Інструкція для медичного застосування препарату МІЛІ-КОКС

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки овальної форми, коричнево-червоного кольору, вкриті оболонкою, з розподільчою рискою на одному боці;

склад:

• 1 таблетка містить піразинаміду

400 мг, етамбутолу гідрохлориду

275 мг, рифампіцину 50 мг, ізоніазиду 75 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль, метилпарабен, пропілпарабен, желатина, етилцелюлоза, діетилфталат, титану діоксид, магнію стеарат, аеросил, тіосечовина, динатрію едетат, гідроксипропілметилцелюлоза, тальк очищений, заліза оксид.

Форма випуску.

• Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

• Комбіновані

протитуберкульозні засоби. Код

ATC J04A M02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Рифампіцин - основний препарат у лікуванні всіх форм туберкульозу та деяких опортуністичних мікобактеріозів. Він ефективний у випадках резистентності мікобактерій до інших протитуберкульозних препаратів. При застосуванні препаратів групи рифампіцину не спостерігались випадки перехресної резистентності. Рифампіцин ефективний у комбінаціях з ізоніазидом, стрептоміцином, етамбутолом та більшістю інших протитуберкульозних препаратів.

Піразинамід, який є похідним нікотинаміду, має високу протитуберкульозну активність і бактерицидну дію.

Етамбутол - синтетичний препарат, який діє на мікобактерії шляхом порушення синтезу ДНК у бактеріальній клітині. Він виявляє ранню бактерицидну дію, поступаючись лише ізоніазиду, і перешкоджає виникненню резистентних до ізоніазиду та рифампіцину штамів.

Фармакокінетика. Всмоктування. Після внутрішнього застосування Мілі-Кокс всмоктується із травного тракту. Максимальна концентрація (Cmax) етамбутолу досягається через 2-4 год після одноразового застосування препарату в дозі 25 мг/кг маси тіла та становить 2-5 мкг/мл. При щодобовому застосуванні препарату у такій же дозі протягом тривалого часу концентрація у плазмі крові зберігається на тому ж рівні. Концентрація етамбутолу в еритроцитах досягає максимальних значень, які приблизно у 2 рази перевищують концентрацію в плазмі. Це співвідношення зберігається протягом 24 год.

Cmax рифампіцину досягається через 2-4 год. після одноразового застосування препарату в дозі 600 мг і становить у середньому 7 мкг/мл. Рифампіцин здатний проникати через гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри, виділяється з грудним молоком.

Ізоніазид добре розподіляється по всіх органах і тканинах організму.

Після застосування препарату в дозі 20-25 мг/кг маси тіла Cmax піразинаміду у плазмі крові досягається протягом 2 год і становить 30-50 мкг/мл.

Розподіл і метаболізм. Кумуляції етамбутолу у пацієнтів з нормальною функцією нирок не відбувається, він метаболізується шляхом окислення.

Рифампіцин метаболізується в печінці шляхом деацетилювання.

Ізоніазид метаболізується шляхом ацетилювання. Беручи до уваги, що швидкість ацетилювання є генетично детермінованою, в осіб з повільним метаболізмом спостерігається підвищення рівня ізоніазиду в крові і тим самим підвищується ризик розвитку токсичних реакцій.

Піразинамід розподіляється у тканинах організму (у т.ч. у печінці, легенях, спинномозковій рідині) здебільшого у пацієнтів із запаленими менінгеальними оболонками. Зв’язується з білками плазми приблизно 10% піразинаміду, метаболізується у печінці шляхом гідролізу.

Виведення. Протягом 24 год 50% застосованої дози етамбутолу виводиться в незміненому вигляді з сечею, 8-15% - у вигляді метаболітів, 20-22% - з фекаліями.

15% від дози рифампіцину виводиться із сечею у незміненому вигляді, 15% - у вигляді метаболітів, залишки виводяться з жовчю.

50-70% від застосованої дози ізоніазиду виводиться із сечею через 24 год, частково у незміненому стані.

Період напіввиведення піразинаміду становить 9-10 год. 70% дози виводиться із сечею протягом 24 год.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігали накопичення етамбутолу; період напіввиведення рифампіцину у хворих з обструкцією жовчних шляхів збільшується, при проведенні гемодіалізу або перитонеального діалізу рифампіцин з крові не видаляється; термін напіввиведення піразинаміду подовжується у хворих з порушеннями функції печінки.

Показання для застосування.

• Мілі-Кокс застосовується у

лікуванні дорослих для інтенсивної хіміотерапії всіх форм туберкульозу, спричинених чутливими мікроорганізмами. Препарат рекомендується застосовувати на початковій стадії лікування, яка триває приблизно 2 місяці.

Спосіб застосування та дози.

• Добову дозу встановлюють з

урахуванням маси тіла: при масі менше 44 кг застосовують по 3 таблетки, при масі 45-54 кг - 4 таблетки, якщо маса хворого 55 кг і більше – по 5 таблеток. Всю добову дозу рекомендовано приймати одразу, за годину до або через 2 години після їжі, запиваючи таблетки склянкою води. Курс лікування становить 2 місяці.

Побічна дія.

