Інструкція для медичного застосування препарату ЛАМІВІР

міжнародна та хімічна назви:

• ламівудин,

2,3-дидеокси,3-тіацитидин;

основні фізико-хімічні властивості:

білі довгасті, вкриті оболонкою, двоопуклі таблетки з літерами “LVR” на одному боці та розподільчою рискою - на іншому;

склад:

• одна таблетка

містить 150 мг ламівудину;

допоміжні речовини – целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид, тальк, пропіленгліколь.

Форма випуску.

• Таблетки, вкриті

оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

• Противірусні препарати

прямої дії. Нуклеозидні – інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05A F05.

Фармакологічні властивості.

· фармакодинаміка. Ламівудин – енантіомер дидеоксіаналога цитидину, синтетичний аналог нуклеозидів з активністю проти вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ). Основний механізм дії ламівудину трифосфату пов’язаний з пригніченням зворотної транскрипції ВІЛ шляхом переривання ланцюга вірусної ДНК. Ламівудину трифосфат також пригнічує РНК- та ДНК-залежну полімеразну активність зворотної транскриптази. Ламівудину трифосфат – слабкий інгібітор альфа-, бета- та гама-ДНК полімераз ссавців. Дослідження in vitro виявили синергізм противірусних ефектів ламівудину у комбінації із зидовудином. Комбінована терапія ламівудином із зидовудином затримує появу мутацій, які призводять до розвитку резистентності до зидовудину.

· фармакокінетика. Всмоктування. Препарат швидко та майже повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Біодоступність ламівудину у дорослих становить 80 - 85%.

Максимальні концентрації ламівудину в плазмі спостерігаються через 0,5 - 2 год і становлять 1,3 - 1,8 мг/мл.

Розподіл. Відомо, що ламівудин потрапляє у ЦНС та спинномозкову рідину.

Метаболізм. Дослідження in vitro показали, що у клітинах ламівудин фосфорилюється до активного метаболіту 5-трифосфату.

Виведення. Ламівудин виводиться з організму переважно нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення ламівудину з ВІЧ-інфікованих клітин становить 10,5 - 15,5 год.

Показання для застосування.

• Ламівір

застосовують разом із зидовудином у дорослих та дітей, старше 12 років при прогресуючому імунодефіциті, пов’язаному з інфікуванням вірусом імунодефіциту людини (кількість клітин CD4+ менше 500/мм3).

Спосіб застосування та дози.

• Препарат застосовують внутрішньо.

Ламівір можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Максимальна доза становить 150 мг 2 рази на добу.

У підлітків віком 12-16 років та дорослих Ламівір застосовують по 150 мг 2 рази на добу. У дорослих з масою тіла менше 50 кг препарат застосовують по 2 мг на кг 2 рази на добу.

Рекомендується підбирати дозу Ламівіру у хворих, старше, 16 років, з порушенням функції нирок так, як вказано у нижченаведеній таблиці:

 Кліренс креатиніну (мл/хв)
 
 
 
 Рекомендована доза Ламі віру
 


 
 andgt;50
 
 
 150 мг 2 рази на добу
 


 
 30-49
 
 
 150 мг 1 раз на добу
 


 
 15-29
 
 
 Перша доза 150 мг, потім 100 мг 1 раз на добу
 


 
 5-14
 
 
 Перша доза 150 мг, потім 50 мг 1 раз на добу 
 


 
 andlt;5
 
 
 Перша доза 50 мг, потім 25 мг 1 раз на добу
 

Дані про дозування Ламівіру у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, відсутні.

Побічна дія.

• При застосуванні препарату

можуть виникати: головний біль, нездужання, стомлюваність, нудота, анорексія та/або зниження апетиту, переймоподібні болі у животі, нейропатії, безсоння або порушення сну, запаморочення, депресії, подразнення слизової оболонки носа, кашель, висипання на шкірі, симптоми панкреатиту, нейтропенії, тромбоцитопенії, підвищення рівнів АЛТ, АСТ та амілази.

