Інструкція для медичного застосування препарату ЗИТРОКС

міжнародна та хімічна назви: аzithromycin;

9-Деоксо-9а-аза-9а-метил-9а-гомоеритроміцин А (та у вигляді дигідрату);

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, двоопуклі, капсульної форми, вкриті оболонкою, з рівною поверхнею з обох боків по 250 мг, з розподільчою рискою по 500 мг;

склад:

• 1 таблетка містить

азитроміцину дигідрату, що еквівалентно 250 мг або 500 мг азитроміцину;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний (кристалічний), крохмаль прежелатинізований, кросповідон, полісорбат 80, кремнію діоксид колоїдний безводний, целюлоза мікрокристалічна, натрію лаурилсульфат, тальк очищений, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид, поліетиленгліколь 400.

Форма випуску.

• Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди. Азитроміцин.

Код АТС J01FА10.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Азитроміцин – представник нової підгрупи макролідних антибіотиків – азалідів. Зв’язується з субодиницею 50S рибосоми 70S чутливих мікроорганізмів, пригнічуючи РНК-залежний синтез білка, сповільнює ріст і розмноження бактерій, при високих концентраціях можливий бактерицидний ефект.

Азитроміцин має широкий спектр антимікробної дії. До препарату чутливі грампозитивні коки: Streptococcus pneumoniae, S. pyogenes, S. agalactiae, S. viridans, стрептококи груп С, F і G, Staphylococcus aureus; грамнегативні бактерії: Нaemophylus influenzae, H. parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Bordatella pertussis, B. parapertussis, Legionella pneumophila, H. ducrei, Campylobacter jejuni, Neisseria gonorrhoeae, Gardnerella vaginalis; деякі анаеробні мікроорганізми: Bacteroides bivins, Clostridium perfinges, Peptostreptococcus species, а також Chlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum і спірохети Тreponema pallidum і Borrelia burgdorferi. Не впливає на грампозитивні мікроорганізми, стійкі до еритроміцину.

Фармакокінетика. Азитроміцин швидко всмоктується з травного каналу, що зумовлено стiйкiстю в кислому середовищі і лiпофiльнiстю. Біодоступність становить приблизно 37% (ефект “першого проходження”).

Максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 2,5-3 год і становить 0,4 мг/л при прийомі внутрішньо 0,5 г азитромiцину. Препарат добре проникає в дихальні шляхи, органи і тканини урогенiтального тракту, зокрема, у передмiхурову залозу, у шкіру і м'які тканини. Концентрація препарату в тканинах і клітинах у 10 – 100 разів вища, нiж у сироватці. Висока концентрація у тканинах і тривалий період напiввиведення зумовлені низьким зв'язуванням азитромiцину з білками сироватки крові, а також здатнiстю проникати в еукарiотичнi клітини і концентруватися в середовищі з низьким рН, що оточує лiзосоми. Це визначає у свою чергу великий об'єм уявного розподілу (31,1 л/кг) і високий плазмовий клiренс. Доведено, що фагоцити доставляють препарат у місця інфекції, де і вивiльнюють його. Добре проникнення азитромiцину в клітини і накопичення у фагоцитах, з якими він транспортується в осередки запалення, сприяє антимiкробнiй активності препарату. Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитромiцин істотно не впливає на їхню функцію. У бактерицидних концентраціях в осередку запалення препарат зберігається протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дало змогу розробити короткі (3-х і 5-денні) курси лікування.

Елімінація азитроміцину із сироватки крові відбувається у два етапи: період напіввиведення становить 14-20 год між 8 і 24 год після прийому препарату і 41 год - в інтервалі від 24 до 72 год, що дає змогу застосовувати препарат один раз на добу.

З віком параметри фармакокінетики не змінюються у чоловіків (65-85 років), у жінок збільшується Сmax на 30-50 %; у дітей у віці 3 – 5 років - знижуються C max , Т1/2, площа під фармакокінетичною кривою.

Показання для застосування.

Інфекції, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами.

· Інфекції ЛОР-органів (ангіна, фарингіт, тонзиліт, синусит, середній отит);

· інфекції нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт, хронічний бронхіт у стадії загострення, інтерстиціальна й альвеолярна пневмонії);

· інфекції шкіри і підшкірної тканини (хронічна мігруюча еритема - перша стадія Лайма-берилiозу, бешиха, iмпетиго, повторно інфіковані дерматити);

· інфекції, що передаються статевим шляхом (неускладнений уретрит, цервіцит);

· захворювання шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційовані з Helicobacter pylori.

