03.com.ua- свободная медицинская энциклопедия. Каждый зарегистрированый участник может редактировать статьи
Інструкція для медичного застосування препарату ВЕРАПАМІЛ-М
міжнародна і хімічна назви: verapamilum; 5 – [2-(3,4 –диметоксифеніл) етил]метиламіно-2-(3,4-диметоксифеніл) –2– ізопропілвалеронітрилу гідрохлорид;
Содержание
- 1 основні фізико-хімічні властивості:
- 2 склад:
- 3 Форма випуску.
- 4 Фармакотерапевтична група.
- 5 Фармакологічні властивості.
- 6 Показання для застосування.
- 7 Спосіб застосування та дози.
- 8 Побічна дія.
- 9 Протипоказання.
- 10 Передозування.
- 11 Передозування.
- 12 Особливості застосування.
- 13 Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
- 14 Умови та термін зберігання.
основні фізико-хімічні властивості:
- капсули непрозорого світло-зеленого кольору;
склад:
- 1 капсула містить верапамілу гідрохлориду 0,04 г;
допоміжні речовини: цукор молочний, кальцію стеарат, аеросил.
Форма випуску.
- Капсули.
Фармакотерапевтична група.
- Кардіологічні препарати. Антагоністи кальцію.
АТС C08D AO1.
Фармакологічні властивості.
- Викликає розширення коронарних судин і збільшує
коронарний кровообіг. Зменшує потребу міокарда у кисні за рахунок зниження скоротливості міокарда й зменшення частоти серцевих скорочень. При ішемії міокарда сприяє зменшенню диспропорції між потребою і постачанням серця киснем, зменшує скоротливість міокарда, істотно не змінюючи при цьому серцевий викид. Знижує тонус гладкої мускулатури периферичних судин і загальний периферичний судинний опір. Пригнічує синоатріальну і атріовентрикулярну провідність, має протиаритмічну дію (відноситься до антиаритмічних препаратів IV групи). Чинить деяку натрійуретичну і діуретичну дію за рахунок зниження канальцевої реабсорбції. Дещо гальмує агрегацію тромбоцитів.
Фармакокінетика. Практично повністю всмоктується після перорального прийому. Метаболізується переважно в печінці. Через інтенсивний метаболізм при першому проходженні через ворітну систему печінки, біодоступність препарату становить 20- 35 %. Характеризується високим відсотком зв'язування з білками плазми (приблизно 90 %). Період напіввиведення при прийманні одноразової дози складає 2,8 - 7,4 години, при прийманні повторних доз – 4 - 12 годин. Виводиться переважно нирками, частково через кишечник (9 – 16%).
Показання для застосування.
- Профілактика нападів стенокардії напруги при
ішемічній хворобі серця (особливо при їх поєднанні із передсердною екстрасистолією і схильністю до тахікардії); артеріальна гіпертензія; передсердні аритмії (суправентрикулярна пароксизмальна тахікардія, екстрасистолії).
Спосіб застосування та дози.
- Дозу встановлюють індивідуально.
Для профілактики нападів стенокардії, аритмії і при лікуванні артеріальної гіпертензії призначають внутрішньо в початковій дозі 0,04 – 0,08 г 3 рази на добу. При необхідності разову дозу збільшують до 0,12-0,16 г. Доза на добу складає 0,24-0,48 г. Для пацієнтів із вираженими порушеннями функції печінки доза препарату не повинна перевищувати 0,12 г на добу. Препарат приймають за 30 хвилин до вживання їжі, запиваючи невеликою кількістю води. Толерантність до Верапамілу при тривалому застосуванні не розвивається. Максимальна добова доза - 0,48 г.
Побічна дія.
- Препарат звичайно добре переноситься, однак можливі
нудота, блювання, запаморочення, головний біль, гіперемія шкіри, атонічний запор, периферичні набряки. У рідких випадках – нервозність, загальмованість, підвищена стомлюваність, алергічні реакції (свербіж, сип), транзиторне підвищення у крові активності печінкових трансаміназ. Високі дози препарату можуть викликати виражену брадикардію, атріовентрикулярну блокаду, артеріальну гіпотензію, появу симптомів серцевої недостатності.
Протипоказання.
- Кардіогенний шок, виражена гіпотензія (артеріальний
тиск менше
90 мм рт. ст.), гостра фаза інфаркту міокарда з атріовентрикулярною блокадою, виражена брадикардія, атріовентрикулярна блокада II і III ступеня, синдром слабкості синусового вузла, WPW-синдром, серцева недостатність, I триместр вагітності, період лактації, підвищена чутливість до препарату.
Передозування.
Передозування.
- препарату може викликати первинну
гіпотензію, серцеву недостатність, атріовентрикулярну блокаду будь-якого ступеня тяжкості, асистолію. У разі передозування потрібно відмінити прийом препарату, потрібен контроль стану пацієнта (артеріальний тиск, дихальна функція і ЕКГ). Якщо пацієнт прийняв надмірну кількість капсул Верапамілу, проводять промивання шлунка, призначають активоване вугілля, проносне. Гіпотензія може бути скоректована внутрішньовенним введенням розчину електролітів, плазмозамінників, кардіотоніків і агоністів b-адренорецепторів. Пацієнтам з важкою брадикардією і порушенням атріовентрикулярної провідності вводять атропін, а при неефективності медикаментозного лікування проводять електрокардіостимуляцію. Симптоми серцевої недостатності компенсуються призначенням хлориду кальцію чи глюконату кальцію, кардіотоніків, симпатоміметиків і глюкагону. Гемодіаліз не- ефективний.
Особливості застосування.
- Для пацієнтів з ослабленою нейром'язовою
провідністю (м'язовою дистрофією Дюшена) потрібно зменшити дозу препарату. З обережністю призначають препарат при гострому інфаркті міокарда і недостатності функції нирок. У пацієнтів із недостатністю функції печінки, внаслідок уповільненого метаболізму ефект Верапамілу може підсилюватися, а час дії подовжуватися. Тому рекомендується зменшити дозу до 30 %. Застосування Верапамілу під час вагітності і лактації показано лише у тих випадках, коли очікувана користь перевищує можливість негативного впливу на плід чи дитину.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
- При одночасному застосуванні Верапамілу і
b-адреноблокаторів, антиаритмічних засобів, інгаляційних анестетиків підвищується ризик виникнення брадикардії, атріовентрикулярної блокади, гіпотонії, серцевої недостатності. Верапаміл збільшує концентрацію в крові Дигоксину і Еуфіліну при його одночасному застосуванні із цими препаратами. У період лікування Верапамілом не можна вводити b-адреноблокатори внутрішньовенно. Варто уникати поєднання Верапамілу (як і інших антагоністів кальцію) із Празосином і Хінідином через синергічний артеріолодилатуючий ефект і ризик виникнення різкої гіпотонії. Не рекомендується поєднувати Верапаміл із Дизопірамідом через небезпеку пригнічення контрактильності міокарда.
Умови та термін зберігання.
- Зберігати в захищеному від світла місці при
температурі від 15°С до 25°С.
.
Термін зберігання – 2 роки.