Інструкція для медичного застосування препарату КАМАФІЛ-50

міжнародна та хімічна назви:

• sildenafil;

1-[[3-(6,7-дигідро-1метил-7оксо-3-пропіл-1 Н-піразоло [4,3-and#945;]піримідин-5-іл)-4-етоксифеніл]сульфоніл]піперазину цитрат;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки тетраедричної форми, вкриті плівковою оболонкою блакитного кольору, з маркуванням “100” (з обох боків) або “50”;

склад:

1 таблетка містить силденафілу цитрату у перерахуванні на силденафіл 50 або 100 мг;

допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль, натрію метилпарабен, натрію пропілпарабен, тальк, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят, аеросил, крохмаль (паста), гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид, барвник – бриліант блакитний.

 

Форма випуску.

• Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група.

• Засоби, що застосовуються при порушенні ерекції. Код

АТС G04B E03.

 

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Камафіл – пероральний препарат для лікування порушень ерекції. Відновлює порушену здатність до ерекції й забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження. Фізіологічний механізм ерекції статевого члена полягає у вивільненні оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі при сексуальній стимуляції. Оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, що призводить до підвищення рівня циклічного гуанзимонофосфату, розслаблення гладеньких м’язів кавернозного тіла й посилення кровотоку у статевому члені.

Силденафіл є потужним і селективним інгібітором циклічного гуанзимонофосфату (цГМФ) – специфічної фосфодієстерази типу 5 (ФДЕ), яка забезпечує розпад цГМФ у кавернозному тілі. Силденафіл не чинить прямої розслаблювальної дії на ізольоване кавернозне тіло, однак посилює релаксуючу дію оксиду азоту у тканині кавернозного тіла. При активізації шляху оксиду азоту /цГМФ, що спостерігається при сексуальному збудженні, пригнічення ФДЕ 5 під впливом силденафілу призводить до підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі. Через це для досягнення сприятливого фармакологічного ефекту Камафілу необхідна адекватна сексуальна стимуляція.

При одноразовому прийомі Камафілу внутрішньо у дозах до 100 мг у здорових добровольців препарат не викликав клінічно значущих змін ЕКГ. Максимальне пониження систолічного артеріального тиску у положенні пацієнта лежачи при застосуванні препарату внутрішньо у дозі 100 мг становило в середньому 8,4 мм рт. ст. Відповідне зниження діастолічного артеріального тиску у положенні лежачи становило 5,5 мм. рт. ст. Зниження артеріального тиску пояснюється вазодилатуючим ефектом силденафілу, можливо, за рахунок підвищення рівня цГМФ у гладеньких м’язах судин. Активність силденафілу in vitro щодо ФДЕ 5 у 10-10000 разів перевищує його активність порівняно з іншими ізоформами фосфодіестерази (ФДЕ за типами 1, 2, 3, 4 та 6). Зокрема, активність силденафілу щодо ФДЕ 5 у 4000 разів перевищує його активність щодо ФДЕ 3 – циклічного аденозинмонофосфат (цАМФ) – специфічної фосфодіестерази, яка регулює скорочувальну активність міокарда. У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому препарату у дозі 100 мг виявлене легке минаюче порушення кольоросприйняття (синього, зеленого) за допомогою тесту Fransworth-Munsel 100; через 2 год. після прийому препарату це порушення минало. Припускають, що механізмом такого порушення зору є пригніченням ФДЕ 6, яка бере участь у процесі передачі світла у сітківці. Результати дослідження in vitro свідчать, що ефект силденафілу на ФДЕ 6 у 100 разів поступається його активності щодо ФДЕ 5.

Фармакокінетика. Препарат швидко всмоктується після прийому внутрішньо, концентрація препарату у плазмі крові після перорального прийому натще досягає максимального значення протягом 30 – 120 хв. (у середньому 60 хв.). Абсолютна біодоступність при прийомі внутрішньо становить у середньому 41% (25 – 63%). Фармакокінетика Камафілу при прийомі внутрішньо в рекомендованих дозах (25 – 100 мг) є лінійною. При прийомі Камафілу разом із жирною їжею швидкість всмоктування знижується, період досягнення максимальної концентрації збільшується на 60 хвилин, а максимальна концентрація у плазмі крові знижується в середньому на 29 %. Об’єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Силденафіл та його основний циркулюючий М-дезметиловий метаболіт приблизно на 96 % зв’язується з білками плазми крові. Зв’язування з білками не залежить від концентрації препарату. У здорових добровольців, які одержували Камафіл одноразово по 100 мг, менше 0,0002 % (у середньому 188 нг) дози виявляли у спермі через 90 хв. після прийому. Одноразовий прийом Камафілу внутрішньо у дозі 100 мг не супроводжувався зміною рухливості або морфологією сперматозоїдів.

