Інструкція для медичного застосування препарату ЕСМЕРОН®

міжнародна та хімічна назви:

• рокуронію бромід; 1-[17b-ацетилокси

-3a-гідрокси-2b-4-морфолініл)- 5a-андростан-16b-іл] -1- (2-пропеніл)піролідинію бромід;

основні фізико-хімічні властивості:

• прозорий розчин;

склад:

• 1

мл Есмерону містить 10 мг рокуронію броміду;

допоміжні речовини: ацетат натрію, хлорид натрію, оцтова кислота, вода для ін'єкцій.

Форма випуску.

• Розчин

для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

• Недеполяризуючі

міорелаксанти з периферичним механізмом дії. Код АТС М03А С.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Есмерон (рокуронію бромід) - це швидкодіючий недеполяризуючий нейром’язовий блокатор помірної дії, для якого характерні всі типові фармакологічні ефекти препаратів цього класу (курареподібні засоби). Цей препарат діє шляхом конкурентного впливу на нікотинові холінорецептори у ділянці закінчень рухових нервів. Антагоністами препарату є інгібітори ацетилхолінестерази, наприклад неостигмін, едрофоній та піридостигмін.

ED90 (доза, що необхідна для пригнічення на 90 % м'язового сіпання великого пальця у відповідь на стимуляцію ліктьового нерва) під час внутрішньовенного наркозу становить приблизно 0,3 мг рокуронію броміду на кг маси тіла.

Адекватні умови для інтубації створюються майже в усіх хворих протягом 60 секунд після внутрішньовенного введення дози 0,6 мг рокуронію броміду на кг маси тіла (2 х ED90 під внутрішньовенним наркозом), при цьому у 80 % хворих умови для інтубації розцінюються як чудові. Загальне розслаблення м'язів, достатнє для проведення будь-яких хірургічних втручань, досягається протягом 2 хвилин. Тривалість клінічно значущого ефекту (час до спонтанного відновлення скорочень, амплітуда яких збільшується до 25 % від амплітуди початкового скорочення) при застосуванні цієї дози становить 30-40 хвилин. Загальна тривалість ефекту (час до спонтанного відновлення амплітуди скорочень до 90 % від амплітуди початкового скорочення) становить 50 хвилин. Середній час спонтанного відновлення скоротливої здатності скелетних м’язів до рівня 25-75 % (індекс відновлення) після болюсного введення дози 0,6 мг рокуронію броміду на кг маси тіла становить 14 хвилин.

При застосуванні менших доз 0,3-0,45 мг рокуронію броміду на кг маси тіла (1-1andfrac12; х ED90) час до початку дії збільшується, а тривалість ефекту зменшується. Після введення 0,45 мг рокуронію броміду на кг маси тіла прийнятні умови для інтубації створюються через 90 секунд.

Під час виконання швидкої послідовної індукції за допомогою пропофолу або фентаніл/тіопенталу адекватні умови для інтубації досягаються протягом 60 секунд після введення 1,0 мг рокуронію броміду на кг маси тіла відповідно у 93 % і 96 % хворих. У 70 % з цих пацієнтів умови для інтубації розцінюються як чудові. Клінічна тривалість ефекту при застосуванні цієї дози досягає 1 години – часу, протягом якого може безпечно усуватися нейром'язева блокада. Після введення дози 0,6 мг рокуронію броміду на кг маси тіла адекватні умови для інтубації досягаються протягом 60 секунд у 81 % і 75 % хворих під час швидкої послідовної індукції за допомогою відповідно пропофолу або фентаніл/тіопенталу.

При застосуванні доз вище 1,0 мг (3 х ED90) рокуронію броміду на кг маси тіла умови для інтубації відчутно не покращуються, проте тривалість дії подовжується. Дію доз вище 4 х ED90 не вивчали.

Тривалість дії препарату у підтримуючій дозі 0,15 мг рокуронію броміду на кг ваги тіла під час анестезії за допомогою енфлурану та ізофлурану у пацієнтів похилого віку і при захворюваннях печінки та/або нирок може дещо збільшуватись (приблизно 20 хв) порівняно із пацієнтами з нормальною функцією органів виділення під час внутрішньовенного наркозу (приблизно 13 хв). Кумулятивний ефект (прогресивне збільшення тривалості дії) при багаторазовому введенні підтримуючої дози не спостерігається.