При застосуванні ламівудину в режимі монотерапії або у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами спостерігалися випадки розвитку лактатного ацидозу і гепатомегалії з жировою дегенерацією. Частіше ці побічні ефекти розвивалися у жінок. Ожиріння і довготривале застосування ламівудину є факторами ризику розвитку ацидозу і гепатомегалії.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до

компонентів препарату, тяжкий ступінь нейтропенії (кількість нейтрофілів менше 0,75х109/л) або анемії (рівень гемоглобіну менше 7,5 г/дл або 4,65 ммоль/л).

Передозування.

• Дані про передозування ламівудину

відсутні. Відомо, що застосування дорослим пацієнтом 6 г ламівудину не супроводжувалося виникненням яких-небудь клінічних ознак або симптомів, гематологічні показники при цьому залишалися в межах норми. Дані про можливість виведення ламівудину при застосуванні перитонеального діалізу або гемодіалізу відсутні.

Особливості застосування.

• У дітей з панкреатитом в

анамнезі або за наявності інших серйозних чинників ризику розвитку панкреатиту застосовувати Ламівір у комбінації з зидовудином необхідно дуже обережно та лише за відсутності задовільної альтернативної терапії. Застосування ламівудину необхідно негайно припинити при виникненні клінічних ознак, симптомів або при зміні лабораторних показників, що вказують на панкреатит.

У хворих з порушеннями функції нирок застосовувати препарат рекомендовано так, як зазначено у розділі “Спосіб застосування та дози”.

Під час клінічних досліджень у деяких пацієнтів з ВІЛ та хронічним захворюванням печінки, яке було спричинено вірусом гепатиту В, виникали ознаки рецидиву гепатиту після припинення застосування ламівудину.

Вагітність та лактація. Адекватні та добре контрольовані дослідження застосування ламівудину під час вагітності не проводились. Тому застосування препарату під час вагітності можливе лише в тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Дані про виведення ламівудину з грудним молоком відсутні. Жінкам, які живуть з ВІЛ, не рекомендується годувати дітей груддю через ризик постнатальної передачі ВІЛ з грудним молоком.

З особливою обережністю слід застосовувати ламівудин для пацієнтів із факторами ризику виникнення печінкової недостатності. Лікування ламівудином слід припинити у разі появи клінічних або лабораторних ознак лактатного ацидозу, або печінкової недостатності, яка може проявлятися гепатомегалією з жировою дегенерацією навіть за відсутності підвищення рівня трансаміназ.

У хворих, які застосовують антиретровірусні препарати, може розвинутися порушення жирового обміну, що спричиняє до збільшення маси тіла, відкладання жиру на тулубі, шиї, обличчі. Причинно-наслідковий зв’язок, механізм виникнення і його віддалені наслідки поки що не описані.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Застосування 160 мг триметоприму

та 800 мг сульфаметоксазолу 1 раз на добу разом з Ламівіром призводить до збільшення концентрації ламівудину у плазмі крові. Ефект від застосування вищих доз триметоприму та сульфаметоксазолу не досліджений.

Дослідження in vitro показали, що рибавірин може зменшувати фосфориляцію пірамідин-нуклеозидних аналогів, до яких відноситься і ламівудин. Однак поки що нема підтвердження фармакокінетичної або фармакодинамічної взаємодії при одночасному застосуванні рибавірину і ламівудину.

При одночасному застосуванні інтерферону-альфа і ламівудину в складі комбінованої противірусної терапії з рибавірином або без нього у ВІЛ-інфікованих хворих з гепатитом С є висока ймовірність виникнення вираженої печінкової недостатності. Пацієнтам, які застосовують інтерферон-альфа і ламівудин у комбінації з ритонавіром або без нього необхідно регулярно контролювати функціональний стан печінки. При виявленні лабораторних ознак токсичності дози інтерферону-альфа і/або рибавірину слід негайно зменшити або, в окремих випадках, припинити лікування вказаними препаратами.

Застосування комбінованої антиретровірусної терапії може спричинити активізацію повільно прогресуючих і резидуальних опортуністичних інфекції (наприклад, інфекції, збудниками яких є Mycobacterium avium, Cytomegalovirus, або пневмонія, спричинена Pneumocystis jirovecil [PCP], туберкульоз). У такому разі застосовується відповідна адекватна терапія.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у недоступному для дітей

місці при температурі не вище 30 0С.

Термін придатності - 2 роки.