Інструкція для медичного застосування препарату ЗОЛОФТ®

міжнародна назвa: sertraline; (IS, 4S)-4-(3,4-дихлорфеніл)-1,2,3,4-тетрагідро-N-метил-1-нафтиламін;

основні фізико-хімічні властивості:

• таблетки, вкриті оболонкою, по 50 мг білого

кольору, овальні, на одному боці з позначкою “ZLT 50”, на другому – “Pfizer”;

склад:

• 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить сертраліну

гідрохлориду 50 мг або 100 мг;

допоміжні речовини: кальцію гідрогенфосфат, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипро-пілцелюлоза, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, гідроксипропілметилцелюлоза, поліетиленгліколь, полісорбат, титану діоксид (Е171).

Форма випуску.

• Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

• Антидепресанти. Код АТС N06A B06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Сертралін – потужний та специфічний інгібітор нейронального захоплення серотоніну (5-НТ) in vitro, яке призводить до посилення ефектів 5-НТ у тварин. Сертралін також незначною мірою впливає на процеси зворотного захоплення норадреналіну та дофаміну. В клінічних дозах сертралін блокує процеси захоплення серотоніну в тромбоцитах.

Сертралін не виявляє стимулюючу, седативну, антихолінергічну або кардіотоксичну дії в експериментах на тваринах. У контрольних дослідженнях на здорових добровольцях сертралін не чинив седативної дії та не впливав на психомоторні функції. Відповідно до своєї селективності щодо пригнічення зворотного захоплення 5-НТ, сертралін не стимулює катехоламінергічну активність. Сертралін не проявляє афінності до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофамінергічних, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК- або бензодіазепінових рецепторів. Хронічний прийом сертраліну у тварин призводить до зменшення кількості адренорецепторів мозку, що спостерігається і при прийомі інших ефективних у клінічній практиці антидепресантів та антиобсесивних засобів.

У контрольованих клінічних дослідженнях лікування сертраліном депресій або обсесивно-компульсивного розладу (ОКР) не спостерігалося його впливу на масу тіла; у деяких хворих можливе зниження маси при лікуванні сертраліном.

У дослідженні рецидиву соціальної фобії пацієнти з наявністю клінічного ефекту при завершенні 20-тижневого мультицентрового дослідження з гнучким режимом дозування та порівнянням Золофту® (50 - 200 мг/дозу) з плацебо були повторно рандомізовані для додаткового лікування Золофтом® (50 - 200 мг/добу) або плацебо протягом 24 тижнів. У пацієнтів, що отримували Золофт®, спостерігався достовірно нижчий показник частоти рецидивів у порівнянні з пацієнтами, які одержували плацебо протягом зазначених 24 тижнів.

Фармакокінетика. Сертралін виявляє залежні від дози фармакокінетичні властивості в діапазоні доз 50 - 200 мг. У клініці протягом 14-денного прийому сертраліну в дозі 50 - 200 мг (перорально 1 раз на добу), пік концентрації в плазмі (Сmax) сертраліну спостерігається в інтервалі 4,5 - 8,4 год після прийому. Фармакокінетична характеристика сертраліну у підлітків або в осіб похилого віку достовірно не відрізняється від такої у дорослих віком 18 - 65 років.

Середній період напіввиведення для сертраліну у чоловіків та жінок (як молодого, так і похилого віку) коливався від 22 до 36 год.

Відповідно до показників термінального періоду напіввиведення спостерігається дворазова акумуляція при досягненні рівноважних концентрацій, які спотерігаються після однотижневого застосування дози 1 раз на добу. Приблизно 98% циркулюючого сертраліну зв’язано з білками. Дослідження на тваринах продемонстрували наявність великого уявного об’єму розподілу сертраліну. Фармакокінетична характеристика препарату в педіатричній популяції у хворих з ОКР аналогічна такій у дорослих (хоча у дітей метаболізм сертраліну дещо інтенсивніший). Однак, для педіатричної популяції доцільно застосовувати менші дози, зважаючи на меншу масу (особливо у хворих віком 6 - 12 років) та необхідність запобігання надмірних концентрацій у плазмі.

Сертралін проходить першу активну фазу біотрансформації у печінці. Його основним метаболітом у плазмі є N-дезметилсертралін, що має значно нижчу активність (приблизно у 20 разів), ніж сертралін in vitro та не виявляє активності на моделях депресії in vitro. Період напіввиведення для N-дезметилсертраліну дорівнює 62 - 104 год. Сертралін та N-дезметилсертралін підлягають інтесивній біотрансформації в організмі людини, а кінцеві метаболіти виводяться з фекаліями та сечею в еквівалентній кількості. Тільки дуже незначна частка (andlt; 0,2%) сертраліну виводиться з сечею у незміненому вигляді.

