Інструкція для медичного застосування препарату ЛІТІЮ КАРБОНАТ

міжнародна та хімічна назви:

• lithium, літію карбонат;

основні фізико-хімічні властивості:

• білі або кремові таблетки у формі плоского

диску з краєм, на одній із сторін напис LC;

склад:

• 1 таблетка містить літію карбонату 250 мг;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль картопляний, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний, полівінілпіролідон.

Форма випуску.

• Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

• Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A N01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Механізм дії літію до кінця не встановлений. Припускають, що літій блокує транспорт натрію в нейрони, що, у свою чергу, пригнічує залежне від деполяризації (тобто кальцій-залежне) вивільнення норадреналіну та дофаміну (не впливаючи при цьому на вивільнення серотоніну). Вважають також, що літій пригнічує зворотній захват цих катехоламінів.

У пацієнтів з біполярними або уніполярними афективними розладами літій сприяє зникненню симптомів манії та попереджує їх розвиток, а також попереджує фазу депресії або зменшує її симптоми при обох типах афективних розладів, стабілізуючи настрій хворого.

У здорових людей літій не спричинює психотропної дії.

Солі літію пригнічують дію АДГ (вазопресину) та вплив тиреотропного гормону (ТТГ) на щитовидну залозу, що може призводити до певних побічних явищ.

У нирках та щитовидній залозі солі літію пригнічують дію антидіуретичного гормону та тиреотропного гормону на аденілатциклазу.

Фармакокінетика. Літію карбонат майже повністю абсорбується зі шлунково-кишкового тракту, проте абсорбція проходить повільно і триває приблизно 8 годин. Максимальна концентрація в крові спостерігається через 2-4 години. Обandacute;єм розподілу становить приблизно 0,7 л/кг. Літій не звandacute;язується з білками і майже повністю (95%) виводиться з сечею (4-5% препарату виводяться з потом). Період напіввиведення тривалий і становить близько 19 годин, хоча цей показник дуже різниться в різних людей (від 13 до 33 годин). В умовах дефіциту натрію та води реабсорбція літію у проксимальних канальцях нирок посилюється, елімінація подовжується (нормальна швидкість елімінації становить приблизно 30 мл/кг/год.), що призводить до більш високих концентрацій літію в сироватці. У людей похилого віку швидкість виведення літію з сечею зменшується, період напіввиведення подовжується. При лікуванні маніакальних розладів терапевтична концентрація літію в сироватці повинна становити 0,8-1,2 ммоль/л, а для профілактики манії ефективними є концентрації 0,5-0,8 ммоль/л.

Зважаючи на вузький терапевтичний індекс літію карбонату, добову дозу слід визначати, базуючися на вимірах концентрації літію в сироватці (останній контроль – через 12 годин після останньої дози препарату) та на самопочутті пацієнта під час терапії.

Терапевтичний ефект настає через 1-3 тижні після початку лікування.

Показання для застосування.

• Літію карбонат призначений для лікування

маніакальної фази біполярного афективного розладу, для профілактики рецидиву епізодів біполярного афективного розладу, а також для зменшення інтенсивності та частоти наступних епізодів манії у пацієнтів з маніакальними епізодами в анамнезі. Літію карбонат також застосовують для профілактики фази депресії у пацієнтів з уніполярним афективним розладом.

Спосіб застосування та дози.

Через вузький терапевтичний діапазон концентрацій літію дози препарату мають підбиратися індивідуально, базуючися на концентрації літію в сироватці та клінічному ефекті.

Загальна добова доза, як правило, становить від 0,5 до 1,25 г літію карбонату (за кілька приймань). Лікування потрібно починати з низької добової дози, а потім поступово її збільшувати. Під час початкового періоду лікування концентрацію літію в сироватці слід контролювати не рідше одного разу на тиждень. Оптимальна концентрація літію – від 0,5 до 0,8 ммоль/л. Після досягнення потрібної концентраціії контрольні аналізи можна проводити рідше – раз на місяць або раз на два місяці. У період ремісії концентрацію літію в сироватці можна визначати кожні 2-3 місяці.

