Інструкція для медичного застосування препарату ДОКСАЗОЗИН

міжнародна та хімічна назви:

• doxazosin;

[1-(4-аміно-6,7-диметокси-2-хіназолін)-4-(1,4-бензодіоксан-2-ілкарбоніл)піперазин монометасульфонат];

основні фізико-хімічні властивості:

• таблетки білого кольору з двоопуклою

поверхнею;

склад:

• 1 таблетка містить доксазозину мезилату (у перерахуванні на

доксазозин) 0,001 г, або 0,002 г, або 0,004 г;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза фармацевтична, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат або кальцію стеарат.

Форма випуску.

• Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

• Гіпотензивні засоби. Антиадренергічні засоби з

периферичним механізмом дії. Блокатори альфа-адренорецепторів. Код АТС С02С А04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Застосування доксазозину для лікування хворих на артеріальну гіпертензію приводить до клінічно значимого зниження артеріального тиску внаслідок зменшення периферичного опору судин. Цей ефект пов’язують із селективною блокадою a1-адренорецепторів судин. При застосуванні препарату один раз на добу клінічно значущий антигіпертензивний ефект триватиме протягом 24 год. Артеріальний тиск знижується поступово: максимальна дія спостерігається, як правило, через 2 - 6 год після прийому препарату. У хворих на артеріальну гіпертензію артеріальний тиск під час лікування доксазозином був однаковий у положенні лежачи і стоячи. На відміну від неселективних a1-адреноблокаторів при тривалому лікуванні доксазозином толерантність до препарату не розвивається. Під час терапії у поодиноких випадках спостерігались підвищення активності реніну плазми і тахікардія.

Доксазозин сприятливо впливає на ліпідний профіль крові, знижує індекс атерогенності, вміст тригліцеридів і загального холестерину.

Тривале лікування доксазозином призводить до регресу гіпертрофії лівого шлуночка, дещо пригнічує агрегацію тромбоцитів. Крім того, доксазозин підвищує чутливість периферичних тканин до інсуліну у тих хворих, у яких вона порушена.

Призначення доксазозину хворим із симптомами доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) приводило до значного поліпшення уродинаміки і зменшення проявів і симптомів захворювання. Таку дію препарату пов’язують з селективною блокадою a1-адренорецепторів, які містяться у стромі і капсулі передміхурової залози та у шийці сечового міхура.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо у терапевтичних дозах доксазозин добре всмоктується; біодоступність становить 62 - 69%, спостерігається ефект першого проходження через печінку; максимальна концентрація його у крові реєструється приблизно через 2 год після прийому внутрішньо.

Приблизно 98% доксазозину зв’язується з білками плазми крові.

Виведення з плазми є двофазним, з періодом напіввидення 22 год, що дає змогу призначати препарат один раз на добу. Доксазозин піддається активній біотрансформації шляхом диметилювання або гідроксилювання; включається в ентерогепатичну циркуляцію; більша частина (63%) екскретується через кишечник з фекаліями, у тому числі 5 - 15% - у незміненому вигляді; лише менше 5% дози виводиться з сечею у незміненому вигляді.

У хворих з нирковою недостатністю фармакокінетика препарату істотно не відрізняється від такої у хворих з нормальною функцією нирок.

Показання для застосування.

• Артеріальна гіпертензія; доброякісна гіперплазія

передміхурової залози.

Спосіб застосування та дози.

• Доксазозин приймають 1 раз на день, вранці

або ввечері.

Перший прийом препарату рекомендується здійснити перед сном з метою запобігання можливому розвитку ортостатичної гіпотензії.

Артеріальна гіпертензія. Дози Доксазозину коливаються від 1 до 16 мг/добу. Лікування рекомендується розпочинати з 1 мг 1 раз на добу протягом 1 або 2 тижнів. У наступні 1 або 2 тижні дозу можна збільшити до 2 мг 1 раз на добу. За необхідності добову дозу слід збільшувати поступово, дотримуючись рівномірних інтервалів, до 4 мг, 8 мг та 16 мг, залежно від вираженості гіпотензивної дії. Як правило, звичайна доза становить 2 - 4 мг один раз на добу.

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ). Початкова доза Доксазозину становить 1 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальних особливостей уродинаміки та симптоматики ДГПЗ, дозу можна збільшувати до 2 мг, потім до 4 мг і навіть до максимальної - 8 мг. Рекомендований інтервал для підвищення дози становить 1 - 2 тижні. Як правило, стандартна добова доза дорівнює 2 - 4 мг.

Максимальна добова доза – 16 мг при артеріальній гіпертензії; 8 мг – при гіперплазії передміхурової залози.

Побічна дія.

• У хворих із ДГПЗ спостерігались такі ж самі небажані

явища, що й у хворих на артеріальну гіпертензію.