Після тривалої інфузії препарату у відділенні інтенсивної терапії час до відновлення реакції на послідовні чотири стимули із співвідношенням 0,7 залежить від виразності блокади наприкінці інфузії. Після тривалої інфузії протягом 20 годин або більше середній (діапазон) час між відновленням Т2 на послідовні чотири стимули і відновленням реакції на ці стимули із співвідношенням 0,7 становить приблизно 1,5 (від 1 до 5) години у хворих без множинної органної патології і 4 (від 1 до 25) години у хворих з наявністю такої патології.

У хворих, яким планується проведення серцево-судинної операції, найчастішими змінами з боку серцево-судинної системи на початку максимальної блокади після введення 0,6-0,9 мг Есмерону на кг маси тіла є незначне і клінічно незначуще збільшення частоти серцевих скорочень (максимально на 9 %) і підвищення середнього артеріального тиску – максимально на 16 % порівняно з початковими величинами.

Введення інгібіторів ацетилхолінестерази, наприклад, неостигміну, піридостигміну чи едрофонію, усуває дію Есмерону.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення одноразової болюсної дози рокуронію броміду зміна його концентрації у плазмі крові відбувається в три експоненціальні фази. У здорових дорослих людей середній (95% довірчий інтервал) період напіввиведення становить 73 (66-80) хвилини, об'єм розподілення (явний) при постійній концентрації – 203 (193-214) мл.кг-1, а кліренс плазми – 3,7 (3,5-3,9) мл.кг-1.хв-1.

У контрольованих дослідженнях показано, що кліренс плазми у людей похилого віку і при порушенні функціональної активності нирок уповільнюється, але у більшості досліджень такі зміни не були статистично достовірними. У пацієнтів із захворюваннями печінки середній час напіввиведення збільшується на 30 хвилин, а середній кліренс плазми уповільнюється на 1 мл.кг-1.хв-1.

При введенні препарату шляхом тривалої інфузії з метою полегшення штучної вентиляції протягом 20 хвилин або більше середній час напіввиведення і середній (явний) об'єм розподілення при постійній концентрації збільшуються. При проведенні контрольованих клінічних досліджень були виявлені значні міжіндивідуальні розбіжності, пов'язані з генезом і ступенем (множинної) органної патології, а також з індивідуальними властивостями пацієнтів. У хворих з множинною органною патологією середній (± SD) час напіввиведення становив 21,5 (±3,3) години, (явний) об'єм розподілення при постійній концентрації – 1,5 (±0,8) л.кг-1, а кліренс плазми – 2,1 (±0,8) мл.кг-1.хв-1.

Рокуроній виводиться з організму разом із сечею і жовчю. Виділення із сечею протягом 12-24 годин досягає 40 %. Після ін'єкції рокуронію броміду з радіоактивною міткою через 9 днів виділення радіоактивного препарату становило 47 % разом із сечею і 43 % разом з фекальними масами. Приблизно 50 % від введеної дози препарату виділяється у незміненому вигляді.

Показання для застосування.

• Есмерон

застосовують як допоміжний до загальної анестезії засіб для полегшення інтубації трахеї під час стандартної та швидкої послідовної індукції (rapid sequence induction – RSI), а також для розслаблення скелетних м'язів під час операцій.

Есмерон також застосовують як допоміжний засіб у відділеннях інтенсивної терапії для полегшення інтубації та штучної вентиляції.

Спосіб застосування та дози.

• Дозу Есмерону,

як і інших нейром'язевих блокаторів, необхідно підбирати індивідуально для кожного хворого. При визначенні дози слід враховувати спосіб анестезії та очікувану тривалість операції, спосіб седатації та очікувану тривалість штучної вентиляції, можливу взаємодію з іншими сполучено введеними препаратами, а також стан хворого. Для оцінки нейром'язевої блокади та її усунення рекомендується застосовувати відповідні прилади для нейром'язевого моніторингу (наприклад TOF).