Їжа суттєво не змінює біодоступність сертраліну.

Показання для застосування.

• Золофт® застосовують для

лікування симптомів депресії, яка супроводжується відчуттям тривоги за наявності або відсутності манії в анамнезі. Після одержання задовільного ефекту продовження лікування сертраліном дозволяє попередити рецидиви початкового епізоду депресії та їх появу у майбутньому.

Золофт® показаний для лікування ОКР – обсесивно-компульсивного розладу (нав’язливого стану). Після одержання початкового ефекту при тривалому лікуванні сертраліном спостерігалися стійка ефективність, безпечність та гарна переносимість щонайменше протягом 2 років. Золофт® показаний для лікування ОКР у дітей.

Золофт® також застосовують для лікування панічних розладів з наявністю або відсутністю агорафобії.

Золофт® показаний для лікування посттравтматичного стресового розладу (ПТСР).

Золофт® показаний для лікування соціальної фобії (соціального тривожного розладу). При задовільній відповіді на лікування продовження терапії Золофтом® є ефективним засобом запобігання рецидиву первинних проявів соціальної фобії.

Спосіб застосування та дози.

• Золофт® призначають 1 раз на добу

вранці (по можливості) або ввечері. Таблетки Золофт® можна приймати незалежно від вживання їжі.

Початок лікування.

Депресії та ОКР. Лікування сертраліном слід починати з дози 50 мг/добу.

Панічні розлади, ПТСР та соціальна фобія. Лікування слід починати з дози 25 мг/добу. Через 1 тиждень дозу слід підвищити до 50 мг 1 раз на добу. Такий дозований режим знижує частоту розвитку побічних ефектів на початковому етапі лікування панічних розладів.

Титрування дози.

Депресії ОКР, панічні розлади, ПТСР та соціальна фобія. У хворих, що не реагують на дозу 50 мг, можна досягти бажаного ефекту шляхом підвищення дози. Корекцію дози слід починати не раніше, як через 1 тиждень лікування та не вище, ніж до 200 мг/добу. Корекцію дози слід проводити не частіше одного разу на тиждень, зважаючи на період напіввиведення сертраліну, що дорівнює 24 год.

Перші прояви клінічного ефекту спостерігаються протягом 7 днів лікування. Однак для повного його розвитку потрібен довший період,особливо при ОКР.

Підтримуюча доза.

Дозовий режим при тривалому лікуванні слід підтримувати, спираючись на мінімальну ефективну дозу при подальшій корекції залежно від особливостей клінічного ефекту.

Застосування у дітей.

Безпечність та ефективність сертраліну були продемонстровані у дітей з ОКР віком від 6 до 17 років. При застосуванні сертраліну у дітей з ОКР віком 13 - 17 років слід застосовувати дозу 50 мг/добу. Лікування дітей віком 6 - 12 років має розпочинатися з дози 25 мг/добу з наступним підвищенням до 50 мг/добу через 1 тиждень лікування. У разі відсутності ефекту від дози 50 мг/добу можливе її подальше підвищення до 200 мг/добу (за необхідності). Під час клінічних випробувань у дітей віком 6 – 17 років з депресією або ОКР, фармакокінетична характеристика сертраліну була подібна до такої у дорослих. Однак, при підвищенні дози понад 50 мг в педіатрії, слід брати до уваги нижчу, загалом, масу тіла у дітей у порівнянні з дорослими.

Титрування дози у дітей та підлітків.

Період напіввиведення для сертраліну дорівнює десь 1 добу; не слід проводити корекцію дози частіше, ніж 1 раз на тиждень.

Застосування в похилому віці.

У похилому віці можна застосовувати такі самі дозові режими, що й в молодшому віці. У клінічних дослідженнях у понад 700 хворих віком понад 65 років продемонстрована ефективність сертраліну. Спектр та частота побічних ефектів у цієї групи хворих були аналогічні таким у хворих молодшого віку

Застосування при печінковій недостатності.

При застосуванні сертраліну у хворих з патологією печінки слід виявляти обережність. При порушеннях функції печінки слід зменшити дозу або приймати її рідше.

Застосування при нирковій недостатності.