Спосіб застосування та дози.

• Зитрокс застосовують 1

раз на добу за годину до їжі або через 2 год після їжі протягом 3 або 5 днів.

Дорослим при інфекціях верхніх і нижніх дихальних шляхів, шкіри, м’яких тканин призначають по 500 мг у перший день, потім по 250 мг з 2-го по 5-й день, або по 500 мг одноразово протягом 3 днів. Курсова доза – 1,5 г.

При гострих інфекціях урогенітального тракту дорослим призначають одноразово по 1 г (2 таблетки по 500 мг).

Хвороба Лайма (для лікування початкової стадії) – дорослим в перший день 1 г, з 2-го по 5-й день – по 500 мг (курсова доза - 3 г ).

Захворювання шлунка і дванадцятипалої кишки, асоційовані з Helicobacter pylori, у дорослих – по 1 г на добу протягом 3 днів у складі комбінованої терапії.

Дітям після 3 років (з масою тіла більше 25 кг) призначають препарат з урахуванням маси тіла: у перший день – 10 мг/кг, у наступні 4 дні – по 5 мг/кг 1 раз на добу. Курсова доза - 30 мг/кг маси тіла.

Можливий 3-денний курс лікування. У такому випадку разова доза становить 10 мг/кг маси тіла.

У разі пропущення прийому препарату пропущену дозу слід прийняти якомога скоріше, а наступні – з перервою у 24 год.

Побічна дія.

Можливі ускладнення з боку травного каналу (здуття живота, нудота, блювання, пронос, біль у животі). Можливі мелена, холестатична жовтяниця, прискорене серцебиття, головний біль, біль у грудях, слабкість, сонливість, нефрит, вагініт, псевдомембранозний коліт, кандидоз, фотосенсибілізація, шкірні реакції (висипи), транзиторне помірне підвищення активності ферментів печінки, нейтропенія, рідко - нейтрофілія і еозинофілія. Через 2-3 тижні після припинення лікування змінені показники повертаються до норми. У дітей – збудження, безсоння, кон”юнктивіт.

Протипоказання.

Препарат протипоказаний при підвищеній чутливості до макролідних антибіотиків та інших компонентів препарату; при тяжких порушеннях функції печінки, при вагітності та лактації (на час лікування годування груддю призупиняють); дітям у цій лікарській формі до 3 років включно.

Передозування.

Симптоми: тимчасова втрата слуху, виражена нудота, діарея, блювання.

Проводять дезінтоксикаційну та симптоматичну терапію.

Особливості застосування.

У зв'язку з особливостями фармакокінетики препарату при наведених показаннях для застосування не виникає необхідності застосовувати препарат протягом більш тривалого часу, ніж це зазначено в інструкції.

Для осіб літнього віку немає необхідності змінювати дозу.

Слід обережно застосовувати Зитрокс у хворих з тяжким порушенням видільної функції нирок і печінки; при серцевих аритміях (можливі шлуночкові аритмії та подовження інтервалу QT). Після відміни лікування реакції гіперчутливості у деяких пацієнтів можуть зберігатись, що вимагає специфічної терапії під наглядом лікаря.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Антациди (алюміній і магнійвмісні), алкоголь і їжа сповільнюють і знижують абсорбцію азитроміцину. При сумісному призначенні варфарину та азитроміцину (у звичайних дозах) зміни протромбінового часу не виявлено, однак з огляду на те, що при взаємодії макролідів і варфарину препарат посилює антикоагуляційний ефект, пацієнтам потрібен ретельний контроль протромбінового часу. При одночасному застосуванні з дигоксином відбувається підвищення концентрації дигоксину. При призначенні з ерготаміном і дигідроерготаміном посилюється токсична дія цих препаратів (вазоспазм, дизестензія).

При одночасному застосуванні з тріазоланом знижується кліренс і збільшується фармакологічна дія тріазолану.

Підвищується концентрація в сироватці крові лікарських засобів, що піддаються мікросомальному окислюванню (карбамазепін, терфенадин, циклоспорин, гексобарбітал), за рахунок інгібування азитроміцином мікросомального окислення в гепатоцитах.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі не вище 250С у сухому, недоступному для дітей місці. Термін придатності – 2 роки.