Інструкція для медичного застосування препарату ВЕРАПАМІЛУ ГІДРОХЛОРИД "ЛХ"

мiжнародна та хімічна назви: Verapamil; [ (2RS)-2-(3,4-диметоксифеніл)-5-[ [2-(3,4-диметоксифеніл) етил] (метил) аміно]-2-(1-метил-етил) пентаннітрилу гідрохлорид];

основнi фiзико-хiмiчні властивостi: безбарвна прозора рідина;

склад:

• 1 мл містить 0,0025 г верапамілу гідрохлориду;

допоміжні речовини: натрію хлорид, розчин хлористоводневої кислоти, вода для ін'єкцій.

Форма випуску.

• Розчин для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група.

• Селективні антагоністи

кальцію з переважною дією на серце. Код АТС C08D А01.

Фармакологічні властивості.

• Верапаміл належить до блокаторів повільних

кальцієвих каналів. Пригнічує трансмембранне надходження іонів кальцію з міжклітинного простору в кардіоміоцити і гладком'язові клітини кровоносних судин, не спричиняючи змін концентрації іонів кальцію в крові. Верапаміл викликає дилатацію коронарних артерій і артеріол у нормальних і ішемізованих ділянках міокарда, усуває спазми коронарних артерій, таким чином поліпшується кровопостачання серцевого м'яза. За рахунок впливу на внутрішньоклітинний вхід іонів кальцію зменшується скоротливість міокарда, частота серцевих скорочень (ЧСС) і загальний периферичний судинний опір (ЗПСО), знижується навантаження на серце і його потреба в кисні. При ішемії міокарда препарат сприяє зменшенню диспропорції між потребою та забезпеченням серця киснем, зменшує скоротливість міокарда.

Антиаритмічний ефект верапамілу обумовлений збільшенням рефрактерного періоду АV-з'єднання й уповільненням АV-провідності (належить до антиаритмічних препаратів IV класу). Внаслідок цього зменшується частота скорочень шлуночків при тріпотінні чи мерехтінні передсердь. Ефект дозозалежний. Завдяки впливу на АV-вузол верапаміл сприяє відновленню синусового ритму при пароксизмальній суправентрикулярній тахікардії.

Він виявляє деяку натрійуретичну та діуретичну дію за рахунок зниження канальцієвої реабсорбції. Пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Верапаміл активно метаболізується в печінці, тому при порушенні її функцій виділення препарату помітно подовжується.

Фармакокiнетика. При парентеральному застосуванні біля 90% верапамілу звand#900;язується з білками плазми крові. При одноразовому застосуванні період напіввиведення верапамілу становить 3 – 7 год., при курсовому призначенні період напіввиведення підвищується до 4,5 – 12 год. Препарат метаболізується у печінці за допомогою диметилювання, діалкілування і глюкуронування з утворенням 12 метаболітів, з них 2 є активними. Екскретується в основному із сечею (до 70%, з них десь 5% виводиться в незміненому вигляді), частково виводиться з калом (приблизно 16%).

Показання для застосування.

• Верапаміл як

антиаритмічний засіб, в основному, призначають при передсердних аритміях – суправентрикулярній тахікардії, екстрасистолії (при шлуночкових аритміях, включаючи шлуночкову екстрасистолію, препарат малоефективний). Верапаміл застосовують також для лікування есенціальної та симптоматичних артеріальних гіпертензій. Парентеральний шлях введення верапамілу доцільний при гіпертонічних кризах, гострих нападах стенокардії, нападах пароксизмальної суправентрикулярної тахікардії.

Спосіб застосування та дози.

• Верапаміл застосовують

внутрішньовенно, для купірування пароксизму суправентрикулярної тахікардії вводять дорослим повільно 2-4 мл 0,25% розчину. Повторно для підтримуючої терапії вводять 1 раз на день краплинно зі швидкістю 0,005 мг/кг за хвилину не раніше, як через 30 хв після струминного введення. Розчин верапамілу готують шляхом розведення 2 мл 0,25% розчину його в 100 -150 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози. Внутрішньовенно вводять під контролем гемодинамічних показників. Дітям препарат призначають внутрішньовенно залежно від віку: від 1 року до 5 років – по 0,002 - 0,003 г, від 6 до 14 років – по 0,015 - 0,025 г.

Толерантність при тривалому застосуванні верапамілу не розвивається.

Побічна дія.