Інгаляційні анестетики посилюють нейром'язевий блокуючий ефект Есмерону. Проте таке посилення стає клінічно значущим у ході анестезії тільки тоді, коли у тканинах досягається необхідна для такої взаємодії концентрація летких агентів. Тому під час тривалих процедур (більше 1 години), які проводять під інгаляційною анестезією, корекцію за допомогою Есмерону слід проводити шляхом введення невеликих підтримуючих доз препарату через значні інтервали або шляхом зменшення швидкості інфузії Есмерону (див. розд. andquot;

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• quot;).

Нижче наводяться дози для дорослих, які рекомендуються для інтубації трахеї або забезпечення міорелаксації під час хірургічних втручань різної тривалості, а також для застосування препарату у відділеннях інтенсивної терапії.

Хірургічні втручання

Інтубація трахеї

Стандартною дозою для інтубації під час звичайної анестезії є 0,6 мг рокуронію броміду на кг маси тіла. Майже для всіх пацієнтів введення цієї дози дозволяє створити адекватні умови для інтубації протягом 60 секунд. Для полегшення умов інтубації трахеї під час швидкої послідовної індукції рекомендується застосовувати дозу 1,0 мг рокуронію броміду на кг маси тіла, введення якої також дозволяє майже в усіх пацієнтів створити адекватні умови для інтубації протягом 60 секунд.

Якщо для швидкої послідовної індукції застосовується доза 0,6 мг рокуронію броміду на кг маси тіла, рекомендується проводити інтубацію через 90 секунд після введення рокуронію броміду.

Пацієнткам, яким роблять кесарів розтин, рекомендується призначати тільки дозу 0,6 мг рокуронію броміду на кг маси тіла, оскільки для цієї категорії пацієнтів не було досліджено дозу 1,0 мг/кг.

Підтримуюча доза

Рекомендованою підтримуючою дозою є 0,15 мг рокуронію броміду на кг маси тіла. При проведенні тривалої інгаляційної анестезії цю дозу необхідно зменшити до 0,075-0,1 мг рокуронію броміду на кг маси тіла. Підтримуючі дози слід вводити тоді, коли амплітуда скорочення м'язів відновлюється до 25 % від початкової амплітуди скорочення або коли з'являються 2-3 реакції у відповідь на серію з чотирьох стимулів.

Тривала інфузія

Якщо Есмерон вводять шляхом тривалої інфузії, то рекомендується спочатку ввести навантажувальну (болюсну) дозу 0,6 мг рокуронію броміду на кг маси тіла, а коли розслаблення скелетних м'язів почне зменшуватися розпочати інфузію. Швидкість інфузії слід встановлювати таку, щоб підтримувати скоротливу реакцію скелетних м'язів на рівні 10 % від контролю або щоб зберігалися 1-2 реакції у відповідь на серію з чотирьох стимулів. Для дорослих при загальній внутрішньовенній анестезії швидкість інфузії, що необхідна для підтримки такого розслаблення м'язів, становить 0,3-0,6 мг.кг-1.год-1, а при інгаляційному наркозі – 0,3-0,4 мг.кг-1.год-1. Важливо безперервно спостерігати за рівнем нейром'язевої блокади, оскільки швидкість інфузії може бути різною для різних пацієнтів і при застосуванні різних методів анестезії.

Дозування у педіатрії

У дітей (1-14 років) і немовлят (1-12 міс.) під галотановим наркозом спостерігається така сама чутливість до Есмерону, як і у дорослих. У дітей препарат починає діяти швидше, ніж у дорослих. Клінічна тривалість дії у дітей коротша, ніж у дорослих. Для надання рекомендації щодо призначення Есмерону немовлятам (0-1 міс.) недостатньо даних.

Дозування для людей похилого віку та пацієнтів із захворюванням печінки та/або жовчовивідного тракту чи з нирковою недостатністю

Для людей похилого віку, пацієнтів із захворюванням печінки та/або жовчовивідного тракту чи з нирковою недостатністю стандартною дозою для інтубації під час звичайної анестезії є 0,6 мг рокуронію броміду на кг маси тіла.

