Інструкція для медичного застосування препарату КИСЕНЬ МЕДИЧНИЙ ГАЗОПОДІБНИЙ

міжнародна та хімічна назви:

• Oxygenum;

основні фізико-хімічні властивості:

• безбарвний газ без запаху і смаку;

малорозчинний у воді (приблизно 1 : 43);

склад:

• кисню не менше 99,5 %.

 

Форма випуску.

• Газ.

 

Фармакотерапевтична група.

• Інші лікарські засоби. Медичні гази. Код АТС V03A

N.

 

Фармакологічні властивості.

• Кисень належить до препаратів групи антигіпоксантів

і антиоксидантів. Має здатність зв’язуватися з гемоглобіном крові в легенях і в комплексній сполуці з гемом переноситься до клітин організму. Є сильним окислювачем і необхідним елементом у метаболічних перетвореннях вуглеводів, білків і жирів в енергетичний матеріал для забезпечення життєдіяльності організму.

При інгаляційному введенні ефект оксигенації крові і тканин розвивається залежно від тиску, під яким здійснюється оксигенація, і тривалості самого впливу. В організмі зазнає ряду перетворень і в результаті виділяється легенями у зв’язаному стані у вигляді вуглекислого газу (СО2).

 

Показання для застосування.

• Інгаляції кисню широко застосовуються при

різних гіпоксичних станах у пульмонології: при набряку легенів, пневмоніях, бронхіальній астмі та інших видах недостатності кисневого забезпечення клітин організму, спричинених різними причинами.

При порушенні транспортної функції крові, зумовленої захворюваннями серцево-судинної системи: серцева недостатність, спазми судин різних органів і тканин при стенокардії, ішемії мозку, нирок, печінки та інших органів.

При порушенні зв’язування кисню внаслідок недостатньої кількості гемоглобіну або порушенні його транспортних функцій при захворюваннях крові або отруєннях гемічними отрутами (окис вуглецю, синільна кислота, ціаніди, хлор, фосген та ін.).

Для забезпечення нормального постачання кисню організму шляхом створення гіпербаричної оксигенації при оперативних втручаннях на мозку, серцево-судинній системі, шлунково-кишковому тракті, нирках і т. ін.

В анестезіологічній практиці в комбінації з інгаляційними газоподібними загальними анестетиками і в післяопераційний період для адекватнішого забезпечення тканин у період застосування аналгетиків, які пригнічують системне і клітинне дихання.

У гастроентерологічній практиці застосовують введення кисню через зонди у різні відділи травного тракту або використовують кисневі коктейлі або пінки - суміш кисню з харчовими продуктами, соками, настоями лікарських трав.

Кисень застосовують також у гельмінтології для лікування гельмінтозів: аскаридозу та трихоцефальозу.

 

Спосіб застосування та дози.

• У госпітальних умовах частіше застосовують у

вигляді інгаляцій через спеціальні маски із гуми або пластичних мас, підключених безпосередньо до сталевих балонів, що містять кисень.

В амбулаторній практиці і вдома частіше використовують спеціальні гумові або пластикові контейнери (подушки), заповнені киснем або його сумішшю.

Для гіпербаричної оксигенації, тобто подачі кисню під підвищеним тиском, застосовують спеціальні вентиляційні, так звані барокамери, де кисень надходить крім інгаляційного шляху і через слизові оболонки та шкіру.

Найчастіше застосовують інгаляційно у вигляді суміші з повітрям у концентрації 40 – 60 % в об’ємі 4 - 5 літрів за хвилину. Використовують також суміш під назвою “Карбогенandquot;, яка складається із 95 % кисню і 5 % вуглекислого газу. Звичайно суміш подають зволоженою.

При гіпербаричній оксигенації кисень подають під тиском 1,2 - 2 атм. Для терапевтичних цілей звичайно проводять 8 - 10 сеансів.

Для лікування аскаридозу кисень вводять у шлунок через тонкий шлунковий або дуоденальний зонд. Зонд бажано вводити через ніс. Кисень вводять 2 дні підряд уранці, натщесерце або через 4 години після їди. Дітям до 10 років застосовують по 100 мл кисню на 1 рік життя, 10 - 12 років - по 1000 - 1100 мл на хворого, 13 - 14 років - 1250 мл, старше 15 років - 1250 - 1500 мл. Вводять повільно, порціями по 100 – 200 - 250 мл з інтервалами 1 - 2 хв. Всю кількість вводять не менше ніж за 15 хвилин, і після процедури хворий залишається у положенні лежачи не менше 2 годин.

Для лікування трихоцефальозу хворому роблять очищувальну клізму і через 1 год при положенні хворого на боці вводять у пряму кишку катетер (або гумовий наконечник від клізми) на глибину 25 – 30 см (за внутрішній сфінктер). Через катетер повільно нагнітають кисень невеликими порціями (по 200 – 250 мл) з інтервалами 2 – 3 хв. Дози такі самі, як і при лікуванні аскаридозу. Після закінчення процедури хворий лежить на спині 2 год. Лікування киснем проводять 5 - 7 днів підряд, на 6 – 7 день дають сольовий проносний засіб.

 

Побічна дія.

• В окремих пацієнтів можлива індивідуальна підвищена

чутливість до кисню та його сумішей, запаморочення, нудота, підвищена сухість слизових оболонок, їх подразнення, кашель.

 

Протипоказання.

• Для гіпербаричної оксигенації протипоказаннями є

гострі респіраторні захворювання, наявність в анамнезі епілептиформних нападів, порушення прохідності слухових труб і каналів, які з’єднують придаткові пазухи, наявність порожнин у легенях, бронхоплевральних фістул, тяжкі форми гіпертонічної хвороби, новоутворення, підвищена індивідуальна чутливість до кисню.

Для дегельмінтизації киснем протипоказаннями є виразкові ураження шлунка та 12-палої кишки, пухлини і гострі запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, менструальний період, вагітність більше 5 місяців.

 

Передозування.

Під час введення кисню необхідно старанно слідкувати за станом хворого, при появі неприємних відчуттів введення кисню тимчасово припиняють; можливі нудота, блювання, судоми. Лікування: припинити інгаляцію. При судомах – діазепам.

 

Особливості застосування.

• Інгаляцію роблять через маски або трубки, приєднані

за допомогою спеціальних пристріїв до балонів з киснем. Користуються також гумовими подушками, наповненими киснем із балонів.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Нітрати адреноблокатори, антагоністи іонів

кальцію, ноотропи сприяють більш економічному використанню тканинами кисню, його кращій утилізації і тим самим зменшенню гіпоксії та підвищенню стійкості організму до кисневої недостатності.

 

Умови та термін зберігання.

• Зберігати при температурі не вище 50 0С,

у захищеному від прямих сонячних променів, не допускати контакту з оліями, відкритим полум’ям та джерелами теплоти. Не кидати.

Термін придатності – 18 місяців.