При тяжких маніакальних розладах рекомендованою дозою є 1,5-2,0 г на добу, при цьому концентрація літію в сироватці має перебувати в межах 0,6-1,2 ммоль/л. Після полегшення тяжких симптомів дозу літію карбонату слід негайно зменшити.

Загальну добову дозу літію карбонату потрібно приймати не менш ніж за три приймання. У випадку, якщо одна доза була пропущена, не слід подвоювати наступну дозу.

Побічна дія.

Шлунково-кишкові розлади, мandacute;язова слабкість, відчуття втоми часто спостерігаються на початку лікування, проте при його продовженні ці симптоми зникають.

Частота і тяжкість побічних явищ залежать від чутливості хворого до літію та концентрації літію в сироватці.

Спостерігали такі побічні ефекти терапії літієм:

Центральна та периферична нервова система: псевдотумор мозку, мandacute;язовий тремор (крупнорозмашистий тремор та фібриляції), атаксія, атетоз, підвищені сухожилкові рефлекси, екстрапірамідні симптоми, нетримання сечі та калу, судоми, сонливість, дезорієнтованість, порушення памandacute;яті, кома, зорові розлади, розлади мовлення, головний біль.

Серцево-судинна система: аритмії, гіпотензія, непритомність, брадикардія, порушення функції синусового вузла, судинна недостатність, периферичні набряки.

Шлунково-кишковий тракт: нудота, блювання, діарея, біль у животі, анорексія, набряк слинних залоз.

Сечостатева система: глюкозурія, зниження кліренсу креатиніну, альбумінурія, олігурія, симптоми діабету (поліурія, полідипсія).

Шкіра: випадання волосся, вугрі, псоріаз, свербіж, висип, вкривання виразками, гіперкератоз, фолікуліт.

Вегетативна нервова система: сухість у роті, імпотенція.

Ендокринні залози: базедова хвороба, гіпотироїдизм, гіпертироїдизм.

Інші: зниження маси тіла, гіперглікемія, гіперкальціємія, алергічний васкуліт, анемія, лейкопенія, лейкоцитоз, набряк, розлад смаку, карієс.

Побічні ефекти, спричинені літієм, більш виражені у пацієнтів похилого віку, ніж у молодих, незважаючи на однакову концентрацію літію в сироватці.

Протипоказання.

Гіперчутливість до активної речовини або допоміжних інгредієнтів, тяжка ниркова недостатність, недавній інфаркт міокарда, органічна патологія мозку, лейкози, вагітність (через ембріотоксичну дію у першому триместрі) та грудне вигодовування (літій виводиться з молоком).

Препарат протипоказаний дітям.

Передозування.

У випадку гострого передозування можуть спостерігатися блювання, діарея, дискінезія, судоми, кома, аритмії та серцево-судинний колапс. Ці явища можуть бути небезпечними для життя. Інтенсивність проявів пропорційна концентрації літію в сироватці.

При тривалому лікуванні симптоми отруєння розвиваються поступово. Причинами цього можуть бути нерегулярне приймання препарату, водно-електролітний дисбаланс у результаті мінливого надходження натрію хлору, підвищене виведення натрію під дією діуретиків або надмірного потовиділення.

Рівень літію в сироватці у межах 1,5-2 ммоль/л (через 12 годин після застосування останньої дози) може викликати діарею, тремор та фібриляцію, мandacute;язову слабкість, розлади мовлення та атаксію.

Концентрація літію в сироватці, вища за 2-3 ммоль/л, може мати наслідком сплутаність свідомості, судоми, розлади памandacute;яті, ністагм, кому та смерть.

Лікування передозування.

Специфічного антидоту літію не існує. При менш тяжких випадках отруєння достатньо припинення лікування на 1-2 дні та збільшеного надходження натрію хлориду (відновлювати терапію можна тільки у менших дозах, при цьому обовandacute;язково контролюючи концентрацію літію в сироватці). У тяжких випадках необхідне промивання шлунка, підтримання водно-електролітного балансу та функціонування дихальної і серцево-судинної систем. Обовandacute;язковими є стимуляція виведення літію (а саме гемодіаліз або форсований діурез з манітолом) і одночасне збільшення надходження натрію в організм.