Для швидкої послідовної індукції у пацієнтів з можливим подовженням тривалості дії препарату рекомендується застосовувати дозу 0,6 мг на кг маси тіла. Незалежно від методу анестезії рекомендованою підтримуючою дозою для таких хворих є 0,075 – 0,1 мг рокуронію броміду на кг маси тіла, а рекомендованою швидкістю інфузії – 0,3-0,4 мг.кг-1.год-1 (див. також підрозділ andquot;Тривала інфузіяandquot;).

Дозування для людей з надмірною масою тіла

При застосуванні препарату для людей з надмірною масою тіла або ожирінням (з масою тіла, що на 30 % і більше перевищує ідеальну) дози слід зменшувати, перераховуючи на м’язову масу тіла.

Процедури у відділенні інтенсивної терапії

Інтубація трахеї

Для інтубації трахеї повинні використовуватися ті ж дози, які описані вище у підрозділі “Хірургічні втручання”.

Дозування для полегшення штучної вентиляції

Рекомендується спочатку застосовувати навантажувальну дозу 0,6 мг рокуронію броміду на кг маси тіла, а потім одразу після відновлення амплітуди скорочення м'язів на 10 % або після появи 1-2 скорочень у відповідь на стимуляцію чотирма стимулами проводити тривалу інфузію. Дозу завжди слід підбирати індивідуально, залежно від стану конкретного пацієнта. Для дорослих пацієнтів рекомендована початкова швидкість інфузії становить 0,3-0,6 мг.кг-1.год-1 протягом 1-ої години введення для підтримки нейром’язевої блокади на рівні 80-90 % (1-2 скорочення на стимуляцію TOF). Цю швидкість протягом наступних 6-12 годин необхідно зменшувати згідно з індивідуальною відповідною реакцією. Після цього періоду індивідуальна доза залишається відносно постійною.

Було виявлено значну міжіндивідуальну розбіжність у щогодинній швидкості інфузії при проведенні контрольованих клінічних досліджень, при цьому швидкість коливалась у середньому від 0,2 до 0,5 мг.кг-1.год-1, залежно від генезу і ступеня ураження органу(ів), сполученого медикаментозного лікування та індивідуальних особливостей пацієнта. Для забезпечення оптимального контролю за кожним пацієнтом рекомендується ретельно стежити за станом нейром’язевої передачі. Дію препарату вивчали при його введенні протягом майже 7 днів. Дані на підтримку рекомендацій щодо дозування для полегшення штучної вентиляції у дітей і людей похилого віку не були отримані.

Введення

Есмерон вводять внутрішньовенно або у вигляді болюсної ін'єкції чи тривалої інфузії (див. також підрозділ andquot;Сумісність (інструкції для використання / поводження)”).

Побічна дія.

- Анафілактичні реакції. У дуже рідких випадках можуть виникати сильні анафілактичні реакції на нейром’язеві блокатори, включаючи Есмерон. Іноді такі реакції були навіть фатальними. Через можливу тяжкість таких реакцій необхідно завжди передбачати імовірність їхньої появи і вживати відповідних застережних заходів.

- Вивільнення гістаміну і гістаміноїдні реакці. Оскільки відомо, що нейром’язеві блокатори здатні спричинювати як локальне, так і системне вивільнення гістаміну, при застосуванні таких препаратів слід завжди враховувати можливість появи свербежу та еритематозних реакцій у місці введення, а також появи генералізованих гістаміноїдних (анафілактоїдних) реакцій, наприклад бронхоспазму та зміни серцево-судинної діяльності – гіпотензії і тахікардії. Хоча після швидкого болюсного введення 0,3-0,9 мг рокуронію броміду на кг маси тіла спостерігалось незначне підвищення концентрації гістаміну в плазмі крові, клінічно вираженої тахікардії, артеріальної гіпотензії або інших клінічних виявів вивільнення гістаміну при застосуванні Есмерону не спостерігалось.

- Локальні реакції у місці введення. Під час швидкої послідовної індукції відмічався біль при ін’єкції, особливо коли хворий ще повністю не втратив свідомості і найчастіше – коли як агент для індукції застосовувався пропофол. У клінічних дослідженнях біль у місці введення відмічали 16 % хворих, яким проводили швидку послідовну індукцію за допомогою пропофолу, і менше ніж 0,5 % хворих, яким введення у наркоз проводили за допомогою фентанілу і тіопенталу.