• Можливі: нудота, блювання,

запаморочення, підвищена стомлюваність, периферичні набряки, алергічні реакції, порушення АВ-провідності, брадикардії, гіперемії шкіри обличчя, гінекомастії, гіпертрофії ясен, при тривалому прийомі препарату часто розвивається атонічний запор. При використанні високих доз препарату можлива поява артеріальної гіпотензії та АV-блокада будь-якого ступеня тяжкості, асистолія або мінливе зниження АТ.

Протипоказання.

• АV-блокада ІІ-ІІІ ступенів,

гострий інфаркт міокарда з атріовентрикулярною блокадою, кардіогенний шок, виражена артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст.), синдром слабкості синусового вузла, WPW синдром, що супроводжується мерехтінням та тріпотінням передсердь, серцева недостатність, брадикардія (ЧСС менша за 50 уд/хв.), ниркова недостатність, хвороби печінки, І триместр вагітності, період годування груддю, підвищена чутливість до препарату.

Обережно призначають одночасно з b-адреноблокаторами через можливу сумацію впливу на провідність та скоротливість серця.

Передозування.

• Можуть

виникнути артеріальна гіпотензія, виражена брадикардія, поява симптомів серцевої недостатності, АV-блокада будь-якого ступеня тяжкості та асистолія. У разі передозування препарат відміняють. Необхідно контролювати стан пацієнта (тонометрія, контроль дихальної функції та ЕКГ). Показане промивання шлунка, призначення активованого вугілля, сольових проносних. Рівень АТ при артеріальній гіпотензії можна скоригувати внутрішньовенним введенням розчинів електролітів, плазмозамінників, кардіотонічних засобів і агоністів b-адренорецепторів. Пацієнтам з вираженою брадикардією і порушенням АV-провідності вводять атропін, в особливо тяжких випадках вдаються до тимчасового кардіостимулятора. Симптоми серцевої недостатності компенсуються призначенням кальцію хлориду чи кальцію глюконату, кардіотоніків, симпатоміметиків і глюкагону. Гемодіаліз неефективний.

Особливості застосування.

• З обережністю застосовують

верапаміл у хворих з вираженими порушеннями функції печінки, при атріовентрикулярній блокаді І ступеня.

При необхідності можлива комбінована терапія стенокардії та артеріальної гіпертензії верапамілом і b-адреноблокаторами (з особливою обережністю, за умов постійного медичного контролю).

Вагітність і період лактації. У період вагітності і лактації препарат протипоказаний. Застосування верапамілу при вагітності можливе тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

При необхідності застосування в період лактації слід враховувати, що верапаміл може виділятися з грудним молоком, тому годування слід припинити.

Вплив на здатність до керування автотранспортом і точними механізмами.

Після прийому верапамілу можливі індивідуальні реакції (сонливість, запаморочення), які впливають на здатність пацієнта виконувати роботу, що потребує підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні верапамілу та and#946;-адреноблокаторів, антиаритмічних засобів, інгаляційних анестетиків підвищується ризик виникнення брадикардії, атріовентрикулярної блокади, вираженої артеріальної гіпотензії, серцевої недостатності через взаємне посилення пригнічуючого впливу на автоматизм синусового вузла, скоротливість і провідність міокарда. При одночасному застосуванні верапамілу з іншими антигіпертензивними препаратами (вазодилататорами, тіазидними діуретиками та інгібіторами ангіотензин-перетворюючих ферментів) відбувається взаємне посилення гіпотензивної дії. Антиангінальна дія верапамілу посилюється при одночасному застосуванні з нітратами. Циметидин може призводити до кумуляції верапамілу внаслідок пригнічення ефекту первинного проходження через печінку.

Верапаміл посилює дію карбамазепіну. Верапаміл може підвищувати концентрацію в плазмі крові аміодарону, дизопіраміду, клонідину, празозину, симвастатину, карбамазепіну, фенітоїну, теофіліну, адріаміцину, циклоспорину, етанолу, іміпраміну, буспірону, мідазоламу. При одночасному застосуванні верапамілу і дигоксину відзначено підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові. На фоні тривалого застосування препаратів літію верапаміл може зменшити концентрацію літію в плазмі крові, проте нейротоксичність за умов такої комбінації зростає.

Антиагрегантна дія посилюється при одночасному призначенні верапамілу й ацетилсаліцилової кислоти, при цьому може зменшуватися антигіпертензивна дія верапамілу.

Умови та термiн зберiгання. Зберігати у захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Термін зберігання - 5 років.