Інструкція для медичного застосування препарату ЕНАЛАПРИЛ-Н.С.

міжнародна та хімічна назви:

• enalapril;

L-пролін-1-[N-[1-(етоксикарбоніл)-3-феніл-пропіл]-L-аланіл]-,(S)-,(Z)-2-бутендіат (1:1);

основні фізико-хімічні властивості:

• таблетки білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскої циліндричної

форми з фаскою;

склад:

• 1 таблетка містить еналаприлу малеату 0,01 г;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль, магнію стеарат, тальк.

Форма випуску.

• Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

• Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).

Код АТС С09А А02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Еналаприл – Н.С. за хімічною структурою є похідним двох амінокислот – L-аланіну і L-проліну. Після перорального прийому препарат швидко абсорбується та трансформується (шляхом гідролізу) в активний метаболіт, еналаприлат, який, власне, і є високоспецифічним інгібітором АПФ. Еналаприлат гальмує перетворення ангіотензину I в ангіотензин II та розпад брадикініну. Результатом його дії є системна периферична вазодилатація і зниження загального периферичного судинного опору, системного артеріального тиску, післянавантаження на серце, тиску в малому колі кровообігу. Зменшення концентрації ангіотензину ІІ обумовлює підвищення активності реніну за рахунок негативного зворотного зв’язку та зменшення секреції альдостерону. При тривалому застосуванні препарат перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда лівого шлуночка і гладеньком’язових елементів судинної стінки, запобігає прогресуванню серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо всмоктується приблизно 60% еналаприлу, їжа не впливає на процес абсорбції. Зв’язування з білками крові – 50 - 60%. Біотрансформація відбувається в печінці шляхом гідролізу до активного метаболіту еналаприлату. Максимальна концентрація еналаприлу в плазмі крові реєструється через 1 год, еналаприлату - через 3 - 4 год після прийому per os. Період напіввиведення еналаприлату - 11 год, зростає за наявності ниркової недостатності. Виводиться нирками до 60% (20% у вигляді еналаприлу та 40% - еналаприлату). До 33% введеної дози елімінує через шлунково-кишковий тракт (у вигляді незміненої речовини - 6%, метаболіту - до 27%). Еналаприлат виводиться при гемодіалізі та перитонеальному діалізі. Тривалість дії лікарського засобу до 24 год. Препарат проникає через плаценту, в незначних кількостях екскретується в грудне молоко.

Показання для застосування.

• Артеріальна гіпертензія. Застійна серцева

недостатність.

Безсимптомне порушення функції лівого шлуночка, в тому числі після інфаркту міокарда.

Спосіб застосування та дози.

• Таблетки можна вживати незалежно від

прийому їжі. При артеріальній гіпертензії початкова доза становить 5 мг один раз на добу. З наступною корекцією залежно від реакції пацієнта. Терапевтичні дози становлять 10 - 40 мг на добу в один, частіше у два прийоми. Максимальна добова доза препарату - 80 мг.

У хворих з нирковою недостатністю і кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв рекомендована початкова доза - 2,5 мг. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 10 - 20 мг на добу, доцільно збільшити інтервали між прийомами препарату.

При застійній серцевій недостатності початкова доза препарату -2,5 мг. „Цільова” терапевтична доза становить 20 мг на добу, в 2 прийоми.

Особлива обережність необхідна при призначенні еналаприлу пацієнтам, які паралельно приймають/приймали діуретики. Якщо терапію діуретичними засобами відмінити неможливо, рекомендовано починати терапію з мінімальних доз еналаприлу та забезпечити адекватний контроль артеріального тиску та функції нирок.

Побічна дія.

• Сухий кашель, головний біль. Зрідка спостерігались:

артеріальна гіпотензія (особливо після прийому першої дози препарату), ортостатичні реакції, запаморочення, серцебиття, порушення ритму, біль у грудях, стенокардія, відчуття втоми, слабкість, порушення сну, знервованість, депресії, парестезії, судоми, шум у вухах, сплутаність свідомості; дисгевзія (порушення смакових відчуттів), нудота, блювання, діарея, анорексія, панкреатит, стоматит; задишка, ринорея, фарингіт, дисфонія, інфільтрати в легенях, бронхоспазм; алергічні реакції, в тому числі шкірні висипання, ангіоневротичний набряк з еозинофілією, температурними реакціями, болями в суглобах. З боку лабораторних показників: анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз (частота гематологічних порушень вища у хворих з нирковою недостатністю, аутоімунним захворюванням); можливі: підвищення концентрації калію, креатиніну та сечовини в сироватці крові. Є відомості стосовно погіршення функції нирок та появи протеїнурії на фоні терапії інгібіторами АПФ, зокрема у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій чи стенозом артерії єдиної нирки. Зареєстровано поодинокі випадки гепатотоксичності еналаприлу, найчастіше мав місце холестаз, проте спостерігалися підвищення активності печінкових трансаміназ та вмісту білірубіну за рахунок порушення функції печінки з ураженням та некрозом гепатоцитів. Можливі: імпотенція, гіперемія шкіри, фотосенсибілізація, нечіткість зору.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до еналаприлу та складових

препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі, в тому числі після застосування інгібіторів АПФ, ідіопатичний та спадковий набряк Квінке; вагітність (особливо ІІ і ІІІ триместри), період годування груддю; дитячий вік.

