Інструкція для медичного застосування препарату МІОПРИЛ

міжнародна та хімічна назви:

• еналаприл;

(S)-1-(N-[1-(етоксикарбоніл)-3-фенілпропіл]-L-аланіл-L-пролін, (Z)-2-бутендіанова сіль (1.1);

основні фізико-хімічні властивості:

• круглі таблетки, без

оболонки, оранжевого кольору з можливими білими та темно-оранжевими вкрапленнями, зі скошеними краями і центральною роздільчою рискою з одного боку - по 2,5 мг;

круглі, білі таблетки, без оболонки, зі скошеними краями і центральною роздільчою рискою з одного боку - по 5 мг;

круглі таблетки, без оболонки, світло-рожевого кольору з можливими темно-рожевимим та білими вкрапленнями таблетки, зі скошеними краями і центральною роздільчою рискою на одному боці - по 10 мг;

склад:

Міоприл 2,5 мг

1 таблетка містить еналаприлу малеату – 2,5 мг;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, тальк, барвник Сансет жовтий ПКФ, кальцію стеарат, кремнезем колоїдний безводний;

Міоприл 5 мг

1 таблетка містить еналаприлу малеату – 5 мг;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, тальк, кальцію стеарат, кремнезем колоїдний безводний;

Міоприл 10 мг

1 таблетка містить еналаприлу малеату – 10 мг;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, тальк, кальцію стеарат, барвник яскраво-червоний 4R, кремнезем колоїдний безводний.

Форма випуску.

• Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

• Інгібітори

ангіотензинперетворюючого ферменту. Код АТС С09А А02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Еналаприл малеат гідролізується в організмі з утворенням активного метаболіту еналаприлату. Еналаприлат інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ). АПФ, який є пептидиловою дипептидазою, каталізує конверсію ангіотензину I в ангіотензин ІІ. Ангіотензин ІІ за рахунок вазопресорної дії стимулює секрецію альдостерону наднирковими залозами.

Еналаприл викликає поступове зниження систолічного та діастолічного тиску практично без зміни частоти серцевих скорочень та хвилинного об’єму крові , зменшує розміри лівого шлуночка, покращує коронарний кровоток, підвищує стійкість міокарда до гіпоксії. Еналаприл сприяє збільшенню ниркового кровотоку, покращанню функції нирок та перешкоджає прогресуванню діабетичної нефропатії.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо пікові концентрації еналаприлу у сироватці досягаються приблизно протягом однієї години. Біодоступність препарату становить близько 60%. На всмоктування еналаприлу не впливає наявність їжі у шлунково-кишковому тракті. Після всмоктування еналаприл гідролізується в печинці в еналаприлат, який є інгібітором АПФ. Пікові концентрації еналаприлату у сироватці досягаються через 3-4 години після прийому дози еналаприлу внутрішньо. Препарат діє протягом 12-24 годин. Еналаприлат проникає крізь плацентарний бар’єр і секретується в грудне молоко. Виділення еналаприлу відбувається головним чином нирками. Період напіввиведення становить приблизно 11 годин. Повна секреція відбувається через 30-35 годин. У разі незначних порушень функції нирок (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв) виділення еналаприлу суттєво не порушується. При помірних та значних порушеннях функції нирок виведення препарату з організму уповільнюється. Приблизно 94% дози виділяється із сечею і калом у формі еналаприлу або еналаприлату. Головним компонентом у сечі є еналаприлат, який становить майже 40% дози, та незмінений еналаприл. Крім еналаприлату, жодних інших метаболітів еналаприлу не знайдено. Еналаприлат виводится з організму при гемодіалізі та перитонеальному діалізі.

Показання для застосування.

• Міоприл рекомендується для

лікування

артеріальної гіпертензії;

- серцевої недостатності різного ступеня тяжкості.

Спосіб застосування та дози.

• Рекомендована початкова

доза для хворих, які не приймають діуретики, становить 5 мг на добу. Дозування слід регулювати залежно від реакції кров’яного тиску. При недостатньому ефекті дозу збільшують до 10-40 мг на добу. Інтервал між підвищеннями дози має становити не менше 3 тижнів. Середня підтримуюча доза становить 10-20 мг на добу за один або за два прийоми. Максимальна добова доза – 40 мг.

Для лікування симптоматичної застійної серцевої недостатності Міоприл призначається в комбінації з діуретиками і дигіталісом. Рекомендована початкова доза в цьому випадку становить 2,5 мг один або два рази на добу. Терапевтична доза регулюється залежно від клінічних результатів від 5 мг до 20 мг на добу за один або за два прийоми. Середня підтримуюча доза становить 5-10г на добу. Максимальна добова доза - 20 мг.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок доцільно збільшити інтервали прийому препарату та/або зменшити дозу. Початкова доза для пацієнтів з незначними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв) початкова доза препарату може становити 5 мг на добу. Для пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв і більше 10 мл/хв) початкова доза препарату може становити 2,5-5 мг на добу. Не слід перевищувати максимальну добову дозу 10 мг на добу. В разі значних порушень (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) початкова доза і добова доза препарату становить 2,5 мг на добу. Хворим, які застосовують діаліз призначають 2,5 мг Міоприлу в день діалізу.

