідини з тканин (зокрема очного яблука, головного мозку) у судинне русло. Не впливає на клубочкову фільтрацію. Діурез супроводжується помірним збільшенням натрійурезу без суттєвого впливу на виведення К+. Діуретичний ефект тим вищий, чим більша концентрація (доза). Не ефективний при порушенні фільтраційної функції нирок, а також при азотемії у хворих на цироз печінки і з асцитом. Спричиняє підвищення об’єму циркулюючої крові (через зростання осмотичного тиску у судинному руслі).
Фармакокінетика. В організмі метаболізується незначно. Період напіввиведення - приблизно 100 хв. (при гострій нирковій недостатності може зрости до 36 год.). Діуретичний ефект проявляється через 1 - 3 год після введення, зниження тиску спинномозкової рідини і внутрішньоочного тиску – протягом 15 хв після початку інфузії. Максимальне зниження внутрішньоочного тиску відмічається через 30 - 60 хв після початку введення. Зниження тиску спиномозкової рідини зберігається протягом 3 - 8 год, зниження внутрішньоочного тиску – протягом 4 - 8 год після закінчення інфузії. Приблизно 80% введеної дози виводиться з сечею протягом 3 год.
Показання для застосування.
- Набряк мозку, черепно-мозкова гіпертензія (у
сполученні з нирковою або нирково-печінковою недостатністю); епілептичний статус; глаукома (гострий напад); операції з екстракорпоральним кровообігом; гостра печінкова та/або ниркова недостатність (із збереженою фільтраційною функцією нирок), посттрансфузійні ускладнення після введення несумісної крові, отруєння барбітуратами, форсований діурез при інших отруєннях.
Спосіб застосування та дози.
- Препарат вводять внутрішньовенно (струминно
повільно або крапельно). Загальна доза і швидкість введення залежать від показань і клінічного стану хворого.
Манітол-Новофарм вводять у разовій дозі 0,5 - 1,5 г на кг маси тіла.
Введення препарату можна повторювати кожні 8 год, але не більше 140 - 180 г на добу.
Перед введенням препарат слід підігріти до температури 37°С (можна на водяній бані).
При нирковій недостатності з олігурією вводять 0,2 г препарату на 1 кг маси тіла протягом 3 - 5 хв., далі спостерігають за діурезом протягом 1 - 2 год; якщо він становить більше 30 мл на годину або підвищується на 50%, продовжують введення препарату внутрішньовенно повільно так, щоб діурез тримався на рівні 40 мл за 1 год.
Максимальна добова доза для дорослих 50 - 100 г, для дітей – 0,25 - 0,2 г на кг маси тіла.
Побічна дія.
- Зневоднення організму (сухість шкіри, диспепсія,
м’язова слабкість, судоми, сухість у роті, спрага, галюцинації, зниження артеріального тиску), гіпонатріємія, флебіт, гіпокаліємія, шкірні висипання.
Протипоказання.
- Підвищена чутливість до препарату; тяжка хронічна
серцева недостатність; тяжкі форми дегідратації; гіперосмолярний стан, ниркова недостатність з порушенням фільтраційної функції нирок; геморагічний інсульт; субарахноїдальний крововилив; гіпонатріємія; гіпохлоремія; гіпокаліємія; вагітність і період лактації.
Передозування.
- Швидке введення препарату у високих дозах може
призвести до збільшення об’єму позаклітинної рідини, гіпонатріємії і гіперкаліємії, а також до перенавантаження серця об’ємом, особливо у хворих з гострою або хронічною нирковою недостатністю, зневоднення організму.
Лікування – симптоматичне.
Особливості застосування.
- Препарат застосовується тільки в умовах стаціонару.
При обширних травмах (ураженнях) головного мозку, що супроводжуються обширними порушеннями цілосності гематоенцефалічного бар’єру, не застосовуати. Необхідно контролювати осмотичність крові, баланс води та іонів з показниками центральної гемодинаміки. Після введення пробної дози необхідно стежити за діурезом. Не можна робити висновки, виходячи з питомої ваги сечі.
При низьких температурах розчин може кристалізуватися. У таких випадках пляшку з розчином слід нагріти у теплій воді при температурі 60 - 70°С, періодично сильно струшуючи. Перед застосуванням розчин необхідно охолодити до 36°С.
Вагітність і лактація.
Застосування препарату можливо лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
- Можливо збільшення токсичної дії серцевих
глікозидів ( пов’язаного з гіпокаліємією).
Умови та термін зберігання.
- Зберігати у недоступному для дітей, сухому місці
при температурі від 5°С до 25°С. Термін придатності – 3 роки.
Примітка. У разі випадання кристалів препарат нагрівають на водяній бані при температурі 50 - 70°С. Якщо кристали розчиняться, розчин стане прозорим і при охолоджені до температури нижче 36°С кристали не випадуть знову, препарат придатний для застосування.
Незмочування внутрішньої поверхні пляшок не є протипоказанням для застосування препарату.