Інструкція для медичного застосування препарату ЛАМІВУДИН

міжнародна та хімічна назви:

• lamivudinе;

(2R-цис)-4-аміно-1-(2-(гідроксиметил)-1,3-оксотіолан-5-іл)-2-(1Н)-піримідинон;

основні фізико-хімічні властивості:

• таблетки білого або з жовтуватим відтінком

кольору, допускається мармуровість;

склад:

• 1 таблетка містить 150 мг ламівудину у перерахуванні на 100 % суху

речовину;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, лактози моногідрат, кукурудзяний крохмаль, аеросил, магнію стеарат.

Форма випуску.

• Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

• Противірусні засоби для системного застосування.

Нуклеотидні та нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази.

Код АТС J05А F05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Дія ламівудину пов’язана з утворенням внутрішньоклітинно метаболіту – ламівудину трифосфату, який інгібує зворотню транскриптазу ВІЛ шляхом термінації ланцюга вірусної ДНК.

Ламівудину трифосфат є селективним інгібітором реплікації ВІЛ-1 і ВІЛ-2 in vitro, активний відносно стійких до зидовудину штамів ВІЛ. У комбінації із зидовудином зменшує кількість ВІЛ-1 і збільшує кількість CD4-клітин, а також значно знижує ризик прогресування хвороби та смертність від неї.

Продемонстровано синергізм ламівудину та зидовудину відносно пригнічення реплікації ВІЛ у культурі клітин. Виявлено, що при виникненні резистентності до ламівудину у штамів вірусу, стійких до зидовудину, водночас може відновитись чутливість до зидовудину. In vitro препарат виявляє слабку цитотоксичну дію на лімфоцити периферичної крові, лімфоцитарні та моноцитарно-макрофагальні клітинні лінії та клітини кісткового мозку.

Ламівудин потенційно інгібує реплікацію вірусу гепатиту В, перешкоджаючи прояву активності оборотної транскриптази.

Фармакокінетика. Всмоктується швидко; біодоступність у дорослих і підлітків становить 80-88 %, у дітей – близько 66-68 %. Прийом з їжею подовжує час досягнення максимальної концентрації, однак значного впливу на біодоступність не виявляє, тому ламівудин можна застосовувати з їжею і без неї.

Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові при прийомі препарату з їжею – близько 3,2 години, при прийомі на порожній шлунок – близько 1 години. Ламівудин широко розподіляється в організмі. Він проходить через гематоенцефалічний бар’єр і в обмеженій кількості проникає у спинномозкову рідину. У дітей концентрація ламівудину у спинномозковій рідині становить 10-17 % від відповідної нестабільної концентрації у сироватці крові. Ламівудин проходить крізь плаценту. З білками зв’язується приблизно 36 %. Виводиться препарат переважно нирками (менше 70 %) шляхом активної тубулярної секреції, незначною мірою (менше 10 %) – шляхом печінкового метаболізму. Активний метаболіт – внутрішньоклітинний ламівудину трифосфат має подовжений час напіввиведення з клітини (від 16 до 19 годин) у порівнянні з періодом напіввиведення ламівудину (5-7 годин).

Елімінація ламівудину порушується при зниженні функції нирок, незалежно від того, є це наслідком хвороби нирок або віковим явищем. У таких випадках необхідна корекція дози.

Фармакокінетика ламівудину у дітей в цілому подібна такої у дорослих. Але абсолютна біодоступність у дітей до 12 років нижча (55-65 %), а системний кліренс – вищий.

Показання для застосування.

• Лікування ВІЛ-інфекції у комбінації з іншими

антиретровірусними препаратами. Лікування гострого та хронічного гепатиту В.

Спосіб застосування та дози.

• Лікування Ламівудином повинен починати

спеціаліст, який має досвід лікування ВІЛ-інфекції. Препарат можна вживати незалежно від прийому їжі.

Дорослі та діти старше 12 років: рекомендована доза - 300 мг на добу. Ця доза може бути призначена як 150 мг 2 рази на добу або 300 мг 1 раз на добу.

Діти: для дітей та пацієнтів, які не можуть вживати таблетки, рекомендується розчин Ламівудину для перорального застосування.

Пацієнти з нирковою недостатністю: у хворих з помірним і тяжким ступенем ниркової недостатності концентрація Ламівудину підвищується внаслідок зниження кліренсу, тому дози для лікування пацієнтів з кліренсом менше 50 мл/хв повинні бути зменшені згідно з наведеною нижче таблицею.

 Кліренс креатиніну (КК), мл/хв
 
 
 Початкова доза
 
 
 Підтримуюча доза
 


 
 50andgt;KKandgt;30
 
 
 150 мг
 
 
 150 мг 1 раз на добу
 


 
 KKandlt;30
 
 
 За необхідності призначення доз менше 150 мг рекомендується використовувати
 розчин для перорального застосування
 
 
 
 

Функціональний стан печінки істотно не впливає на фармакокінетику препарату, у зв’язку із чим при захворюваннях печінки з помірною недостатністю не потрібно коректування дози Ламівудину. Так само не встановлена залежність дозування препарату у пацієнтів літнього та похилого віку.

При лікуванні Ламівудином гепатиту В препарат призначають у дозі 1,5 мг/кг маси тіла на добу. Курс лікування триває до вираженого зниження показників реплікації вірусу гепатиту В, а також АЛТ та АСТ. Середній курс лікування – 6-12 місяців.

Побічна дія.