Протипоказання.

• Наявність у минулому анафілактичних реакцій на

рокуроній або іони броміду.

Передозування.

• У випадку передозування і тривалої

нейром’язевої блокади хворому необхідно продовжувати штучну вентиляцію легенів і седацію. На початку відновлення спонтанного дихання слід ввести адекватну дозу інгібітора ацетилхолінестерази (наприклад, неостигміну, едрофонію, піридостигміну). Якщо введення інгібітора ацетилхолінестерази не допомагає усунути нейром’язеву блокаду, спричинену Есмероном, то слід продовжувати штучну вентиляцію аж до повного відновлення спонтанного дихання. Повторне введення інгібітора ацетилхолінестерази може бути небезпечним.

В експериментах на тваринах гостра серцево-судинна недостатність, яка в результаті призводила до зупинки серця, не виникала навіть при введенні кумулятивної дози 750 х ED90 (135 мг рокуронію броміду на кг маси тіла).

Особливості застосування.

• Оскільки Есмерон спричинює параліч

дихальних м’язів, пацієнтам, яким вводять цей препарат, необхідно обов’язково проводити штучну вентиляцію аж до адекватного відновлення спонтанного дихання. Як і у разі використання інших блокаторів нейром’язевої передачі, важливо враховувати можливі труднощі при інтубації, особливо коли препарат застосовують для швидкої послідовної індукції.

Після введення нейром’язевих блокаторів можуть виникнути анафілактичні реакції. Необхідно завжди вживати заходів для усунення таких можливих реакцій. Якщо у пацієнта раніше спостерігались анафілактичні реакції на введення нейром’язевих блокаторів, то слід дотримувати особливої обережності, оскільки існують дані про виникнення перехресної алергічної реакції на препарати цієї групи.

Доза більше 0,9 мг рокуронію броміду на кг маси тіла може підвищувати частоту серцевих скорочень; цей ефект може компенсувати брадикардію, яка виникає внаслідок введення інших анестезуючих агентів або вагусних стимуляторів.

Загалом відмічено, що тривале застосування міорелаксантів у блоці інтенсивної терапії спричинює тривалий параліч та/або слабкість скелетних м’язів. Щоб запобігти можливому подовженню нейром’язевої блокади та/або передозуванню, наполегливо рекомендується постійно контролювати нейром’язеву передачу протягом усього періоду застосування міорелаксантів. При цьому пацієнтам слід проводити адекватну аналгезію та седацію. Крім того, міорелаксанти необхідно вводити в дозах, що відповідають стану конкретного пацієнта, і під контролем досвідчених клініцистів, обізнаних з дією міорелаксантів та апаратурою для спостереження за нейром’язевою передачею.

Оскільки Есмерон завжди використовується разом з іншими препаратами, й оскільки можлива поява злоякісної гіпертермії під час анестезії, навіть за відсутності відомих для її запуску агентів, клініцисти перед початком проведення анестезії повинні знати ранні ознаки, способи підтвердження діагнозу і лікування злоякісної гіпертермії. В експериментах на тваринах показано, що Есмерон не є агентом, який стимулює розвинення злоякісної гіпертермії.

Певні стани можуть впливати на фармакокінетику та/або фармакодинаміку Есмерону

Захворювання печінки та/або жовчовивідних шляхів і ниркова недостатність

Через те, що рокуроній виділяється разом із сечею і жовчю, Есмерон слід призначати з обережністю пацієнтам з клінічними ознаками захворювання печінки та/або жовчовивідних шляхів і ниркової недостатності. У таких хворих спостерігалось подовження дії препарату при введенні дози 0,6 мг рокуронію броміду на кг маси тіла.

Збільшення часу циркуляції у крові

Стани, пов’язані із збільшенням часу циркуляції препарату в крові, такі як серцево-судинні захворювання, похилий вік і набряки, що спричинюють збільшення об’єму розподілення, можуть призводити до уповільнення початку дії препарату.

