Інструкція для медичного застосування препарату КАПТОПРИЛ АЛКАЛОЇД®

міжнародна назва: каптоприл (сaptopril);

(2S)-1-[(2S)-3-меркапто-2-метилпропаноїл]піролідин-2-карбонова кислота;

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 25 мг: круглі, плоскі, білого кольору, з лінією розлому з одного боку, зі специфічним запахом;

таблетки по 50 мг: круглі, двоопуклі, білого кольору, з лінією розлому з одного боку, зі специфічним запахом;

склад:

1 таблетка містить каптоприлу 25 мг або 50 мг;

допоміжні речовини: магнію стеарат, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (для 25 мг), кремнію діоксид колоїдний безводний (для 50 мг), тальк.

Форма випуску.

• Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

• Засоби, які діють на ренін–ангіотензинову систему.

Інгібітор АПФ. Код АТС C09AA01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Каптоприл є специфічним конкурентним інгібітором активності ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ), перешкоджає перетворенню ангіотензину I в ангіотензин II, який є потужною судинозвужувальною речовиною.

Основна фармакотерапевтична дія каптоприлу – зниження артеріального тиску, зумовлене зменшенням загального периферичного опору судин, зниження гемодинамічного навантаження на серце.

Інгібування АПФ приводить до зменшення вмісту у плазмі крові ангіотензину II та альдостерону, підвищення активності реніну плазми. Зниження рівня ангіотензину II сприяє зменшенню загального периферичного опору судин за рахунок усунення його стимулювального впливу на рецептори гладких м’язів судин. Каптоприл здійснює непрямий вплив унаслідок усунення дії ангіотензину II на симпатичну частину вегетативної нервової системи, що приводить до пригнічення адренергічної активності. Крім того, перешкоджаючи розпаду кінінів, каптоприл викликає збільшення вмісту брадикініну у крові. Оскільки брадикінін та ангіотензин I посилюють секрецію простагландинів, судинорозширювальна та гіпотензивна дія каптоприлу потенціюється за рахунок дії простагландину Е2 та простацикліну, які є ендогенними вазодилататорами.

Блокада АПФ приводить до усунення вазопресорної, антидіуретичної та антинатрійуретичної дії ангіотензину II та посилення судинорозширювальної, діуретичної та натрійуретичної дії брадикініну.

Каптоприл зменшує переднавантаження серця завдяки зниженню венозного тонусу та венодилатації. Зменшення вмісту альдостерону сприяє виведенню надлишку натрію та води. Усе це приводить до зменшення венозного повернення крові до серця та тиску наповнення шлуночків.

Фармакокінетіка.

Всмоктування

Після прийому внутрішньо терапевтичної дози каптоприлу всмоктується приблизно 70-75% та пік максимальної концентрації у плазмі крові досягається через 1 годину. Одночасний прийом їжі сповільняє всмоктування препарату із шлунково-кишкового тракту на 30-40%, тому рекомендується прийом препарату за 1 годину до або за 2 години після прийому їжі.

Розподіл

Зв’язування з білками плазми становить 25-30%. Об’єм розподілу препарату в організмі становить приблизно 0,7 л/кг маси тіла. Проникає через плацентарний бар’єр, у незначній кількості потрапляє в грудне молоко.

Метаболізм

Приблизно 50% каптоприлу метаболізується в неактивний бісульфіт з ендогенним тіоловим компонентом. Метаболіти каптоприлу здатні знову перетворюватись у каптоприл.

Виведення

Більше ніж 95% прийнятої дози препарату виводиться з організму із сечею протягом

24 годин, тому при порушенні функції нирок дозу слід коректувати.

Каптоприл екскретується в основному за рахунок тубулярної секреції (78% стан стабільної рівноважної концентрації - “steady-state”).