Передозування.

• Найхарактерніші риси передозування: виражена

гіпотензія з погіршенням перфузії життєво важливих органів та ступор. Рівні еналаприлату у плазмі перевищували звичайні після терапевтичних доз 100 - 200 разів, описані при прийомі, відповідно, 300 мг та 400 мг еналаприлу. При передозуванні рекомендовано надати хворому горизонтальне положення з низьким узголів’ям. Якщо таблетки були прийняті нещодавно, варто стимулювати блювання, здійснити промивання шлунка. Надалі показано внутрішньовенне введення фізіологічного розчину та/або плазмозамінників. За необхідності внутрішньовенно вводять ангіотензин. Необхідно контролювати та коригувати життєво важливі функції. Еналаприлат може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу.

У разі ангіоневротичного набряку призначають кортикостероїди, антигістамінні препарати. Якщо клінічна ситуація супроводжується набряком язика, голосової щілини, гортані необхідно в ургентному порядку почати лікування шляхом підшкірного введення 0,3 - 0,5 мл розчину адреналіну (1:1000), для забезпечення прохідності дихальних шляхів показані інтубація чи ларинготомія. Лікування еналаприлом за наявності подібних реакцій необхідно негайно припинити.

Особливості застосування.

• У пацієнтів з гіповолемією, дефіцитом натрію через

застосування діуретиків, безсольової дієти, блювання, діарею або діаліз, можливий розвиток раптової тяжкої гіпотензії, ниркової недостатності. У таких випадках доцільно компенсувати втрати рідини і солей до початку лікування еналаприлом та забезпечити адекватний медичний нагляд. Нерідко гіпотензія, особливо після першої дози, може розвинутись у хворих з тяжкими формами серцевої недостатності, що слід враховувати, призначаючи початкову дозу та підтримуючу терапію.

З особливою обережністю (враховуючи співвідношення користь/ризик) слід призначати препарат хворим з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки, після операції трансплантації нирки, а також пацієнтам з порушеннями функції нирок, печінки, порушеннями кровотворення, аутоімунними захворюваннями вираженим аортальним чи мітральним стенозом, іншими захворюваннями з обструкцією шляхів відтоку з лівого шлуночка. Всі вищеперераховані патологічні стани при застосуванні еналаприлу вимагають відповідного медичного нагляду та лабораторного контролю. Для препаратів групи інгібіторів АПФ можлива перехресна гіперчутливість. Хворі похилого віку можуть виявляти підвищену чутливість до еналаприлу стосовно розвитку гіпотензії та ортостатичних реакцій.

У хворих, які перебувають на гемодіалізі з використанням поліакрилонітрилових мембран AN69, зареєстровані випадки анафілактоїдних реакцій на фоні супутньої терапії еналаприлом, тому рекомендовано утриматись від подібних поєднань.

Необхідна обережність при роботі з транспортними та іншими потенційно небезпечними технічними засобами через можливість запаморочення, особливо на початку лікування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Алкоголь, діуретики, антигіпертензивні

засоби (бета-адреноблокатори, альфа-адреноблокатори, антагоністи кальцію та інші) потенціюють гіпотензивний ефект еналаприлу.

Одночасний прийом з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, амілорид, триамтерен) може призвести до гіперкаліємії. Тому за умови паралельного призначення перелічених засобів необхідно контролювати концентрацію калію в плазмі крові. Гіперкаліємія також може бути спровокована одночасним з еналаприлом прийомом циклоспорину препаратів калію, харчових добавок, які містять калій, що особливо актуально за наявності ниркової недостатності, цукрового діабету.

Нестероїдні протизапальні препарати, особливо індометацин, протидіють антигіпертензивному ефекту еналаприлу.

При застосуванні з препаратами літію можлива затримка виведення літію з організму і відповідно підвищення ризику його побічної та токсичної дії.

Засоби, які пригнічують функцію кісткового мозку разом з Еналаприлом-Н.С., підвищують ризик нейтропенії та/або агранулоцитозу.

Естрогени - за рахунок затримки рідини в організмі – при одночасному призначенні можливе зменшення антигіпертензивної ефективності Еналаприлу-Н.С.

Симпатоміметики – можливе ослаблення антигіпертензивної дії еналаприлу.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від

світла, сухому місці, при температурі від 15°С до 25°С. Термін придатності – 2 роки.