Силденафіл метаболізується переважно під впливом СYP3A4 (основний шлях) та СYP2С9 (неосновний шлях) мікросомальних ізоферментів печінки. Основний циркулюючий метаболіт утворюється внаслідок N-деметилування силденафілу, він піддається подальшому метаболізму; термінальний період його напіввиведення приблизно 4 години. Загальний кліренс силденафілу в організмі становить 41 л/годину. Термінальний період напіввиведення 3,5 години. Після прийому внутрішньо силденафіл виводиться у вигляді метаболітів переважно калом (приблизно 80 % введеної дози) й у меншій мірі із сечею (приблизно 13 % введеної дози).

У здорових добровольців віком 65 років і старше кліренс силденафілу є пониженим, а концентрація вільної лікарської речовини у плазмі крові приблизно на 90 % перевищує рівень його у здорових молодих добровольців (18-45 років). Однак аналіз даних про безпечність показав, що він не впливає на частоту негативних побічних ефектів.

У добровольців із легкою (кліренс креатиніну 50 – 80 мл/хв) та помірною (кліренс креатиніну 30 – 49 мл/хв) нирковою недостатністю фармакокінетика Камафілу після одноразового прийому внутрішньо у дозі 50 мг не змінювалась. У добровольців із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну більше за 30 мг/хв) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до збільшення AUC (100 %) та максимальної концентрації (88 %) у плазмі крові порівняно з такими у здорових добровольців.

 

Показання для застосування. Порушення ерекції.

 

Спосіб застосування та дози. Приймайте препарат внутрішньо за 1 годину до статевого акту, ковтаючи таблетку цілою з невеликою кількістю води. Приймають препарат у дозі 50 мг. З урахуванням ефективності та переносимості дозу можна підвищити до 100 мг або знизити до 25 мг. В осіб похилого віку та хворих із тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше за 30 мл/хв.) або з порушеною функцією печінки початкова доза становить 25 мг. З урахуванням ефективності та переносимості дозу можна підвищити до 50 – 100 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг 1 раз на добу.

 

Побічна дія. Препарат переноситься добре. Найвірогіднішими побічними ефектами є головний біль, припливи крові, запаморочення, диспепсичні реакції, закладеність носа, минущі порушення зору (головним чином, зміни кольору сприйняття об’єктів, а також посилення сприйняття світла й затуманення зору); при застосуванні препарату у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібні до зазначених вище, проте реєструвалися частіше. Відзначені міалгія та випадки пріапізму.

 

Протипоказання.

• Підвищена

чутливість до компонентів препарату, діти віком до 18 років.

Одночасне застосування з донаторами NO (амілнітрат або нітрати) через можливість посилення їхньої гіпотензивної дії. Препарати для лікування порушень ерекції, включно силденафіл, не слід призначати пацієнтам, для яких сексуальна активність небажана (наприклад, пацієнти з тяжкими формами захворювань серцево-судинної системи, такими як нестабільна стенокардія або виражена серцева недостатність).

З обережністю застосовувати пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю, артеріальною гіпотензією (артеріальний тиск andlt;90/50 мм рт. ст.), недавно перенесений інсульт або інфаркт міокарда, спадкові дегенеративні захворювання сітківки, такі як пігментація сітківки.

 

Передозування.

• У дослідженнях на здорових добровольцях при

одноразовому прийомі препарату у дозах до 800 мг негативні явища були подібні до таких при прийомі Камафілу у нижчих дозах, але зустрічалися частіше. У разі передозування проводять симптоматичне лікування. Застосування діалізу, напевно, не збільшує кліренс силденафілу, оскільки останній активно зв’язується з білками плазми й не виводиться із сечею.

 

Особливості застосування.