Побічна дія.

• Встановлено, що Міоприл

звичайно добре переноситься. В більшості випадків описані побічні явища були легкими і тимчасовими за своїм характером.

Серцево-судинна система: дуже рідко – тахікардія та інші аритмії, інфаркт міокарда, цереброваскулярний інсульт, емболія та інфаркт легенів, легеневий набряк, артеріальна

гіпотензія (у тому числі ортостатична), особливо після прийому першої дози препарату, колапс.

Дихальна система: сухий (непродуктивний) кашель, бронхоспазм, біль у горлі і дисфонія, астма, інфекція верхніх дихальних шляхів, легеневі інфільтрати, задишка, ринорея, фарингіт, ангіоневротичний набряк гортані, ротоглотки або язика.

Травна система: нудота, блювання, дискінезія, панкреатит, печінкова недостатність, гепатит, мелена, анорексія, диспепсія, запор, холестатична жовтуха, глосит, стоматит, сухість у роті.

Система крові: поодинокі випадки нейтропенії, тромбоцитопенії, анемії. Дуже рідко - агранулоцитоз.

М’язово-скелетна система: м’язові судоми.

Нервова система: запаморочення, депресія, збентеження, атаксія, сонливість, безсоння, нервовість, периферична нейропатія (наприклад парестезія, дизестезія).

Шкіра: ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса–Джонсона, поліморфна еритема, уртикарія, свербіж, алопеція, припливи крові до обличчя, діафорез, підвищена світлочутливість.

Органи чуття: нечіткість зорового сприйняття, порушення смаку, аносмія, дзвін у вухах, кон’юнктивіт, сухість очей, сльозоточивість.

Сечовидільна система: у пацієнтів з порушенням функції нирок, та у пацієнтів, які приймають діуретики, спостерігається оборотне підвищення показників креатиніну і сечовини в сироватці крові, протеїнурія, які після відміни препарату нормалізуються.

Лабораторні показники: зрідка спостерігається підвищення вмісту сечовини в крові, креатиніну в сироватці крові, підвищення активності ферментів печінки та/або вмісту білірубіну в сироватці крові.

При застосуванні Міоприлу слід враховувати таке, що якщо інший інгібітор ангіотензин-конвертуючого ферменту каптоприл спричиняв агранулоцитоз, особливо у хворих з порушеннями ниркової функції або з колагеновою васкулярною хворобою, то не можна виключити, що Міоприл може спричинити подібне ускладнення.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до

еналаприлу та складових препарату. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, в тому числі ідіопатичний та спадковий набряк Квінке, ангіоневротичний набряк після застосування інших інгібіторов АПФ. Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз ниркової артерії єдиної нирки. Стан після трансплантації нирки. Стеноз артеріального або мітрального клапана з вираженим порушенням гемодинаміки. Гіпертрофічна кардіоміопатія. Первинний гіперальдостеризм. Захворювання печінки, печінкова недостатність. Порфірія, гіперкаліємія. Вагітність та годування груддю. Дитячий вік до 15 років.

Аферез з декстринсульфатом. Проведення десенсибілізації до яду комах.

Передозування.

• Проявом перевищення дози

може бути тяжка артеріальна гіпотензія, брадикардія, колапс, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність.

Лікування: необхідно надати пацієнту горизонтального положення, підняти нижні кінцівки. Протягом 30 хвилин після прийому препарату показано промивання шлунка з подальшим призначенням ентеросорбентів.

У більш серйозних випадках в умовах стаціонару вживають заходів, спрямованих на стабілізацію АТ: введення 0.9% натрію хлориду або плазмозамінників. При тяжкому ступені передозування можливо проведення гемодіалізу та внутрішньовенне введення катехоламіну, ангіотензіну II. Якщо вжиті терапевтичні заходи не знімають брадикардії, проводять кардіостимуляцію.

Необхідно проводити контроль електролітів та креатиніну в сиворотці крові.

Особливості застосування.

Міоприл ефективний один або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами, особливо тіазидними діуретиками.

У хворих з тяжкою серцевою недостатністю, в яких функція нирок може залежати від активності системи ренін-ангіотензин-альдостерону, лікування інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту, включаючи Міоприл, може бути ускладнено олігурією і/або прогресивною азотемією, зрідка – гострою нирковою недостатністю.