Загальний кліренс креатиніну в середньому становить 0,8 л/кг/год, нирковий кліренс у середньому становить0,4 л/кг/год. У здорових добровольців період напіввиведення становить 1,9 години та збільшується у пацієнтів із застійною серцевою недостатністью до 2,06 години. Період напіввиведення значно збільшується у пацієнтів з кліренсом креатиніну меншим, ніж 20 мл/хв. Каптоприл виводиться шляхом гемодіалізу в середньому 80 мл/хв при разовій дозі 50 мг. Приблизно 50% прийнятої дози виводиться через 4 години після гемодіалізу.

Зниження ниркового кліренсу в осіб похилого віку приводить до збільшення інтенсивності та тривалості дії препарату, що може виявлятися тенденцією до більш вираженого зниження реніну у плазмі крові та артеріального тиску.

Показання для застосування.

-Артеріальна гіпертензія.

- Застійна серцева недостатність.

- Серцева недостатність після перенесеного інфаркту міокарда.

- Діабетична нефропатія.

Спосіб застосування та дози.

Препарат слід приймати натщесерце, за 1 годину до їди. Дозу препарату встановлюють індивідуально.

Дорослі

При артеріальній гіпертензії препарат призначають внутрішньо, в початковій дозі 25 мг, 2-3 рази на добу. При недостатньому ефекті дозу поступово збільшують до 50 мг, 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза - 150 мг (по 50 мг, 3 рази на добу). Якщо кров’яний тиск недостатньо знизився після 2-3 тижнів лікування, до терапії приєднують тіазидний діуретик і підбирають максимальну ефективну дозу (протягом 1-2 тижнів). Якщо необхідно ще більше знизити кровяний тиск, то в подальшому можна збільшити дозу до 100 мг, 2-3 рази на добу, а за необхідності - до 150 мг, 2-3 рази на добу.

Іноді рекомендується початкова доза 12,5 мг, 2 рази на добу.

При реноваскулярній гіпертензії дози ті самі та не перевищують 150 мг на добу.

При гіпертонічному кризі препарат призначають по 6,25-50 мг. При під’язичному застосуванні максимальний терапевтичний ефект досягається через 15-30 хвилин.

При застійній серцевій недостатністі початкова доза становить 25 мг, 3 рази на добу. Знижені дози 6,25-12,5 мг, 3 рази на добу можугь зменшити гіпотонічний ефект у пацієнтів з нормальним або зниженим кров’яним тиском, а також у пацієнтів з гіпонатріємією та гіповолемією. Підтримуючі дози - 12,5-25 мг, 3 рази на добу.

При діабетичній нефропатії при інсулінзалежному діабеті добова доза становить 75-100 мг, яка розподіляється на декілька прийомів.

При інфаркті міокарда препарат призначають не раніше, ніж з 3-го дня після перенесеного гострого інфаркту міокарда. Початкова доза становить 6,25 мг на добу, при добрій переносимості препарату призначають дозу 12,5 мг, 3 рази на добу. Дозу поступово збільшують через кілька тижнів максимально до 50 мг, 3 рази на добу, яка є підтримуючою дозою.

При нирковій недостатності пацієнтам з вираженими порушеннями функції нирок необхідна корекція режиму дозування та добову дозу слід знизити, тому що каптоприл повільно виводиться через нирки. Пацієнти з помірною нирковою недостатністю (при клубочковій фільтрації 10-50 мл/хв) повинні застосовувати 75% звичайної дози кожні 12-18 годин, а пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю повинні приймати 50% звичайної дози кожні 24 години. Немає необхідності регулювати дозу для пацієнтів з легким ступенем ниркової недостатності (при клубочковій фільтрації більше як 50 мл/хв).

Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністью (при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв) початкова доза становить 12,5 мг, 2 рази на добу. За небхідності призначення діуретиків цій категорії хворих призначають фуросемід або інші діуретики, які діють на петлю Генле, уникаючи застосування тіазидів.

Діти

Каптоприл можна призначати дітям молодше 15 років тільки у тому випадку, коли інші заходи контролю кров’яного тиску неефективні.

При застійній серцевій недостатності у дітей з вторинною тяжкою ліво-, правошлунковою серцевою недостатністью як результатом легеневої гіпертензії Каптоприл призначають у дозі 2,5 мг/кг маси тіла, 1 раз на добу. Початкову дозу 0,25 мг/кг маси тіла поступово збільшують до 3,5 мг/кг, 3 рази на добу.

