Інструкція для медичного застосування препарату ЛОСІД 20

міжнародна та хімічна назви:

• оmeprazolе;

(5-метокси-2-[[(4-метокси-3,5-диметил-2-піридиіл)метил]сульфаніл]-1Н-бензимедазол);

основні фізико-хімічні властивості: капсули тверді желатинові, з сірим корпусом і рожевим ковпачком, вміст капсули – білі або майже білі гранули;

склад:

• 1 капсула містить омепразолу 20 мг;

допоміжні речовини: крохмаль, цукроза, цукор, магнію карбонат, тальк очищений, натрію фосфат, гідроксипропілцелюлоза, гідроксипрпілметилцелюлоза, кислоти метакрилової сополімер, поліетиленгліколь 6000, кремнію діоксид колоїдний, натрію гідроксид, титану діоксид.

Форма випуску.

• Капсули.

Фармакотерапевтична група.

• Засоби для лікування пептичної виразки. Інгібітори

“протонного насоса”. Код АТС А02В С01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Антисекреторний, противиразковий препарат, інгібітор Н/К-АТФфази (протонного насоса). Блокує заключну фазу секреції соляної кислоти в парієтальних клітинах, гальмує як базальну, так і стимульовану пентагастрином секрецію. За рахунок значного і тривалого пониження кислотності шлункового соку сприяє швидкому загоюванню виразкового дефекту.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо препарат швидко і повністю всмоктується; приблизно 90-95 % препарату зв’язується з білками плазми крові. Перід напівиведення - 0,5-1,5 год. Ефект зберігається протягом 24 год і більше. Омепразол протягом 4 год розподіляється у слизовій оболонці шлунка, тканинах печінки і жовчного міхура. Через 48 год омепразол виявляється тільки в слизовій оболонці шлунка. Виділяється нирками у вигляді метаболітів. Три метаболіти омепразолу ідентифікуються у плазмі крові: сульфідні і сульфонові похідні омепразолу. Ці метаболіти мають слабку антисекреторну активність або не мають її взагалі. Активним метаболітом є сульфономепразол.

У хворих з порушеннями функції печінки біодоступність омепразолу збільшується майже до 100 %, при цьому тривалість періоду напіввиведення збільшується до 3 год. У хворих з хронічною печінковою недостатністю спостерігається деяке збільшення біодоступності. Оскільки метаболіти омепразолу екстрагуються переважно із сечею, їх елімінація гальмується пропорційно зниженню кліренса креатиніну, а концентрація в плазмі крові підвищується.

Показання для застосування. Пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, рефлюкс-езофагіт, гострі стресові виразки шлунка; гіперацидний гастрит; виразкові кровотечі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, а також ризик розвитку кровотечі з верхнього відділу шлунково-кишкового тракту у хворих

групи ризику, профілактика аспіраційного синдрому, синдром Золлінгера-Еллісона, для ерадикації Helicobacter pylori (у комбінації з антибактеріальними засобами).

Спосіб застосування та дози.

• При пептичній виразці – дорослим по 1-2

капсули внутрішньо вранці, натще; курс лікування – 2-4 тижні. При лікуванні рефлюкс-езофагіту – по 2 капсули, тривалість лікування становить 4-8 тижнів. При синдромі Золлінгера-Еллісона початкова доза становить 60 мг на добу, вранці (3 капсули), натще, за необхідності дозу підвищують до 80 мг (4 капсули) в два прийоми, вранці і ввечері, до їди. При резистентності до інших противиразкових препаратів Лосід 20 потрібно призначати в початковій дозі 40 мг на добу 1 раз на добу.

Лікування Helicobacter pylori, за схемами, рекомендованими міжнародною групою по вивченню Helicobacter pylori.

Побічна дія.

• У поодиноких

випадках можливі нудота, діарея, запор, метеоризм, біль у ділянці живота, сухість у роті, порушення смаку, стоматит, транзиторне підвищення активності печінкових ферментів у плазмі; головний біль, запаморочення, збудженість, безсоння, парестезії, у схильних хворих - депресії та галюциниції, загальна слабкість; м’язова слабкість, міалгія, артралгія; шкірний висип, кропив’янка, мультиформна еритема; порушення зору, периферичні набряки, підсилення потовиділення, пропасниця.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до компонентів препарату,

періоди вагітності і годування груддю. Не рекомендується призначати препарат дітям до 12 років.

Передозування.

• При передозуванні Лосіду 20 виникають смптоми, які

характерні для побічної дії. Омепразол у добовій дозі 360 мг переноситься добре. Специфічного антидоту не існує. Омепразол зв’язується з білками плазми крові, у результаті погано виводиться при діалізі. У випадку передозування здійснюють заходи для виведення неабсорбованого омепразолу зі шлунково-кишкового тракту, проводять симптоматичне та підтримуюче лікування.

Особливості застосування. При призначенні Лосіду 20 хворим на виразку шлунка необхідно виключити можливість злоякісного захворювання, через те що омепразол може маскувати його симптоми і затримувати визначення діагнозу.

Для ерадикації Heliciobacter pylori омепразол призначають у комплексі з антибіотиками, метронідазолом, препаратами вісмуту та іншими лікарськими засобами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Лосід 20 - може подовжувати період

напіввиведення і тривалість дії препаратів, які метаболізуються в печінці шляхом окислення (варфарин, діазепам та ін.). Омепразол може перешкоджати засвоєнню лікарських препаратів у тих випадках, коли кислотність шлункового середовища є важливим фактором для їх біодоступності (кетоназолу, складних ефірів, ампіциліну і солей заліза). Підвищує дію кумаринів і дифеніну.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати

у недоступному для дітей, сухому місці при температурі до 30 0С. Не зберігайте препарат у ванних кімнатах і на кухні.

Термін придатності – 3 роки.