При прийомі Міоприлу, особливо після першої дози, може з’явитися ангіоневротчний набряк, включаючи набряк гортані. Хворі повинні терміново інформувати лікаря про будь-які ознаки або симптоми, що свідчать про ангіоневротичний набряк (набрякання обличчя, кінцівок, очей, губів, язика, утруднене дихання або ковтання), і припинити прийом препарату до консультації з лікарем та прийняти протигістамінні засоби.

Надмірна гіпотензія зустрічається зрідка у хворих на неускладнену гіпертонію при лікуванні Міоприлом.

У хворих із серцевою недостатністю при прийомі Міоприлу часто виникає зниження кров’яного тиску, особливо при першому прийомі. Але якщо суворо дотримуватись вказівок щодо дозування, тривала симптоматична гіпотензія не виникає і припиняти лікування не потрібно.

Хворі повинні терміново повідомити лікаря про появу запаморочення (особливо в перші дні лікування), появу синкопе. У цьому разі необхідно припинити прийом препарату до консультації з лікарем.

Надмірне потіння, блювання, діарея можуть призвести до сильного падіння кров’яного тиску через зменшення об’єму рідини. В цьому разі пацієнти повинні проконсультуватися з лікарем щодо подальшого прийому Міоприлу.

Хворих слід попереджати про те, що без консультації з лікарем не слід використовувати солезамінники, які містять калій.

Необхідно терміново повідомити лікаря про будь-які ознаки інфекції (наприклад біль у горлі, пропасниця), які можуть бути симптомами нейтропенії.

Препарат слід відмінити перед дослідженням функції паращитовидної залози.

Досвід використання Міоприлу дітьми відсутній, тому призначити препарат дітям не рекомендується.

Вплив на здатність керувати автотранспортом і управляти механізмами.

Оскільки при прийомі Міоприлу (особливо при першому прийомі) може виникнути зниження кров’яного тиску, слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які керують автотранспортом або управляють механізмами.

Вагітність та грудне вигодовування.

Прийом інгібіторів АПФ під час другого та третього триместрів вагітності може спричиняти ушкодження плоду та новонародженого, включаючи гіпоплазію черепа новонародженого, анурію, оборотну або необоротну ниркову недостатність і смерть.

Були зареєстровані випадки олігогідрамніону внаслідок зниженої ниркової функції плода (олігогідрамніон у цій ситуації з перетягуванням кінцівок плода, деформацією черепа та обличчя і розвитком гіпопластичних легенів). Також були відмічені випадки передчасного розвитку, внутрішньоматкової затримки росту та явного артеріозу протоків, хоча неясно, чи пов’язані ці явища з прийомом інгібіторів ангіотензин-конвертуючого ферменту. Тому з настанням вагітності прийом Міоприлу слід якомога швидше припинити.

Встановлено, що еналаприл та еналаприлат проникають в грудне молоко в слідових кількостях. Тому жінкам, які годують груддю, не слід призначати Міоприл.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Хворі, які приймають діуретики, і особливо ті, лікування яких діуретиками було разпочато нещодавно, можуть іноді відчувати надмірне зниження кров’яного тиску після початку прийому Міоприлу. Можливість гіпотензійної дії Міоприлу можна звести до мінімуму припиненням прийому діуретика або підвищеним вживанням солі до початку лікування Міоприлом. Якщо необхідно приймати діуретики, хворий має перебувати під суворим медичним наглядом після першої дози як мінімум 2 години і доки кров’яний тиск не стабілізується - хоча б ще одну годину.

При прийомі Міоприлу паралельно з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками та гепарином спостерігається підвищення концентрації іонів калію в сироватці крові. Одночасний прийом із солями літію призводить до зростання концентрації літію в сироватці крові та зростання ризику виникнення токсичних ефектів.

Застосування Міоприлу на фоні лікування снодійними, наркотичними лікарськими засобами та анестетиками призводить до підсилення гіпотензивного ефекту.

Зниження антигіпертензивної дії Міоприлу можливо при одночасному застосуванні

з нестероїдними протизапальними препаратами (особливо індометацином);

з естрогенами, симпатоміметиками.

Одночасний прийом Міоприлу з імуносупресантами, глюкокортикоїдами для системного застосування, цитостатиками, алопуринолом, прокаїнамідом може призвести до розвитку лейкопенії.

Засоби, що пригнічують функцію кісткового мозку, разом з Міоприлом підвищують ризик нейтропенії та агранулоцитозу.

Не рекомендується вживання алкоголю при лікуванні Міоприлом, оскільки препарат підсилює дію алкоголю.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати при температурі

не вище 250С в сухому, недоступному для дітей місці. Захищати від дії світла.

Термін придатності – 3 роки.