При артеріальній гіпертензії для дітей молодшого віку початкова доза становить 0,01-0,25 мг/кг кожні 12 годин, а для дітей старшого віку - 0,05-0,5 мг/кг, 3 рази на добу.

У середньому початкова доза становить 1,3 мг/кг на добу. При тяжкій артеріальній гіпертензії для дітей у віці від 1,5 до 18 років середня затверджена доза становить 2,2 мг/кг.

Для дітей зі злоякісною гіпертензією початкова доза становить 0,01-0,25 мг/кг.

Для дітей старше 11 років початкова доза становить 0,05-0,1 мг/кг кожні 3-6 годин, з поступовим збільшенням до 5-10 мг/кг на добу.

Пацієнт повинен дотримуватись режиму прийому препарату. У випадку пропуску його прийому пацієнт повинен прийняти необхідну дозу якомога скоріше. Якщо наближається час наступного прийому, слід зачекати до вибраного часу, пропускаючи попередню дозу. Не можна приймати дві дози одночасно.

Побічна дія.

Найчастійші побічні ефекти: шкірні висипання (4-7%), втрата смакової чутливості (2-4%) і сухий непродуктивний кашель (2%).

Каптоприл може також спричинювати запаморочення, головний біль, свербіж, набряк обличчя, ангіоневротичний набряк, порушення функції нирок, порушення водно-електролітного балансу, диспептичні явища.

Гіпотензія може бути у пацієнтів, які вживають обмежену кількість солі, або з гіповолемією, а також у хворих із серцевою недостатністю та майже у 20% випадків виявляється у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, серед яких 3-4% необхідно відмінити препарат. Можливі також тахікардія, біль у грудях і серцебиття, протеїнурія (1%). Порушення картини периферичної крові спостерігаєтьсятся рідко та дуже рідко - тяжка нейтропенія.

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до каптоприлу та інших інгібіторів АПФ;

- вагітність і годування груддю;

двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки;

порфірія;

ангіоневротичний набряк в анамнезі після прийому інгібіторів АПФ.

Передозування.

При передозуванні Каптоприлу спостерігаються такі симптоми: різке зниження АТ, гіперкаліємія, нирковий синдром і протеїнурія.

Необхідно спостерігати за кров’яним тиском, функцією нирок і концентрацією калію в сироватці крові.

Лікування. Каптоприл вилучається із шлунково-кишкового тракту при промиванні шлунка та введенням активованого вугілля. Важливо спочатку усунути гіпотензію введенням ізотонічного розчину натрію хлориду або інших плазмозамінних розчинів. Каптоприл також видаляється із організму при гемодіалізі.

Особливості застосування.

Пацієнтам з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) каптоприл треба призначати у мінімальній дозі. У випадку призначення каптоприлу пацієнтам з порушеннями функції нирок перед початком лікування слід контролювати кількість лейкоцитів у крові та диференційну картину крові, причому в перші 3 місяці необхідно контролювати через кожні 2 тижні, в подальшому - періодично.

При артеріальній гіпертензії у деяких пацієнтів із захворюваннями нирок, в основному з тяжким стенозом ниркової артерії, спостерігається збільшення сечовини у крові та креатиніну сироватки після нормалізації кров’яного тиску при лікуванні каптоприлом. При цьому необхідно зменшити дози та/або відмінити лікування діуретиками. У деяких пацієнтів неможливо нормалізувати кров’яний тиск і забезпечити відповідну перфузію нирок.

При тривалому лікуванні каптоприлом приблизно у 20% пацієнтів із серцевою недостатністю спостерігається стабільне збільшення сечовини у крові та креатиніну сироватки більше ніж на 20% від нормального або основного рівня. Менше 5% пацієнтів, переважно з тяжкою нирковою недостатністю, потребують відміни лікування, що призводить до прогресуючого збільшення креатиніну, яке залежить від тяжкості захворювання нирок.