• Ламівудин застосовують у комбінації з зидовудином,

в окремих випадках його можна також призначати у комбінації з іншими протиретровірусними засобами. Деякі побічні ефекти, такі як панкреатит, периферична нейропатія, патологічні зміни крові, можливі при застосуванні й інших протиретровірусних засобів, таких як зидовудин, та/або можуть бути при тяжкій ВІЛ-інфекції, тому диференційна діагностика між побічною дією Ламівудину та іншими препаратами або ускладненнями ВІЛ-інфекції може спричинити труднощі.

Можливі такі побічні ефекти:

гематологічні показники:

не часто: анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія;

дуже рідко: істинна еритроцитарна аплазія;

нервова система:

часто: головний біль,

дуже рідко: парестезії; описані випадки периферичної нейропатії, хоча причинний зв’язок з лікуванням до кінця не встановлений;

травний тракт:

часто: нудота, блювання, біль у верхній половині живота, діарея;

рідко: панкреатит, хоча причинний зв’язок його з лікуванням не встановлений; підвищення рівня амілази сироватки крові;

гепатобіліарна система:

не часто: підвищення рівня печінкових ферментів (АСТ, АЛТ);

шкіра:

часто: висип, алопеція;

опорно-руховий апарат:

часто: артралгія, міалгія;

рідко: рабдоміоліз;

інші:

часто: втомлюваність, погане самопочуття, пропасниця.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до Ламівудину або до окремих

компонентів препарату; панкреатит, або якщо це захворювання було в минулому; периферична нейропатія; висока функціональна недостатність нирок; лейкопенія (кількість нейтрофілів менше 7x109/л); анемія (гемоглобін менше 75 г/л), I триместр вагітності, період годування груддю. Діти до 12 років для даної форми препарату.

Передозування.

• Симптоми: можливо посилення описаних проявів

побічної дії.

Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, симптоматична терапія. У тяжких випадках можливий екстракорпоральний гемодіаліз.

Особливості застосування.

• Обережно призначають препарат хворим на тяжкий

цироз печінки, зумовлений вірусом гепатиту В.

У пацієнтів, які лікуються Ламівудином або будь-яким іншим антиретровірусним препаратом, зберігається ризик розвитку опортуністичних інфекцій та інших ускладнень ВІЛ-інфекції.

У пацієнтів з помірним і тяжким ступенем ниркової недостатності збільшується концентрація Ламівудину в плазмі у зв’язку зі зниженням кліренсу, тому дози для них повинні бути зменшені.

У деяких пацієнтів, частіше у дітей, можливо запалення підшлункової залози, тому при появі таких симптомів, як біль у животі, нудота, блювання, які можуть бути ознаками панкреатиту, лікування препаратом слід терміново припинити.

Антиретровірусна терапія не попереджує передачу ВІЛ при статевому контакті та через інфіковану кров. У зв’язку з цим слід застосовувати відповідні застережні заходи.

Застосування препарату під час вагітності можливо тільки за умов, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За необхідності призначення препарату у період лактації слід вирішити питання щодо припинення вигодовування груддю.

Обережно призначають препарат пацієнтам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги, швидкості рухових і психічних реакцій.

У разі випадкового контакту з ВІЛ-інфікованою кров’ю (наприклад при пораненні голкою) необхідно негайно (протягом 1-2 годин) застосувати комбінацію зидовудину та ламівудину. У випадку підвищеного ризику інфікування в схему лікування потрібно включити інгібітор протеаз. Антиретровірусну профілактику рекомендується проводити протягом 4 тижнів. Контрольовані клінічні дослідження профілактики після контакту з вірусом не проводились, даних з цього питання недостатньо. Сероконверсія може відбутися, незважаючи на швидке застосування антиретровірусних препаратів.

Клас препаратів, до яких належить Ламівудин, може спричинити лактат-ацидоз (надмірний рівень молочної кислоти у крові) та одночасне збільшення печінки. Таке поодиноке ускладнення іноді призводило до летальних наслідків. Лактат-ацидоз частіше спостерігається у жінок. У зв’язку з можливістю розвитку такого стану слід регулярно проводити дослідження крові на вміст молочної кислоти.

Препарат застосовують у комбінації з зидовудином.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Вірогідність метаболічної взаємодії низька,

враховуючи обмежений метаболізм Ламівудину і низький рівень його зв’язування з білками, а також практично повне виведення його нирками у незміненому вигляді. Оскільки Ламівудин виводиться переважно нирками, можлива взаємодія з медикаментами, що застосовуються одночасно з ним, коли основним шляхом їх виведення є активна ниркова секреція (наприклад із триметопримом). Інші препарати (ранітидин, циметидин) тільки частково виділяються таким шляхом, тому вони не взаємодіють з Ламівудином. Препарати, що виводяться переважно способом активної органічної аніонної секреції або гломерулярної фільтрації, очевидно не призводять до клінічно значущої взаємодії з Ламівудином. Спостерігається помірне збільшення максимального рівня зидовудину (28 %) при одночасному застосуванні його з Ламівудином, хоча загалом концентрація не змінюється. Зидовудин не впливає на фармакокінетику Ламівудину.

Застосування в профілактичних дозах ко-тримоксазолу (у зв’язку з наявністю триметоприму у його складі) призводить до збільшення концентрації Ламівудину на 40 %. Однак, якщо у пацієнта немає ниркової недостатності, корекція дози Ламівудину не потрібна.

Ламівудин може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилування залцитабіну при одночасному застосуванні цих препаратів. Тому Ламівудин не рекомендується вживати у поєднанні з залцитабіном.

Одночасне застосування препарату з пентамідином, сульфаніламідами, етанолом підвищує ризик розвитку панкреатиту; з доксоном, диданозином, ізоніазидом, ставудином – периферичної нейропатії.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у недоступному для дітей місці, в

оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 оС.

Термін придатності – 2 роки.