Інструкція для медичного застосування препарату ДИФЕНІН®

основні фізико-хімічні властивості:

• таблетки плоскоциліндричної форми зі

скошеними краями і рискою, білого або майже білого кольору;

склад:

• 1 таблетка містить дифеніну (суміш фенітоїну і натрію гідрокарбонату)

117 мг (0,117 г);

допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, крохмаль картопляний, кальцію стеарат, тальк.

 

Форма випуску.

• Таблетки.

 

Фармакотерапевтична група.

• Протиепілептичні засоби. Похідні гідантоїну.

Код АТС N03A В02.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Дифенін® – похідний гідантоїну, виявляє протисудомну, антиаритмічну, аналгетичну, міорелаксантну дію.

Специфічний протисудомний вплив препарату реалізується без вираженої снодійної дії і обумовлений можливим впливом на нейромедіатори і стабілізацією мембран нейронів, аксонів та синапсів, а також обмеженням розповсюдження збуджуваності та судомної активності. До зниження судомної активності може призводити збуджувальна дія препарату на мозочок, при якій активуються гальмові шляхи, що поширюються на кору.

Антиаритмічна дія препарату обумовлена його мембраностабілізуючою активністю в клітинах волокон Пуркін’є, блокадою трансмембранного натрієвого струму, зменшенням проникності клітинних мембран для іонів кальцію. Відбувається зменшення аномального шлуночкового автоматизму, збудливості мембран, укорочення рефрактерного періоду, збільшення тривалості інтервалу QRS.

Препарат підвищує больовий поріг при невралгії трійчастого нерва і скорочує тривалість больового нападу, зменшуючи порушення і формування повторних розрядів.

Механізм міорелаксантної дії, певно, подібний до механізму протисудомної дії. Завдяки мембраностабілізуючій активності при рухових порушеннях препарат послаблює незвичні тривалі повторні розряди та потенціювання у нервових і м’язових клітинах.

Так як препарат є похідним гідантоїну, він індукує мікросомальні ферменти печінки, підсилюючи тим самим метаболізм одночасно застосованих препаратів.

Фармакокінетика. При прийомі внутрішньо, де всмоктування характеризується варіабельністю, пік концентрації в плазмі крові відзначається в межах 3–12 годин. Активно розподіляється в тканинах, включаючи ЦНС, проникає у спинномозкову рідину, жовч, виділяється зі слиною, шлунковим і кишковим соком, грудним молоком, спермою. Проникає крізь плаценту, при цьому концентрації препарату в плазмі крові матері і плоду рівні. Зв’язування з білками плазми 70–95%.

Метаболізується ферментами печінки до неактивних метаболітів, близько 5% фенітоїну в незмінній формі виділяється нирками. Період напіввиведення – близько 24 годин, але залежить від дози препарату та концентрації в плазмі. При тривалому прийомі повністю зникає з плазми через 3 доби після припинення прийому.

Показання для застосування.

• Епілепсія, переважно великі епілептичні напади

(grand mal). Епілептичний статус з тоніко-клонічними судомами. Лікування і профілактика епілептичних нападів у нейрохірургії.

Порушення ритму серцевої діяльності: шлуночкові аритмії, переважно обумовлені глікозидною інтоксикацією або інтоксикацією трициклічними антидепресантами.

Як препарат другого ряду або в комбінації з карбамазепіном показаний при невралгії трійчастого нерва.

 

Спосіб застосування та дози.

• Внутрішньо, під час або після їди (щоб

уникнути подразнення слизової оболонки шлунка).

При епілепсії (парціальні і генералізовані тоніко-клонічні напади) разова доза для дорослих – 1/2–1 таблетки. Приймають 2–3 рази на добу. За показниками, для досягнення оптимального терапевтичного ефекту добову дозу можна доводити до 3–4 таблеток. Максимальні дози для дорослих: разова – 3 таблетки, добова – 8 таблеток.

Дітям препарат призначають у таких дозах: до 5 років – по – 1/4 таблетки, 2 рази на добу; 5–8 років – 1/4 таблетки, 3–4 рази на добу, старше 8 років – по 1/2–1 таблетці, 2 рази на добу.

Аритмії: по 1 таблетці 4 рази на добу (ефект виявляється на 3–5 добу), потім зменшити до 3 таблеток. Для швидкого досягнення терапевтичної концентрації (на 1–2 добу) – по 2 таблетки, 4 рази в першу добу, по 1 таблетці, 5 разів – на 2–3 добу і по 1 таблетці 2-3 рази на добу – з 4-ї доби лікування. У дітей добова доза при пероральному прийомі – 2–4 мг/кг/добу.

Невралгія трійчастого нерва: по 1–3 таблетки на добу.

 

Побічна дія.