• Для діагностики порушень ерекції, визначення їх

можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та провести ретельне фізичне обстеження пацієнта. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серцево-судинної системи. Через це перед початком лікування з приводу порушень ерекції необхідне кардіологічне обстеження хворого. Після широкого впровадження препарату в практику надійшли повідомлення про серйозні порушення з боку серцево-судинної системи, які включали стенокардію, інфаркт міокарда, раптову коронарну смерть, шлуночкові аритмії, геморагічний інсульт, минущу ішемію, артеріальну гіпер- або гіпотензію. Указані випадки переважно розвивалися під час або відразу після сексуальної активності. У більшості пацієнтів, але не у всіх були наявні фактори ризику розвитку захворювань серцево-судинної системи.

Препарати, призначені для лікування порушення ерекції, з обережністю застосовують у хворих з анатомічною деформацією статевого члена, наприклад, при ангуляції, кавернозному фіброзі (хвороба Пейроні) та в осіб із захворюваннями, що сприяють розвитку пріапізму (серпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкоз).

Відомостей про безпечність застосування Камафілу при пептичній виразці та геморагічному діатезі не існує, через що препарат хворим із такою патологією призначають з обережністю.

У невеликої кількості хворих із спадковим пігментним ретинітом відзначені спадкові порушення фосфодіестераз сітківки. Відомостей про безпеку застосування Камафілу у хворих із пігментним ретинітом відсутні, тому препарат у них слід застосовувати з обережністю.

Препарати для лікування порушень ерекції не слід призначати чоловікам, для яких сексуальна активність небажана.

Оскільки під час клінічних випробувань силденафілу спостерігалися запаморочення та порушення зору, не слід керувати транспортом та працювати з потенційно небезпечними механізмами до з’ясування індивідуальної реакції на препарат.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Безпечність та ефективність застосування

препарату у комбінації з іншими засобами, призначеними для лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому подібні комбінації застосовувати не рекомендується.

Одночасне призначення силденафілу та ритонавіру, високоспецифічного інгібітора Р-450, не рекомендується. Одночасний прийом інгібітора протеаз ВІЛ ритонавіру на стадії рівноважної концентрації (500 мг 2 рази на добу) із силденафілом (100 мл одноразово) призводить до 300% підвищення (у 4 рази) максимальної концентрації силденафілу у плазмі крові та 1000% збільшення AUC силденафілу.

Циметидин у дозі 800 мг, що є неспецифічним інгібітором CYP3A4, при одночасному прийомі з Камафілом, викликав підвищення концентрації силденафілу у плазмі крові на 56% у здорових добровольців. Популяційний фармакокінетичний аналіз результатів клінічного дослідження продемонстрував зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4 (таких як кетоконазол, еритроміцин, циметидин), однак частота побічних ефектів у цих пацієнтів не збільшилася.

Одноразовий прийом антациду (магнію/алюмінію гідроксиду) не впливав на біодоступність Камафілу.

За даними популяційного аналізу, інгібітори CYP2A9 (толбутимід, варфарин), CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазиди й тіазидоподібні діуретики, петльові та калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи кальцію, блокатори and#946;-адренорецепторів та індуктори метаболізму CYP450 (рифампіцин, барбітурати) не чинили вплив на фармакокінетику силденафілу. При застосуванні силденафілу у рекомендованих дозах максимальна концентрація його у плазмі крові становить десь 1 мкмоль, тому малоймовірно, що Камафіл може впливати на кліренс субстратів цих ізоферментів.

Ознак взаємодії з толбутамідом у дозі 250 мг або варфарином у дозі 40 мг, які метаболізують CYP2С9, не виявлено.

Камафіл (50 мг) не посилювал гіпотензивної дії алкоголю у здорових добровольців при максимальному рівні алкоголю в середньому 80 мг/дл. У хворих на артеріальну гіпертензію ознак взаємодії Камафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску у положенні лежачи (систолічного – 8 мм рт.ст., діастолічного – на 7 мм рт.ст.) наближалося до такого при прийомі одного Камафілу у здорових добровольців. Дані про безпечність застосування свідчать про відсутність відмінностей у характері побічних ефектів у хворих, які одержували Камафіл разом з антигіпертензивними препаратами та без них.

 

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 30 0С.

Термін придатності – 34 місяці.