Захворювання нервово-м’язевої системи

Есмерон, подібно до інших нейром’язевих блокаторів, повинен призначатися з особливою обережністю пацієнтам з нейром’язевим захворюванням або після поліомієліту, оскільки у таких випадках відповідна реакція на нейром’язеві блокатори може значно змінюватися. Ступінь і спрямованість таких змін можуть значно різнитись. У хворих з тяжкою міастенією або з міастенічним синдромом (Ітона – Ламберта) невеликі дози Есмерону можуть спричинювати значний нейром’язевий блок, тому слід попередньо підібрати ефективну дозу методом титрування.

Гіпотермія

При операціях в умовах гіпотермії блокуюча дія Есмерону посилюється, а тривалість ефекту збільшується.

Ожиріння

Подібно до дії інших нейром’язевих блокаторів тривалість дії Есмерону у пацієнтів з ожирінням може подовжуватись, а час відновлення нормального стану нервово-м’язевої передачі після застосування препарату – збільшуватись.

Опіки

У хворих з опіками може розвиватися резистентність до недеполяризуючих нейром’язевих блокаторів. Тому рекомендується підбирати дозу відповідно до реакції організму.

Стани, які можуть посилювати дію Есмерону

- Гіпокаліємія (наприклад, після сильного блювання, діарея і лікування діуретиками), гіпермагніємія, гіпокаліємія (після масивного переливання крові), гіпопротеїнемія, дегідратація, ацидоз, гіперкапнія, кахексія.

Тому при можливості необхідно провести корекцію сильних електролітних розладів, змін рН крові або дегідратації.

Вагітність і лактація

Для оцінки потенційної загрози для плода внаслідок застосування Есмерону під час вагітності у жінок накопичено недостатньо даних. В експериментах на тваринах не виявлено ознак несприятливої дії препарату. Есмерон можна вводити вагітним жінкам тільки у тому разі, якщо, на думку лікаря, переваги застосування цього препарату переважують можливий ризик.

Пацієнткам, яким роблять кесарів розтин, Есмерон можна призначати для швидкої послідовної індукції за умови відсутності труднощів у інтубації або якщо вводять достатню дозу анестезуючого препарату чи проводять інтубацію, полегшену попереднім веденням сукцинілхоліну. Показано, що Есмерон, введений у дозі 0,6 мг на кг маси тіла, є безпечним для пацієнток, яким проводять кесарів розтин. Застосування Есмерону не впливає на бал за шкалою Апгара, тонус м’язів плода або на кардіореспіраторну адаптацію. При аналізі проби крові з пупкового канатика показано, що через плаценту проходить лише незначна кількість рокуронію броміду, яка не може призвести до появи клінічно значущих небажаних реакцій у новонародженої дитини.

Примітка. Дію дози 1,0 мг/кг вивчали при швидкому введенні у наркоз, а не при проведенні кесаревого розтину.

У пацієнток, яким вводять солі магнію для лікування токсемії вагітних, усунення нейром’язевої блокади, спричиненої нейром’язевими блокаторами, може гальмуватись або бути незадовільним, оскільки солі магнію посилюють нейром’язеву блокаду. Тому для цих пацієнток дозу Есмерону необхідно зменшити і підбирати її залежно від відповідної реакції м’язів.

Дані щодо застосування Есмерону у лікуванні жінок у період лактації відсутні. Есмерон можна вводити жінкам у період лактації тільки у тому разі, якщо, на думку лікаря, переваги застосування цього препарату переважують можливий ризик.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами

Протягом 24 годин після повного усунення дії Есмерону, спрямованої на нейром’язеву блокаду, не рекомендується працювати з потенційно небезпечними механізмами або керувати автомобілем.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Показано, що такі лікарські препарати

впливають на виразність та/або тривалість дії блокаторів нервово-м'язевої передачі недеполяризуючої дії.

Посилення дії

- Галогеновані леткі анестетики та ефір.

- Високі дози тіопенталу, метогекситалу, кетаміну, фентанілу, гамагідроксибутирату, етомідату і пропофолу.

- Інші недеполяризуючі нейром’язеві блокатори.

- Попереднє введення суксаметонію.

