Інструкція для медичного застосування препарату ЛІНДРОН

міжнародна та хімічна назви:

• alendronic acid;

основні фізико-хімічні властивості:

• круглі, трохи двоопуклі білі таблетки зі

скошеними краями, з насічкою на одному боці;

склад:

• 1 таблетка містить 10 мг алендронової кислоти у вигляді алендронату

натрію;

допоміжні речовини: крохмаль попередньо клейстеризований, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Форма випуску.

• Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

• Засоби, які впливають на мінералізацію кісток.

Алендронова кислота. Код АТС М05ВА04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ліндрон належить до групи синтетичних аналогів пірофосфату, які називаються бісфосфонатами. Він зв’язує гідроксиапатити у кістках. Алендронат є амінобісфосфонатом, який діє як специфічний інгібітор розсмоктування кістки, спричиненого остеокластами. Він запобігає втраті кісткової тканини, яка спостерігається у жінок у період після менопаузи, і допомагає відновити кістки. Таким чином, кістки стають більш міцними і менше уражаються переломами.

Лікування остеопорозу у жінок у період після менопаузи

Клінічна ефективність використання алендронату для лікування жінок з вираженим остеопорозом була встановлена у кількох великих, рандомізованих дослідженнях під контролем плацебо і у порівняльних міжнародних дослідженнях. Було показано, що найбільш прийнятною дозою є доза 10 мг алендронату на день, оскільки перевищення цієї дози не спричиняло відповідного підвищення мінеральної щільності кісток (МЩК). У жінок, яких лікували протягом 2 років дозами по 10 мг алендронату, середнє значення МЩК хребта підвищилось на 5,2–7,2 %, а після 3 років лікування – на 6,8–9,6 %. Значення МЩК шийки стегна підвищились на 4,6–5,9 % через 3 роки терапії алендронатом. Таке підвищення МЩК супроводжувалось 50 % зменшенням переломів хребта, стегон та зап’ястя.

Мета-аналіз результатів 5 рандомізованих клінічних випробувань під контролем плацебо показав, що ризик нових переломів хребта зменшився на 29 % у жінок, які приймали алендронат, у порівнянні з жінками, які приймали плацебо.

Фармакокінетика. Біодоступність алендронату не залежить від дози (це стосується доз від 5 до 80 мг) і становить, в середньому, 0,76 %, якщо алендронат приймати на пустий шлунок і вживати першу їжу тільки за 2 години. Біодоступність зменшується на 40 %, якщо вжити стандартний сніданок через 30 або 60 хвилин після прийому алендронату. Якщо алендронат приймати разом зі сніданком або через 2 години після сніданку, його біодоступність суттєво (більше ніж на 85 %) знижується. Прийом алендронату разом з кавою або апельсиновим соком також зменшує його біодоступність (приблизно на 60%). Зважаючи на це, а також на тривалий характер терапії, практичною рекомендацією щодо прийому є така: пацієнтки повинні приймати Ліндрон вранці на пустий шлунок, принаймні за 30 хвилин до прийому їжі або напоїв.

Розподіл

Після внутрішньовенного введення алендронату 50 % дози потрапляє до скелета, а інші 50 % виводяться у незміненому вигляді із сечею. Стаціонарний об’єм розподілу алендронату, який потрапив у кістки, становить приблизно 28 л для людей.

Приблизно 78 % алендронату зв’язуються з білками плазми крові.

Біоперетворення

Немає свідоцтв про метаболізм алендронату.

Виведення

Після разової внутрішньовенної дози 10 мг алендронату, міченого 14С, від 40 % до 60 % прийнятих ліків виводяться із сечею протягом 72 годин. Нирковий кліренс алендронату становить 4,26 л/год (71 мл/хв), а системний кліренс не перевищує 11,94 л/год (200 мл/хв). Концентрації алендронату в плазмі зменшуються більше ніж на 95 % протягом шести годин після внутрішньовенного введення. Кінцевий час напіввиведення алендронату становить для людей приблизно десять років.

Єдиним шляхом виведення алендронату є його виведення через нирки. Алендронат не впливає на виведення інших ліків, оскільки він не виводиться через транспортну систему нирок. Виведення алендронату зменшується у пацієнтів з порушенням функції нирок і/або у пацієнтів похилого віку зі зниженою функцією нирок.

Невідомо, якою мірою алендронат виділяється у грудне молоко і чи проходить він до плаценти.

Показання для застосування.

Ліндрон показаний для лікування остеопорозу у жінок у період після менопаузи.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза для лікування остеопорозу становить 1 таблетку (10 мг) на день.

Для максимального ефекту дуже важливо приймати таблетки після підйому вранці і принаймні за 30 хвилин до прийому першої їжі, напою або інших ліків. Пацієнтка повинна приймати таблетки з повним стаканом (200-300 мл) чистої води (не мінеральної води і не кави, чаю або соку) і повинна лягти й полежати не менше 30 хвилин після прийому Ліндрону. Пацієнтки не повинні розжовувати або розчиняти таблетки у роті через можливий розвиток ерозії рота та горла.

Разом з Ліндроном пацієнтки повинні одержувати додатковий кальцій та вітамін D, якщо ці речовини недостатньо вживаються з їжею.

Використання Ліндрону для лікування дітей не вивчалось, тому Ліндрон не слід давати дітям.

Побічна дія.

Небажані ефекти алендронату, про які повідомлялось під час проведення клінічних випробувань, були слабкі і, в основному, уражали шлунково-кишковий тракт.