Сертралін інтенсивно біотрансформується в організмі. Із сечею в незміненому вигляді виводиться лише незначна частина препарату. Зважаючи на низькі показники виведення сертраліну нирками, дози препарату можуть не підлягати корекції при порушеннях функції нирок.

Побічна дія.

• Побічні ефекти, що зустрічаються в мультидозових

дослідженнях при депресіях достовірно частіше в групі сертраліну порівняно з плацебо.

Вегетативна нервова система: сухість у роті, підвищена пітливість.

Центральна та периферична нервова системи: запаморочення, тремор.

Шлунково-кишковий тракт: діарея/нестримання випорожнень, диспепсія, нудота.

Психіка: анорексія, безсоння, сонливість.

Статева система: сексуальні дисфункції (передусім, затримка еякуляції у чоловіків).

Спектр побічних ефектів, що найчастіше спостерігаються у подвійних сліпих, плацебо-контрольованих дослідженнях у хворих з ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальною фобією, був аналогічний такому, що спостерігається в клінічних дослідженнях у хворих депресіями.

Постліцензійний досвід.

Повідомлення про побічні реакції у хворих, що отримували сертралін, на постліцензійному етапі стосувалися розвитку таких ефектів.

Організм загалом: алергічні реакції, анафілактичні реакції, астенія, слабкість, пропасниця, припливи жару до обличчя, зниження маси тіла, підвищення маси тіла.

Вегетативна нервова система: мідріаз, пріапізм.

Серцево-судинна система: біль у грудях, периферичні набряки, гіпертензія, пальпітації, періорбітальний набряк, запаморочення, тахікардія.

Центральна та периферична нервова системи: кома, судоми, головний біль, мігрень, рухові розлади (включаючи екстрапірамідні симптоми, у тому числі гіперкінези, м’язова гіпертензія, спазми щелепи або порушення руху), мимовільні м’язові контрактури, парестезії та гіперстезії. Також було отримано повідомлення про розвиток проявів серотонінергічного синдрому, у деяких випадках, пов’язаних із прийомом серотонінергічних засобів, а саме: ажитації, марення, профузне потовиділення, діарея, пропасниця, гіпертензія, ригідність та тахікардія.

Ендокринна система: галакторея. Гінекомастія, гіперпролактинемія, гіпотиреоїдизм, синдром гіпоальдостеронізму.

Шлунково-кишковий тракт: біль у животі, підвищення апетиту, запори, панкреатит, блювання.

Орган слуху/вестибулярний апарат: дзвін у вухах.

Система крові: порушення функції тромбоцитів, кровотечі (носові та шлунково-кишкові кровотечі, гематурія), лейкопенія, пурпура, тромбоцитопенія.

Лабораторні аналізи: зміна клініко-лабораторних параметрів.

Печінка/жовчовидільна система: тяжкі порушення функцій печінки (гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність) та безсимптомне підвищення рівнів трансаміназ у плазмі (АЛТ та АСТ).

Метаболічні зміни: гіпонатріємія, підвищення рівня холестерину в плазмі.

М’язово-скелетна система: артралгія.

Психіка: ажитація, агресивні реакції, тривожність, депресивні симптоми, ейфорія, галюцинації, зниження лібідо у чоловіків та жінок, нічні кошмари, психози, патологічне позіхання.

Статева система: нерегулярні менструації.

Респіраторна система: бронхоспазм.

Шкіра: алопеція, судинний набряк, шкірні фоточутливі реакції, свербіж, висипання (у тому числі поодинокі випадки ексфоліативних уражень шкіри – синдром Стівенса-Джонсона та епідермальний некроліз), кропив’янка.

Сечовидільна система: набряк обличчя, нетримання сечі, затримка сечі.

Органи зору: порушення функції зору.

Інші: описані випадки проявів синдрому відміни при припиненні лікування сертраліном, зокрема ажитація, тривожність, запаморочення, головний біль, нудота та парестезії.

Протипоказання.

• Сертралін протипоказаний хворим з відомою

гіперчутливістю до препарату. Протипоказане сумісне застосування сертраліну разом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО).

Передозування.

• Згідно з одержаними даними, сертралін має широкий

діапазон безпечності при передозуванні. Описані випадки передозування сертраліну при його прийомі в дозах до 13,5 г. Летальні випадки зафіксовані при передозуванні препарату переважно в комбінації з іншими засобами та/або алкоголем. Таким чином, кожний випадок передозування потребує інтенсивної терапії. Симптоми передозування включають серотонін-залежні побічні ефекти, зокрема сонливість, шлунково-кишкові порушення (у тому числі нудота та блювання), тахікардія, тремор, ажитація, запаморочення, рідше спостерігається кома.