Пацієнтам з колагенозами або з аутоімунними захворюваниями, або пацієнтам, які приймають імунодепресанти, особливо при супутньому порушенні функції нирок, призначають каптоприл з виключною обережністю в особливих випадках, коли користь, що очікується, перевищує потенційний ризик. При цьому рекомендується регулярний контроль картини периферичної крові та функції нирок.

При застосуванні каптоприлу іноді відмічається нейтропенія з міобластичною гіпоплазією. Приблизно у половини пацієнтів з нейтропенією спостерігаються виникнення системної інфекції або інфекції ротоглотки, або інші форми агранулоцитозу. Ризик виникнення нейтропенії залежить від клінічної картини пацієнта. У пацієнтів з колагенозами (у т.ч. із системним червоним вовчаком, склеродермією) та з порушеною функцією нирок нейтропенія виникає у 37% пацієнтів. Приблизно 13% випадків з нейтропенією закінчуються летально через такі серйозні захворювання, як колагенози, захворювання нирок, серцева недостатність, або імуносупресивного лікування або комбінації декількох факторів. При підтвердженні нейтропенії лікар повинен відмінити лікування каптоприлом і пацієнт повинен знаходитись під ретельним медичним контролем. Усі пацієнти, які приймають каптоприл, повинні бути попереджені про необхідність повідомляти про будь-які ознаки інфекції (ангіна, пропасниця). У випадку підозрілої інфекції слід негайно проконтролювати лейкоцити в крові.

Імовірно, як результат затримки деградації ендогенного брадикініну всі інгібітори АПФ спричинюють постійний мимовільний кашель, який припиняється одразу ж після відміни препарату.

У пацієнтів (приблизно 0,7%), які приймають каптоприл, спостерігається виділення білка із сечею до 1 г на добу. У приблизно 90% випробуваних пацієнтів спостерігались раніше захворювання нирок або вони приймали високі дози каптоприлу (не більше 150 мг/добу). Нирковий синдром спостерігається в 1/5 частини пацієнтів з протеїнурією. В більшості випадків протеїнурія після 6 місяців знижується або зникає незалежно від того, чи відмінили застосування каптоприлу або ні.

У пацієнтів з протеїнурією дуже рідко спостерігається зміна таких параметрів ниркової функції, як сечовина крові та креатинін сироватки.

Тяжка гіпотензія зустрічається дуже рідко у гіпертоніків, але можлива як результат застосування каптоприлу в обезводнених пацієнтів (які приймають сильні діуретики), у пацієнтів із серцевою недостатністю або у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі. При серцевій недостатності, коли кров’яний тиск нормальний або низький, перемінне зниження середнього кров’яного тиску більше як на 20% було відмічено приблизно у половини пацієнтів. Гіпотензія є причиною припинення лікування у пацієнтів із серцевою недостатністю (3,6%).

Виражений гіпотензивний ефект при прийомі каптоприлу можна попередити припиненням прийому діуретиків або збільшити споживання солі приблизно за тиждень до початку лікування каптоприлом або почати лікування низькими дозами. Стартова доза 6,25 мг або 12,5 мг, 2 рази на добу може зменшити гіпотензивний ефект. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами в перші два тижні лікування та завжди, коли збільшують дозу каптоприлу та/або діуретиків.

У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, включаючи каптоприл, спостерігається збільшення калію в сироватці крові. Пацієнтам, які приймають каптоприл, слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків і препаратів калію, особливо пацієнтам з нирковою недостатністю та цукровим діабетом.

Дуже рідко інгібітори АПФ пов’язують із синдромом, який починається як холестатична жовтуха та перетворюється у печінковий некроз (іноді). Механізм цього синдрому невідомий. Пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, у яких виникла жовтуха або збільшилися печінкові ферменти у крові, необхідно відмінити лікування.

Під час лікувания інгібіторами АПФ можливий розвиток ангіоневротичного набряку. При розвитку набряку горла або ангіоневротичного набряку обличчя, язика або глотки необхідно відмінити лікування каптоприлом.