• При застосуванні препарату можливе виникнення таких

побічних ефектів:

з боку травного тракту та печінки: стоматит, сухість у роті, печія, анорексія, нудота, блювання, біль у животі, метеоризм, діарея, запор, гепатит, жовтяниця; підвищення рівня печінкових трансаміназ, білірубіну, лужної фосфатази; з боку центральної нервової системи та периферичної нервової системи: безсоння або сонливість, головний біль, запаморочення, атаксія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації, парез, парестезії, судоми, периферична невропатія, периферичний неврит, зниження гостроти зору, неврит і атрофія зорового нерва;

з боку системи кровотворення: тромбоцитопенія, транзиторна лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, метгемоглобінемія, сидеробласна анемія, підвищення концентрації сироваткового заліза, васкуліт;

алергічні реакції: свербіж, кропив’янка, пемфігоїд, анафілактичні реакції, ексудативний або ексфоліативний дерматит, еозинофілія, пропасниця;

з боку сечовидільної системи: підвищення рівня сечовини, сечової кислоти, гемоглобінурія, гематурія, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність, порушення сечовиділення (у чоловіків);

з боку кістково-м’язової системи: міалгія, артралгія, артрит, гострий напад подагри; дерматологічні реакції: фотосенсибілізація;

ефекти, зумовлені біологічною дією: кандидоз;

інші: порушення менструального циклу, порфірія.

Протипоказання.

• Вагітність, період годування груддю; вік пацієнтів

до 13 років (через те що всі компоненти в таблетках Мілі-Кокс представлені у фіксованих дозах); гострі захворювання печінки будь-якої етіології; ізоніазид-, рифампіцин-, піразинамідасоційовані захворювання печінки в анамнезі; гіперурикемія, подагра; підвищена чутливість до компонентів препарату.

Передозування.

• Симптоми: нудота, блювання,

сонливість, порушення зору, зорові галюцинації, запаморочення, порушення мовлення, збільшення печінки, жовтяниця, кома; коричнево-червоне або оранжеве забарвлення шкіри, сечі, поту, слини, сліз і фекалій пропорційно застосованій дозі препарату.

Лікування: промивання шлунка з подальшим застосуванням активованого вугілля та протиблювотних засобів. Для прискорення виведення препарату показане проведення форсованого діурезу. При тяжкому порушенні функції печінки, що триває довше 24-48 год, можна застосовувати біліарний дренаж. Можливе проведення екстракорпорального гемодіалізу. У пацієнтів з адекватною функцією печінки протягом 72 год, ймовірно, буде спостерігатися зменшення розмірів печінки та поновлення її секреторної функції.

Особливості застосування.

• У

зв’язку з можливою гепатотоксичністю у лікуванні хворих з порушенням функції печінки, а також при хронічному алкоголізмі та недостатньому харчуванні Мілі-Кокс слід застосовувати під наглядом лікаря.

У період лікування препаратом хворим заборонено вживати алкоголь.

Рифампіцин може викликати зміну кольору сечі, мокротиння, слізної рідини, а також стійке фарбування м’яких контактних лінз. Хворі повинні бути щодо цього попереджені.

У зв’язку з тим, що рифампіцин є індуктором мікросомальних ферментів, Мілі-Кокс треба застосовувати обережно при гострій інтермітуючій порфірії. З тієї ж причини, з метою запобігання невдачам при оральній контрацепції під час лікування препаратом потрібне додаткове використання негормональних засобів контрацепції.

Для запобігання погіршенню показників зору необхідно провести офтальмологічне обстеження кожного ока окремо, а також оцінити стан бінокулярного зору. Слід обстежити хворого перед початком терапії та повторювати обстеження періодично в процесі лікування. Хворий мусить негайно повідомляти лікарю про будь-які зміни гостроти зору. Якщо при об’єктивному обстеженні підтверджується погіршення зору, не пов’язане з іншими причинами, необхідно припинити застосування препарату та проводити динамічне спостереження за станом зору хворого.

Вагітність і лактація. Дослідження етамбутолу гідрохлориду на тваринах показали, що препарат має тератогенний потенціал. Було виявлено, що рифампіцин має тератогенний ефект у тварин у дуже високих дозах. Ізоніазид має ембріоцидний ефект в експериментах у тварин під час вагітності. Дослідження впливу піразинаміду на репродукцію у тварин не проводилося.

Застосування Мілі-Коксу під час вагітності можливе тоді, коли ймовірна користь для жінки переважає потенційний ризик для плода. При лікуванні препаратом в останній триместр вагітності рифампіцин може спричинювати післяпологові кровотечі у матері та дитини. У зв’язку з тим, що рифампіцин, ізоніазид і піразинамід потрапляють у грудне молоко, перед застосуванням препарату під час годування груддю необхідно вирішити питання про припинення грудного годування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Відомо, що рифампіцин індукує деякі ферменти

системи цитохром Р-450. Встановлено, що рифампіцин прискорює метаболізм фенітоїну, хінідину, пероральних антикоагулянтів і протигрибкових засобів.

Ізоніазид посилює такі побічні ефекти фенітоїну, як сонливість і атаксія.

Преднізолон може суттєво знижувати концентрацію ізоніазиду в плазмі крові.

Гідроксид алюмінію порушує абсорбцію етамбутолу, тому необхідно використовувати альтернативні антациди.

При одночасному застосуванні препарату з нейротоксичними засобами можливе посилення нейротоксичної дії етамбутолу.

Піразинамід знижує концентрацію ізоніазиду в сироватці крові.

При спільному застосуванні Мілі-Кокс знижує активність пероральних контрацептивів, а також метадону, діазепаму, верапамілу, бета-адреноблокаторів, пероральних гіпоглікемічних препаратів, дигоксину, хінідину, дизопіраміду, дапсону та кортикостероїдів.

При одночасному застосуванні рифампіцин, який входить до складу Мілі-Коксу, знижує активність фенітоїну, а ізоніазид - уповільнює виведення фенітоїну.

Пробенецид може збільшувати концентрацію рифампіцину в плазмі крові.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в сухому, прохолодному, захищеному від світла та недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 С.

Термін зберігання – 3 роки.