Для лікування передозування сертраліну специфічного антидоту не існує. Необхідно підтримувати прохідність дихальних шляхів та адекватний рівень вентиляції та оксигенації. Прийом активованого вугілля, що може застосовуватися як проносний засіб, може бути ефективнішим, ніж промивання шлунка. Викликати блювання не рекомендується. Слід забезпечити моніторинг вітальних функцій та серцевої діяльності разом із симптоматичною та підтримуючою терапією. Враховуючи великий об’єм розподілу сертраліну, такі заходи, як стимуляція діурезу, діаліз, гемоперфузія або замінна гемотрансфузія навряд чи можуть бути корисними.

Особливості застосування.

Переключення лікування від селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), антидепресантів або антиобсесійних засобів на сертралін.

Існує дуже обмежена кількість даних щодо оптимального терміну переключення лікування від СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних засобів на сертралін. Обережність та зваженість потрібні при переключенні лікування від засобів тривалої дії, зокрема флуоксетину. Тривалість “терапевтичного вікна” при переключенні лікування від одного СІЗЗС на інший не встановлена.

Посилення маніакальних/гіпоманіакальних проявів.

Згідно з доліцензійними даними, посилення маніакальних/гіпоманіакальних проявів спостерігалося приблизно у 0,4% хворих, які приймали сертралін. Зазначене посилення проявів також відмічалося у незначної кількості хворих з великими афективними розладами, що приймали інші ліцензовані антидепресанти та антиобсесійні засоби.

Судоми.

Судоми є потенційним ускладненням терапії антидепресантами та антиобсесивними засобами.

Судоми відмічалися приблизно у 0,08% хворих, які приймали сертралін у межах терапії депресій.

Оскільки сертралін не досліджувався у хворих із судомною патологією, його не слід призначати хворим з нестабільною епілепсією; у хворих з контрольованою епілепсією застосовувати сертралін треба з обережністю та під контролем. Сертралін необхідно відмінити у будь-яких хворих при розвитку судом.

Суїциди.

Оскільки можливість суїцидальних спроб є реальною при депресії, і цей ризик існує безпосередньо до часу досягнення значної ремісії, на ранньому етапі терапії сертраліном за хворими необхідний ретельний контроль.

Враховуючи встановлений факт частоти одночасного розвитку ОКР та депресії, панічних розладів та депресії, ПТСР та депресії, аналогічні перестороги необхідні при лікуванні хворих з ОКР, панічними розладами та ПТСР.

Застосування при печінковій недостатності.

Сертралін інтенсивно біотрансформується в печінці. Мультидозове фармакокінетичне дослідження у хворих з помірним стабільним цирозом продемонструвало подовження періоду напівжиття та приблизно втричі більші величини AUC та Cmax у порівнянні із нормальними особами. Достовірних розбіжностей у параметрах зв’язування з білками плазми у цих двох груп не виявлено. При застосуванні сертраліну у хворих з патологією печінки слід проявляти обережність. При порушеннях функції печінки необхідно зменшити дозу, або приймати її рідше.

Застосування при нирковій недостатності.

Сертралін інтенсивно біотрансформується в організмі. Із сечею в незміненому вигляді виводиться лише незначна частина препарату. В дослідженнях у хворих із ступенем порушення функції нирок від легкого до середнього (кліренс препарату 30 - 60 мл/хв), або від середнього до тяжкого ступеня (кліренс препарату 10 - 29 мл/хв) мультидозові фармакокінетичні параметри (AUC 0-24 та Cmax) достовірно не відрізнялися в межах двох груп.

Періоди напівжиття були аналогічні. Розбіжностей у зв’язуванні з білками плазми не виявлено.

Зазначене дослідження свідчить, що зважаючи на низькі показники виведення сертраліну нирками, дози препарату можуть не підлягати корекції залежно від ступеня порушень функції нирок.

Застосування у дітей.

Не застосовувати у дітей до 6 років.

Застосування під час вагітності.

Дослідження репродуктивної функції були проведені на щурах та кролях у дозах, що перевищували максимальну добову клінічну дозу в мг/кг, відповідно в 20 та 10 разів. Будь-яких тератогенних ефектів у всьому дозовому спектрі не виявлено. Однак у дозі, що відповідає 2,5 - 10-кратній максимальній добовій клінічній дозі в мг/кг сертралін зменшував процеси осифікації у плодів, що, ймовірно, є вторинним до дії на материнський організм.