Особливості застосування.

• Слід обережно застосовувати

літій у пацієнтів з хворобою Паркінсона, гіпотиреоїдизмом, порушенням функції синусового вузла та атріовентрикулярної провідності, епілепсією, псоріазом, вродженою мandacute;язовою слабкістю, діабетом та шизофренією.

Оскільки літій блокує реабсорбцію натрію у ниркових канальцях, під час лікування препаратом слід забезпечити адекватне надходження в організм натрію та води.

При діареї або надмірному потовиділенні (наприклад, при інфекційних захворюваннях) може бути необхідним зменшення дози або тимчасове припинення лікування.

У хворих похилого віку кліренс літію карбонату може зменшуватися до 50%, тому необхідне пропорційне зменшення дози препарату. Крім того, концентрації літію в плазмі, які нормально переносять пацієнти більш молодого віку, можуть викликати побічні явища у хворих літнього віку (головним чином це проявляється дисфункціями центральної нервової системи).

Вагітність та лактація. Препарат належить до категорії D щодо застосування під час вагітності. Літій проходить крізь плаценту. Призначення літію вагітним жінкам, особливо під час першого триместру вагітності, збільшує ризик уроджених вад, особливо патології серцево-судинної системи.

Літій можна призначати вагітним жінкам тільки за умови абсолютних показань і неможливості призначити альтернативне лікування (або наявності протипоказань до інших видів лікування).

Літій проникає в грудне молоко жінок, які годують груддю, тому грудне вигодовування під час лікування літієм протипоказане.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами. Під час лікування тяжких загострень хвороби керування автомобілем та іншими механізмами протипоказане. При профілактичному застосуванні літію хворі повинні консультуватися зі своїм лікарем щодо цього питання.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Діуретики, особливо тіазиди та амілорид,

дієта з низьким вмістом натрію та підвищені втрати натрію (наприклад, внаслідок надмірного потовиділення), затримують виведення літію і збільшують ризик його накопичення.

Нестероїдні протизапальні препарати (наприклад, індометацин, ібупрофен), тетрацикліни, метилдопа та інгібітори АПФ можуть пригнічувати виведення літію з сечею.

Одночасне застосування літію і галоперидолу може призводити до енцефалопатії, що характеризується втомлюваністю, сонливістю, гарячкою, мandacute;язовим тремором, дезорієнтацією, екстрапірамідними симптомами, лейкоцитозом, підвищеним рівнем та активністю ферментів плазми, підвищенням рівнів сечовини та азоту крові і ранковою гіперглікемією. Інколи енцефалопатія може призводити до необоротного пошкодження мозку. Аналогічна взаємодія можлива і з іншими нейролептиками.

Літію карбонат посилює та подовжує дію мandacute;язових релаксантів, незалежно від їх механізму дії, – як недеполяризуючих (панкуроніум) та деполяризуючих (сукцинілхолін) препаратів, а в поодиноких випадках провокує прояв симптомів уродженої мandacute;язової слабкості. Літій підсилює пригнічуючу дію високих доз йодиду на щитовидну залозу. Повідомляли, що літій пригнічує дію амфетамінів.

Флуоксетин, метилдопа та метронідазол можуть збільшувати концентрацію літію в крові і таким чином підвищувати ризик побічних і токсичних ефектів лікування літієм.

Хлорпромазин та інші похідні фенотіазинів можуть загострювати екстрапірамідні симптоми та потенціювати нейротоксичну дію літію. Одночасне призначення літію та трициклічних антидепресантів може провокувати маніакальні або маніакально-депресивні стани.

Ксантини (тобто амінофілін, кофеїн, теофілін) та інші препарати з лужною реакцією (наприклад, натрію карбонат) і сечовина можуть прискорювати виведення літію, зменшуючи таким чином його концентрацію в сироватці.

Вплив літію на результати лабораторних досліджень: літій може підвищувати концентрації глюкози, паратгормону та кальцію в плазмі.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати при температурі нижче 25°С, у

сухому місці, недоступному для дітей.

Термін придатності – 3 роки.