• Дифенін® може спричиняти запаморочення, збудження,

утруднення дихання, тремор, атаксію, ністагм, порушення координації рухів, сплутаність свідомості, м’язову слабкість, нудоту, блювання, токсичний гепатит, гіперплазію ясен (частіше у хворих віком до 23 років), алергічні шкірні реакції, гарячку, явища гірсутизму, лімфаденопатію, зміни сполучної тканини (укрупнення рис обличчя, контрактура Дюпюітрена). У поодиноких випадках можливі периферична невропатія та зміни в картині крові: тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія, мегалобластна анемія, хвороба Пейроні. У хворих на цукровий діабет можливе виникнення гіперглікемії.

При виражених побічних явищах дозу поступово знижують або зовсім припиняють прийом препарату.

 

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до гідантоїнових протисудомних

засобів. Синдром Адамса-Стокса, AV-блокада II-III ступеня, синоатріальна блокада, синусова брадикардія; серцева, печінкова або ниркова недостатність, кахексія, порфірія. З обережністю: дітям з проявою рахіту, пацієнтам літнього віку, при цукровому діабеті, хронічних захворюваннях печінки і нирок, хронічному алкоголізмі.

 

Передозування.

Симптоми: спостерігається посилення побічних ефектів: нудота, блювання, біль у ділянці живота, тремтіння рук, порушення зору, сплутаність або втрата свідомості.

Лікування: якщо хворий при свідомості, йому необхідно промити шлунок, дати активоване вугілля або інші сорбенти. Лікування симптоматичне.

 

Особливості застосування.

Раптове припинення лікування Дифеніном® у пацієнтів, які страждають на епілепсію, може спровокувати розвиток синдрому “відміни”.

Пацієнтам, хворим на епілепсію, при необхідності раптової відміни препарату (наприклад при розвитку алергічних реакцій або реакцій підвищеної чутливості) необхідно застосовувати протисудомні засоби, які не належать до похідних гідантоїну.

При вагітності препарат необхідно призначати тільки за життєвими показаннями, коли користь лікування для матері перевищує ризик для плоду.

Препарат виділяється з грудним молоком у концентраціях, достатніх, щоб спричинити побічні ефекти у немовляти, тому застосування в матері, що годує груддю, не рекомендується.

У період лікування, особливо тривалого, рекомендується УФ-опромінення, а також дієта, яка задовольняє потребу організму у вітаміні D. Дітям (особливо в період росту) рекомендується призначати Дифенін® у сполученні з вітамінами D і К, тому що можливий розвиток остеопатій типу рахіту, гіпокальціємії, порушень згортання крові.

При гострій алкогольній інтоксикації концентрація дифеніну в плазмі крові може підвищуватися, при хронічному алкоголізмі – знижуватися.

У період лікування спостерігається затримка швидкості психомоторних реакцій. Це необхідно враховувати особам, діяльність яких потребує підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.

У випадку недостатньої ефективності препарату рекомендується призначати інший протиепілептичний засіб.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Одночасне застосування Дифеніну®

з препаратами, що пригнічують ЦНС (центральну нервову систему), може призвести до посилення пригнічення ЦНС. Хронічний прийом алкоголю – зменшення концентрації і ефективності фенітоїну; одночасний одноразовий прийом фенітоїну і алкоголю – збільшення концентрації фенітоїну.

Застосування Дифеніну® на фоні використання лідокаїну, and#946;-адреноблокаторів призводить до посилення кардіодепресивного ефекту.

Вальпроєва кислота – пригнічує метаболізм фенітоїну, підвищує ризик печінкової токсичності вальпроєвої кислоти, зниження концентрації вальпроєвої кислоти – моніторинг концентрації препаратів.

Аміодарон, антикоагулянти (кумаринові або індандіонові), хлорамфенікол, циметидін, ранітидин, дисульфірам, ізоніазид, фенілбутазон, сульфонаміди, флуконазол, ітраконазол, кетоконазол, міконазол, флуоксетин – збільшення концентрації і токсичності фенітоїну.

Кортикостероїди, естрогенмісткі контрацептиви, естрогени, теофілін й інші ксантини – зменшення їх концентрації і ефективності внаслідок посилення метаболізму.

При тривалому застосуванні Дифеніну® порушується всмоктування деяких діуретиків, наприклад фуросеміду, і послаблюється їх дія.

Сполучення Дифеніну® з препаратами наперстянки спочатку підвищує ефект, але надалі, внаслідок ферментної індукції, настає зниження концентрації в крові дигіталісних глікозидів і ослаблення їх дії, при цьому особливо зменшуються токсичні ефекти наперстянки.

 

Умови та термін зберігання.

• У сухому, захищеному від світла місці при

температурі не вище 25 andordm;С. Термін придатності – 4 роки.