Найбільш часто повідомлялось про такі шлунково-кишкові небажані ефекти: абдомінальний біль (6,6 %), нудота (3,6 %), диспепсія (3,6 %), запор (3,1 %), здуття живота (2,6 %), кислотна регургітація (2,0 %), езофагіт (з пов’язаними симптомами: виразки стравоходу, ерозії стравоходу, одинофагія, біль за грудниною, біль у грудях – 1,5 %), блювання (1 %), дисфагія (1 %) і розтягання живота (1 %). Рідко може розвинутися звуження стравоходу та виразки шлунка і дванадцятипалої кишки.

Додатково повідомлялось про такі побічні ефекти, як головний біль (2,6 %), біль у м’язах і суглобах (артралгія, міалгія – 4,1 %).

Рідко спостерігались алергічні реакції, такі як ангіоневротичний набряк, висипка (іноді разом з фоточутливістю) і прурит.

У рідких, дуже рідких випадках (менше 0,1 % випадків) спостерігалося запалення очей (склерит і диплопія, біль в очах, набряк повік).

Лабораторні аналізи

У клінічних дослідженнях спостерігалась асимптоматична, помірна та тимчасова гіпокальціємія у 18 % пацієнток і гіпофосфатемія - у 10 % пацієнток, які приймали алендронат, у порівнянні з 12 % пацієнток з гіпокальціємією та 3 % пацієнток з гіпофосфатемією в групі пацієнток, які приймали плацебо.

Протипоказання.

Гіперчутливість до будь-якого інгредієнта цих ліків;

гіпокальціємія;

дефекти стравоходу, які уповільнюють спорожнення стравоходу (наприклад, звуження стравоходу або ахалазія стравоходу);

пацієнтки, які не можуть стояти або сидіти, принаймні 30 хвилин.

Передозування.

Існують лише обмежені дані про передозування бісфосфонатів (включаючи алендронат) людьми. Після випадкового передозування Ліндрону можуть спостерігатись гіпокальціємія, гіпофосфатемія та побічні ефекти у верхньому відділі шлунково-кишкового тракту, такі як розлад шлунка, печія, езофагіт, гастрит і виразка. У таких випадках для зв’язування алендронату треба дати пацієнтці антациди або стакан молока. Не треба викликати блювання, а пацієнтка повинна залишатись у вертикальному положенні через ризик подразнення стравоходу.

Після вживання надмірної кількості алендронату рекомендований контроль за життєвими функціями.

Особливості застосування.

Ліндрон, як інші амінобісфосфонати, може спричинити місцеве подразнення слизової оболонки верхньої частини шлунково-кишкового тракту. Повідомлялось про реакції стравоходу, такі як езофагіт, виразки або ерозії стравоходу, після яких рідко спостерігалося звуження стравоходу у пацієнток, які одержували алендронат. Тому лікарі повинні звертати увагу на будь-які вияви або симптоми, що свідчать про можливу реакцію стравоходу. Якщо у пацієнтки розвиваються симптоми подразнення стравоходу, такі як дисфагія, біль при ковтанні або біль за грудниною, поява або посилення печії, такій пацієнтці треба рекомендувати припинити прийом алендронату та звернутися до лікаря.

Ризик розвитку небажаних ефектів у стравоході вищий у пацієнток, які не можуть приймати алендронат належним чином і/або які продовжують приймати алендронат після розвитку симптомів, що свідчать про подразнення стравоходу. Тому дуже важливо ретельно пояснити пацієнтці всі інструкції з дозування й упевнитись, що пацієнтка їх розуміє. Пацієнткам треба рекомендувати чітко дотримуватись таких інструкцій для того, щоб зменшити або уникнути проблем з стравоходом.

Є деякі повідомлення про виразки шлунка та стравоходу, але причинний зв’язок з прийомом алендронату не був встановлений. Крім того, великі клінічні випробування не вказували на підвищений ризик розвитку таких виразок.

Ліндрон не рекомендований пацієнткам з більш тяжкою недостатністю нирок з кліренсом креатиніну andlt; 35 мл/хв (0,58 мл/сек).

Треба також брати до уваги всі інші причини остеопорозу, крім дефіциту естрогену, старіння та використання глюкокортикоїдів.

Перед початком терапії Ліндроном треба скоригувати можливу гіпокальціємію. Треба також ефективно лікувати будь-які інші порушення метаболізму мінералів (наприклад, дефіцит вітаміну D). Через дію Ліндрону може розвинутися слабка та асимптоматична гіпокальціємія, особливо у пацієнток, які одержують глюкокортикоїди, що зменшують усмоктування кальцію. Тому дуже важливо забезпечити достатнє вживання кальцію та вітаміну D такими пацієнтками.

Вагітність і лактація

Немає даних про використання Ліндрону під час вагітності та лактації, тому він не рекомендований у таких станах.

Вплив на здатність управляти автомобілем та використовувати технічні пристрої.

Не повідомлялось про те, що Ліндрон впливає на здатність керувати автомобілем і використовувати інші технічні засоби.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Паралельне застосування Ліндрону разом з мінеральними добавками (кальцій, залізо), антацидами або аналогічними ліками може погіршити всмоктування Ліндрону. Між прийомом Ліндрону і антацидів або будь-яких інших оральних ліків повинно пройти не менше 30 хвилин.

Ряд жінок у період після менопаузи одержували також естрогени разом з алендронатом, але не повідомлялось про будь-яку небажану взаємодію.

Алендронат давали жінкам у період після менопаузи разом з широким асортиментом інших ліків, при цьому спостерігалося жодної клінічної взаємодії.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 оС, в захищеному від вологи місці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 2 роки