Центральна та периферична нервові системи: гіперестезія, парестезія, тремор, запаморочення, головний біль, вертиго, сонливість, астенія, втомлюваність, сухість у роті, пріапізм, припливи, збільшення маси тіла, запаморочення, порушення мозкового кровообігу.

Серцево-судинна система: гіпотензія, постуральна гіпотензія, головний біль, тахікардія, біль у грудній клітині, еритема шкіри, задишка.

Ендокринна система: гінекомастія.

Шлунково-кишковий тракт: біль у животі, запор, діарея, диспепсія, метеоризм, нудота, блювання, зміни показників печінкових тестів, холестаз, гепатит, жовтяниця.

Кровотворна система: лейкопенія, тромбоцитопенічна пурпура.

Скелетно-м’язова система: артралгія, слабкість м’язів, міалгія.

Психічні розлади: ажитація, анорексія, неспокій, депресія, імпотенція, безсоння, нервозність.

Дихальна система: бронхоспазм, кашель, порушення дихання, риніт, кровотечі з носа.

Шкіра та її придатки: алергічні реакції, алопеція, свербіж, висипання.

Органи чуття: зорові розлади, шум у вухах.

Сечостатева система: дизурія, гематурія, порушення сечовипускання, збільшення частоти сечовипускання, ніктурія, нетримання сечі, пріапізм.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до препарату або до

хіназолінів. Стеноз аортального та мітрального клапанів, тромбоемболія легеневої артерії, тяжкі порушення функції печінки. Вагітність, лактація. Дитячий вік до 18 років.

Передозування.

• Симптоми: гіпотензія, синкопальні стани.

Лікування: хворого необхідно негайно покласти на спину, опустивши голову. При неефективності – внутрішньовенна інфузія і введення вазопресорних препаратів. За необхідності - вжити інших симптоматичних заходів. Враховуючи високе зв’язування доксазозину з білками крові, гемодіаліз неефективний.

Особливості застосування.

• Ефект першого прийому препарату найбільше виражений

на фоні діуретичної терапії та при дієті зі зниженим вмістом натрію. Перед початком терапії доброякісної гіперплазії передміхурової залози необхідно виключити її ракове переродження. На початку лікування може виникнути ортостатична гіпотонія. Цього ефекту можна уникнути, починаючи лікування з найменшої дози, збільшуючи останню протягом перших 1 - 2 тижнів лікування. Цей ефект не залежить від ступеня гіпертензії, не виникає повторно у більшості пацієнтів після початку лікування або під час послідовного титрування дози.

Пацієнта слід попередити, що на початку лікування Доксазозином можливі запаморочення та слабкість.

Оскільки у пацієнтів з нирковою недостатністю фармакокінетика Доксазозину не змінюється, а сам препарат не призводить до загострення ниркової недостатності, рекомендується застосування звичайних доз.

Пацієнтам похилого віку зазвичай призначаються звичайні дози. Проте можлива підвищена чутливість до зниження артеріального тиску, що потребує зниження дози.

Дані щодо лікування пацієнтів з порушеною функцією печінки та щодо впливу препаратів, здатних змінювати печінковий метаболізм (наприклад, циметидин), обмежений. Необхідно дотримуватись обережності, призначаючи Доксазозин, як і інші препарати, що повністю метаболізується печінкою, хворим з порушеннями функції печінки.

Безпека та ефективність застосування Доксазозину для лікування дітей не вивчались.

Здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами.

Здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами може погіршитися, особливо на початку лікування Доксазозином.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Доксазозин посилює гіпотензивний ефект

антигіпертензивних засобів.

Естрогени, спричиняючи затримку рідини, сприяють підвищенню артеріального тиску.

Нестероїдні протизапальні засоби, особливо індометацин, симпатоміметичні засоби можуть знижувати гіпотензивну дію доксазозину.

Доксазозин знижує пресорний ефект метарамінолу, ефедрину.

Не відзначено несприятливої взаємодії при одночасному застосуванні доксазозину і тіазидних діуретиків, фуросеміду, бета-адреноблокаторів, блокаторів кальцієвих каналів, інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, антибіотиків, пероральних гіпоглікемізуючих засобів, непрямих антикоагулянтів і урикозуричних засобів.

Блокує альфа-адренергічні ефекти епінефрину, що може призводити до тяжкої артеріальної гіпотензії і тахікардії. Більша частина (98%) Доксазозину в плазмі зв’язується з білками. Результати дослідження in vitro свідчать, що препарат не впливає на зв’язування з білками плазми людини дигоксину, варфарину, фенітоїну чи індометацину. У клінічній практиці застосування Доксазозину не зареєстровано жодних ознак взаємодії з тіазидними діуретиками, фуросемідом, b-адреноблокаторами, нестероїдними протизапальними препаратами, антибіотиками, пероральними гіпоглікемічними, урикозуричними засобами та антикоагулянтами.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у недоступному для дітей, сухому,

захищеному від світла місці при температурі 15 - 25°С. Термін придатності – 3 роки.