- Інші препарати:

- антибіотики: амоноглікозид, лінкозамід і поліпептидні антибіотики,

- ациламіно-пеніцилінові антибіотики, тетрациклін, високі дози

- метронідазолу;

- діуретики, тіамін, інгібітори МАО, хінідин, протамін, альфа-адренергічні

- блокатори, солі магнію, блокатори кальцієвих каналів, солі літію.

Послаблення дії

- Неостигмін, едрофоній, піридостигмін, похідні амінопіридину.

- Кортикостероїди, фенітоїн або карбамазепін (при їх попередньому тривалому застосуванні).

- Норадреналін, азатіоприн (тільки транзиторний і незначний ефект), теофілін, кальцію хлорид, калію хлорид.

Сумісність (інструкції для використання / поводження)

Дослідження для вивчення сумісності були проведені з такими інфузійними рідинами. Показано, що Есмерон у номінальній концентрації 0,5 мг/мл і 2,0 мг/мл сумісний з 0,9 % NaCl, 5 % декстрозою, 5 % декстрозою у фізіологічному розчині, стерильною водою для ін'єкцій, лактатним розчином Рінгера і Гемацелем (Haemaccel). Введення необхідно почати одразу після змішування розчинів і закінчити протягом 24 годин. Залишки розчину слід вилити.

Есмерон можна вводити в системи для тривалих внутрішньовенних вливань разом з розчинами таких препаратів: адреналін, алкуроній, алфентаніл, амінофілін, атракурій, атропін, цефтазидим, цефуроксим, циметидин, клемастин, кліндаміцин, клометіазол, клоназепан, клонидин, данапароїд, добутамін, допамін, дроперидол, ефедрин, ерготамін, есмолол, етомідат, фентаніл, флукотозин, галамін, гентаміцин, декстроза 40 %, глікопіронію бромід, гепарин, ізопреналін, кетамін, лабеталол, лідокаїн, манітол 20 %, метоклопрамід, метопролол, метронідазол, мідазолам, мілринон, морфін, ніфедипін, німодипін, нітрогліцерин, норадреналін, окситоцин, панкуроній, петидин, піпекуроній, хлорид калію, прометазин, пропанолол, ранітидин, сальбутамол, гідрокарбонат натрію, нітропрусид, суфентаніл, суксаметоній, векуроній і верапаміл, а також з препаратами Гелоплазма і Таламонал.

Несумісність

Фізичну несумісність спостерігали для Есмерону при його додаванні до розчинів, в яких містились такі препарати: амфотерицин, амоксицилін, азатіоприн, цефазолін, клоксацилін, дексаметазон, діазепам, еноксимон, еритроміцин, фамотидин, фуросемід, гідрокортизону натрій сукцинат, інсулін, метогекситал, метилпреднізолон, преднізолону натрій сукцинат, тіопентал, триметоприм і ванкоміцин. Есмерон також несумісний з Інтраліпідом.

Есмерон не слід змішувати з розчинами або ліками в одному шприці або посудині, за винятком тих розчинів, з якими доведена сумісність Есмерону (див. “Сумісність. (інструкції для використання/поводження)»). Якщо Есмерон вводять через ту саму інфузійну систему, яка використовується для введення інших препаратів, цю систему слід ретельно промивати (наприклад, 0,9 % розчином NaCl) між введенням Есмерону та ліків, з якими встановлена несумісність Есмерону або з якими не встановлена його сумісність.

Умови та термін зберігання.

• Термін зберігання

Есмерону становить 3 роки за умови дотримання необхідних умов його зберігання (див. підрозділ andquot;Особливі умови зберіганняandquot;). Дата, зазначена на картонній коробці та етикетці флакона, означає дату закінчення терміну придатності; це дата, до якої може використовуватись Есмерон. Оскільки Есмерон не містить консерванта, розчин слід використати одразу після відкриття флакона.

Особливі умови зберігання

Есмерон необхідно зберігати в холодильнику, при температурі 2-8 °С. Препарат можна зберігати поза холодильником, при температурі до 30 °С, але протягом не більше 12 тижнів. Якщо препарат тримали за межами холодильника, його не можна туди повертати. Термін зберігання не повинен перевищувати терміну придатності.