Також спостерігалося зниження параметрів виживання новонароджених дітей при застосуванні сертраліну у 5-кратній максимальній клінічній дозі в мг/кг. Аналогічний вплив на параметри виживання спостерігається у інших препаратів антидепресантів. Клінічне значення цього феномену нез’ясоване.

Адекватних та контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося. Враховуючи, що дослідження на тваринах не завжди дозволяють проводити екстраполяцію на клінічні результати, сертралін можливо застосовувати при вагітності лише за умови, якщо очікуваний ефект перевищує можливий ризик.

Застосування під час годування груддю.

Існують обмежені дані щодо рівнів сертраліну в грудному молоці. Дослідження у дуже незначної кількості жінок, що годують груддю, та їх немовлят, не виявили доступних для визначення концентрацій сертраліну в плазмі немовлят, хоча рівні сертраліну в грудному молоці вище, ніж в материнській плазмі.

Застосування сертраліну у жінок, які годують груддю, не рекомендовано, за винятком випадків, коли, на думку лікаря, ефект від прийому препарату перевищує можливий ризик.

Якщо сертралін застосовується при вагітності та/або лактації, лікар повинен знати, що певні прояви, включаючи подібні до синдрому відміни, описані у деяких немовлят, матері яких приймали антидепресанти – СІ33С, в тому числі і сертралін.

Жінки дітородного віку повинні застосовувати відповідні засоби контрацепції, приймаючи сертралін.

Вплив на здатність керувати автомобілем та користуватися складною технікою.

Клініко-фармакологічні дослідження свідчать про відсутність впливу сертраліну на психомоторні функції. Однак, оскільки психотропні засоби можуть порушувати психічні або фізичні реакції і, тим самим, впливати на виконання потенційно небезпечних завдань, серед них і керування автомобілем та користування складною технікою, хворі повинні проявляти відповідну обережність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Інгібітори моноаміноксидази. Зафіксовані випадки розвитку серйозних побічних ефектів, іноді фатальних, у хворих, які отримували сертралін разом з МАОІ, зокрема, з селективними МАОІ селегіліном та з оборотним МАОІ моклобемідом. У деяких випадках розвивався серотонінергічний синдром з проявами таких симптомів, як: гіпертермія, ригідність, міоклонус, вегетативна дисфункція з можливістю раптових порушень вітальних функцій. Психічні розлади при цьому проявляються маренням, роздратованістю та вираженою ажитацією, що прогресує до стану делірію та коми. Таким чином, сертралін не повинен застосовуватися разом із МАОІ, або протягом 14 днів після припинення курсу лікування МАОІ. Так само повинно минути не менше 14 днів від закінчення лікування сертраліном і до початку терапії МАОІ.

Засоби, що пригнічують ЦНС, та алкоголь. Сумісний прийом сертраліну 200 мг/добу не потенціює ефекти алкоголю, карбамазепіну, галоперидолу чи фенітоїну щодо когнітивних або психомоторних функцій у здорових осіб; однак сумісний прийом сертраліну та алкоголю не рекомендовано.

Пімозид. При сумісному прийомі сертраліну (200 мг/добу) та пімозиду (2 мг одноразово) спостерігається підвищення рівня пімозиду в плазмі без будь-яких змін на ЕКГ. Оскільки механізм цієї взаємодії невідомий, і, зважаючи на вузький терапевтичний індекс пімозиду, сумісне застосування сертраліну й пімозиду протипоказаний.

Літій. У плацебо-контрольованих дослідженнях у здорових добровольців сумісний прийом сертраліну та літію достовірно не змінює фармакокінетику літію, однак підвищує тремор порівняно з плацебо, що свідчить про можливу фармакодинамічну взаємодію.

При сумісному застосуванні сертраліну та препаратів літію, що можуть впливати не серотонінергічну нейромедіацію, повинен бути забезпечений відповідний контроль.

Фенітоїн. Плацебоконтрольоване дослідження у здорових добровольців засвідчило, що тривалий прийом сертраліну 200 мг/добу не спричиняє клінічно значущого пригнічення метаболізму фенітоїну. Незважаючи на це, слід рекомендувати проведення моніторингу концентрацій фенітоїну в плазмі протягом початкового етапу терапії сертраліном з відповідною корекцією дози фенітоїну.

