Інструкція для медичного застосування препарату ГРИПУСТОП-М

основні фізико-хімічні властивості:

тверді желатинові капсули №1 з темно-бордовою непрозорою кришкою і темно-бордовим непрозорим корпусом, заповнені порошком білого кольору;

склад:

• 1 капсула містить

парацетамолу - 0,2 г, кислоти аскорбінової - 0,15 г, кофеїну безводного - 0,025 г, хлорфеніраміну малеату - 0,0025 г;

допоміжні речовини: кальцію стеарат, лактоза, аеросил, крохмаль.

Форма випуску.

• Капсули.

Фармакотерапевтична група.

• Аналгетики та антипіретики.

Парацетамол, комбінації без психолептиків. Код АТС N02B E51.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Комбінований препарат для усунення симптомів застудних захворювань. Парацетамол має аналгетичну і жарознижувальну дію (вплив на центр терморегуляції у гіпоталамусі). Аскорбінова кислота бере участь у регулюванні окислювально-відновних процесів, вуглеводного обміну, згортанні крові, регенерації тканин, у синтезі стероїдних гормонів; підвищує стійкість організму до інфекції, зменшує судинну проникність, поліпшує переносимість парацетамолу і подовжує його дію (уповільнення його виведення). Кофеїн тонізує судини головного мозку, стимулює роботу серця, надає деяку загальтонізуючу дію. Хлорфенірамін – антигістамінний препарат, який має протиалергічну дію. Комбінація компонентів препарату забезпечує кращу переносимость симптомів нездужання і пропасниці при грипозних інфекціях та інших застудних захворювань.

Фармакокінетика. Не вивчалася.

Показання для застосування.

• Больовий

синдром (головний біль, мігрень, зубний біль, невралгія, міалгія, артралгія, альгодисменорея), пропасний синдром при інфекційно-запальних захворюваннях.

Спосіб застосування та дози.

• Дози для дорослих - по 2

капсули на прийом, запиваючи невеликою кількістю рідини. За необхідності повторного застосування варто приймати препарат у тій самій дозі кожні 4 - 6 год 3 - 4 рази на добу. Максимальна добова доза для дорослих не повинна перевищувати 12 капсул. Курс лікування має бути не більше 7 діб.

Побічна дія.

• Алергічні реакції (шкірні

висипання, свербіж, кропив’янка, набряк Квінке), нудота, біль в епігастрії, анемія, тромбоцитопенія. При тривалому застосуванні у великих дозах – гепатотоксична дія, гемолітична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, кровотечі в шлунково-кишковому тракті; нефротоксичність (папілярний некроз).

Протипоказання.

• Гіперчутливість до одного з компонентів

препарату; шлунково-кишкова кровотеча; портальна гіпертензія; алкоголізм; ниркова недостатність; перший і третій триместри вагітності, період лактації; дитячий вік (до 15 років); дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Закритокутова глаукома; аденома передміхурової залози з утворенням залишкової сечі; серцеві аритмії, неконтрольована артеріальна гіпертензія.

Передозування.

• Обумовлене парацетамолом:

блідість шкірних покривів, анорексія, нудота, блювання, гепатонекроз (виразність некрозу внаслідок інтоксикації прямо залежить від ступеня передозування). Токсична дія у дорослих можлива післу прийому 10 - 15 г парацетамолу: підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення протромбінового часу (через 12 - 48 год після прийому); розгорнута клінічна картина поразки печінки виявляється через 1 - 6 днів. Рідко печінкова недостатність розвивається блискавично і може ускладнюватися нирковою недостатністю (тубулярний некроз). Лікування: введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону - метіоніну через 8 - 9 год після передозування і N-ацетилцистеїну – через 12 год. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (подальше введення метіоніну і внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що минув після його прийому.

Особливості застосування.

• При гіпертермії, що триває

більше 3-х днів і больовому синдромі – понад 5 днів, потрібна консультація лікаря. Препарат спотворює результати лабораторних досліджень, що оцінюють вміст глюкози і сечової кислоти в плазмі крові. З обережністю і під спостереженням лікаря застосовують у хворих з порушеною функцією печінки і нирок, при синдромі Жильбера (конституціональна гіпербілірубінемія). При тривалому (понад 5 днів) прийомі препарату необхідний контроль картини периферичної крові і функціонального стану печінки.

З обережністю призначають препарат при ерозивно-виразкових ураженнях шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення).

Особам, схильним до вживання алкоголю до початку лікування препаратом варто проконсультуватися з лікарем, тому що парацетамол може ушкоджити печінку.

При застосуванні препарату слід утримуватися від керування автомобілем та механічними засобами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Стимулятори мікросомального окислювання в печінці (фенітоін, етанол, барбітурати, зиксорин, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що обумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій при невеликих передозуваннях. Інгібітори мікросомального окислювання (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Знижується ефективність урикозуричних препаратів. Потенціюється дія препаратів, що пригнічують ЦНС, етанолу. При уповільненні випорожнення шлунка може мати місце уповільнення настання дії парацетамолу. При прискоренні випорожнення шлунка препарат починає діяти швидше. Підсилює токсичність хлорамфеніколу. Необхідно дотримуватись обережності при тривалому застосуванні парацетамолу й одночасній терапії пероральними препаратами, що гальмують згортання крові.

Не слід одночасно застосовувати інші препарати, що містять парацетамол, а також інші ненаркотичні аналгетики і нестероїдні протизапальні засоби (метамізол, ацетилсаліцилова кислота, ібупрофен та ін.), а також барбітурати, протиепілептичні засоби, рифампіцин, хлорамфенікол.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати в недоступному

для дітей, сухому, захищеному від світла місці. Термін придатності – 2 роки.