При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ і діалізних мембран високої проникності можливий розвиток анафілактичних реакцій у пацієнтів, які знаходяться на діалізі. Цим пацієнтам рекомендуються інші види мембран або інше лікування.

Алкадил може спричинити псевдопозитивну реакцію сечі на ацетон.

Вагітність і годування груддю

Слід мати на увазі, що застосування інгібіторів АПФ у II і III триместрах вагітності може спричинювати порушення розвитку та загибель плода. При встановленій вагітності каптоприл слід негайно відмінити.

Концентрація каптоприлу у грудному молоці становить приблизно 1%. Через потенційний ризик серйозних побічних ефектів у новонароджених необхідно вирішити питання про відміну препарату або про припинення годування груддю, маючи на увазі важливість застосування препарату для матері.

Вплив на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами

Не виявлено.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

При одночасному застосуванні каптоприлу з діуретиками, при безсольовій дієті або діалізі протягом однієї години після прийому початкової дози збільшується гіпотензивна дія каптоприлу.

Вплив симпатичної нервової системи може бути дуже важливим для підтримки кров’яного тиску у пацієнтів, які одночасно застосовують каптоприл з діуретиками. Препарати, які діють на симпатичну активність (такі як гангліоблокатори або адреноблокатори), необхідно застосовувати з обережністю. При одночасному застосуванні каптоприлу з бета-адреноблокаторами гіпотензивна дія каптоприлу збільшується, але загальна відповідь менш адитивна.

Оскільки каптоприл знижує продукцію альдостерону, можливо збільшення концентрації калію у сироватці крові. Калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, тріамтерен або амілорид, або замінники калію) слід застосовувати тільки при доведеній гіпокаліємії із обережністю, оскільки це може призвести до гіперкаліємії. Замінники солі, які містять калій, також слід призначати з обережністю.

Опубліковано, що індометацин може спричинити зниження антигіпертензивного ефекту, особливо у пацієнтів з ренінзалежною гіпертензією. Інші нестероїдні протизапальні засоби (аспірин) також можуть спричинювати такий самий ефект.

У пацієнтів, які приймають циклофосфамід, азатіоприн та інші цитостатики, в період лікування каптоприлом спостерігається виражена анемія або лейкопенія.

При прийомі алопуринолу та інгібіторів АПФ у поєднанні з діуретиками або при нирковій недостатності спостерігається виражена гіперчутлива реакція. У випадку прийому конкурентних препаратів рекомендується спостереження за гіперчутливою реакцією.

Одночасне застосування циметидину з каптоприлом може спричинити невропатії.

У пацієнтів з нирковою недостатністю підвищується концентрація дигоксину в сироватці крові. Пацієнтам з нормальною функцією нирок можна безпечно призначати комбінацію каптоприлу та дигоксину. Через токсичність дигоксину слід контролювати пацієнтів з нирковою недостатністю.

Антациди знижують пік концентрації каптоприлу на 50% та відносну біодоступність препарату на 40%. Не рекомендується одночасне застосування антацидів з каптоприлом, але за необхідності одночасного застосування слід приймати каптоприл не менше ніж за 2 години до прийому антацидів.

Не обгрунтовані данні що до ефективності сумісного застосування каптоприлу з іншими вазодилататорами для лікування пацієнтів з серцевою недостатністю. Тому нітрогліцерин або інші нітрати або препарати з вазодилататорною дією необхідно, якщо це можливо, відмінити до початку лікування каптоприлом. За необхідності повторного прийому нітратів під час лікування каптоприлом препарат призначають з обережністю та в низьких дозах.

У пацієнтів, які приймають одночасно препарати літію та інгібітори АПФ, спостерігаються підвищення рівня літію у сироватці крові та симптоми токсичності літію. Застосування цієї комбінації потребує особливої обережності, та рекомендується часто контролювати вміст літію у плазмі крові. При поєднанні вище зазначених препаратів з діуретиками можливий розвиток літієвої інтоксикації.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі +15-25 andordm;С, в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 5 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.