Суматриптан. Існують поодинокі спостереження на постліцензійному етапі щодо розвитку слабкості, гіперрефлексії, дискоординації, марення, тривожності та ажитації у хворих при сумісному застосуванні сертраліну та суматриптану. Якщо сумісне лікування сертраліном та суматриптану є необхідним у клінічному плані, повинен бути забезпечений відповідний контроль.

Інші серотонінергічні засоби. Сумісне застосування сертраліну та інших засобів, що стимулюють серотонінергічну нейромедіацію, зокрема триптофану, фенфлураміну або

5-НТ-агоністів має проводитися з обережністю, та, по можливості, бути виключене, зважаючи на ризик фармакодинамічної взаємодії.

Засоби, що зв’язуються з білками плазми. Оскільки сертралін зв’язується з білками плазми, слід брати до уваги можливість взаємодії з іншими засобами, що також зв’язуються з білками плазми. Однак у трьох формальних дослідженнях взаємодії з діазепамом, толбутамідом та варфарином, подібного впливу сертраліну на зв’язування цих засобів з білками плазми не виявлено.

Варфарин. Сумісне застосування сертраліну 200 мг/добу та варфарину призводило до незначного, але статистично достовірного підвищення протромбінового часу. Клінічне значення цього феномена не з’ясовано. Відповідно, слід постійно контролювати показники протромбінового часу при початку або припиненні лікування сертраліном.

Взаємодія з іншими засобами. Були проведені формальні дослідження взаємодії сертраліну з іншими лікарськими засобами. Сумісне застосування сертраліну 200 мг/добу та діазепаму або толбутаміду призводило до незначних, але статистично достовірних змін деяких фармакокінетичних параметрів.

Сумісне застосування з циметидином спричиняє суттєве зниження кліренсу сертраліну. Клінічне значення цьго феномену не з’ясовано. Сертралін не впливає на бета-блокуючі властивості атенололу. Будь-якої взаємодії при сумісному застосуванні сертраліну 200 мг/добу та глібенкламіду або дигоксину не виявлено.

Електроконвульсивна терапія (ЕКТ). Клінічних досліджень, спрямованих на вивчення можливого ризику або користі сумісного застосування ЕКТ та сертраліну, не проводилося.

Засоби, що метаболізуються за участю цитохрому Р450 (СУР) 2D6. Препарати антидепресантів мають різний потенціал щодо пригнічення активності ізоферменту СУР 2D6. Клінічне значення цього феномену залежить від ступеня пригнічення та терапевтичного коефіцієнта препаратів, що застосовуються сумісно. Субстрати СУР 2D6 з вузькими рамками терапевтичного коефіцієнта включають трициклічні антидепресанти та клас 1С антиаритмічних засобів (зокрема пропафенон і флекаїнід). У формальних дослідженнях взаємодії довготривалий прийом сертраліну 50 мг/добу призводив до мінімального підвищення (в середньому на 23%-37%) рівновагових концентрацій дезипраміну в плазмі (маркера активності ізоферменту СУР 2D6).

Засоби, що метаболізуються за участю інших ферментів СУР: (СУР 3А3/4, СУР 2С9, СУР 2С19, СУР 1А2).

СУР 3А3/4. Дослідження взаємодії in vivo свідчить, що тривалий прийом сертраліну (200 мг/добу) не пригнічує СУР 3А3/4-залежне 6-бета-гідроксилювання ендогенного кортизолу або метаболізм карбамазепіну, терфенадину або цизаприду. Крім того, тривалий прийом сертраліну 50 мг/добу не пригнічує СУР 3А3/4-залежний метаболізм алпразоламу. Результати цих досліджень свідчать, що сертралін не є клінічно значущим інгібітором СУР 3А3/4.

СУР 2С9. Практична відсутність клінічно значущого впливу сертраліну (200 мг/добу) на концентрації в плазмі толбутаміду, фенітоїну та варфарину свідчить, що сертралін не є клінічно значущим інгібітором СУР 2С9.

СУР 2С19. Практична відсутність клінічно значущого впливу сертраліну (200мг/добу) на концентрації в плазмі діазепаму свідчить, що сертралін не є клінічно значущим інгібітором СУР 2С19.

СУР 1А2. Дослідження in vitro свідчать, що сертралін має дуже незначний потенціал щодо пригнічення СУР 1А2.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у недоступному

для дітей місці, при температурі не вище 30°С. Термін придатності - 5 років .