Інструкція для медичного застосування препарату ВАРФАРЕКС

міжнародна та хімічна назва: varfarine, 4-гідрокси-3-(3-оксо-1-фенілбутил)-2Н-1-бензо-піран-2-она натрієва сіль;

основні фізико-хімічні властивості:

• таблетки по 1 мг - круглі плоскоциліндричні таблетки білого кольору, з

фаскою;

таблетки по 3 мг - круглі плоскоциліндричні таблетки блакитного кольору з більш темними вкрапленнями, з фаскою і рискою;

таблетки по 5 мг – круглі плоскоциліндричні таблетки розового кольору з більш темними вкрапленнями, з фаскою і рискою на чотири частини;

склад:

• 1

таблетка містить 1, 3 або 5 мг натрію варфаринату (у формі клатрату);

допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, магнію стеарат, барвники: індигокармін у таблетках по 3мг та Ponceau 4R Lake у таблетках по 5 мг.

Форма випуску.

• Таблетки.

Фармакологічна група. Антитромботичні засоби. Код АТС В01АА03.

Фармакологічні властивості.

• Фармакодинаміка. Варфарин відноситься до групи

антикоагулянтів – похідних кумарину.

Препарати цієї групи гальмують утворення у печінці відновленноі форми вітаміну К, необхідної для заключного етапу синтезу цілого ряду факторів, які беруть участь у регуляції процесу згортання крові: протромбіну (II фактор), проконвертину (VII фактор), антигемофілічного глобуліну В ( IX фактор), фактору Стюарта-Пауера ( X фактор), а також протеїнів С та S, що приводить до збільшення часу для згортання крові. Варфарин не чинить прямої дії на тромби, що сформувалися, але перешкоджає їх збільшенню та попереджає розвиток вторинних тромбоемболічних ускладнень.

Фармакокінетика. Варфарин повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація препарату в крові досягає максимуму приблизно через 4 години після прийому. 99% введенного препарату зв`язується з білками плазми крові. Препарат метаболізується в печінці.

Період напіввиведення після одноразового прийому препарату внутрішньо складає 20-60 годин. 92% введенного препарату виходить переважно з сечею у вигляді метаболітів та лише мінімальна кількість- у незмінному вигляді. Незначна кількість виходить з фекаліями. Ефект спостерігається через 8-12 годин, максимальна дія розвивається протягом 2-3 днів. Тривалість дії після одноразового прийому – до 5 днів.

Суттєвих змін фармакокінетики варфарина у пацієнтів літнього віку не спостерігається. При порушеннях функції печінки метаболізм варфарину уповільнюється, що приводить до посилення його впливу на гальмування згортання крові.

Показання для застосування. Для профілактики і лікування хвороб, які обумовлені утворенням тромбів у судинах (тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, мерехтіння предсердь, інфаркт міокарда, протезування серцевих клапанів).

Спосіб застосування та дози. Дозу варфарексу визначають для кожного пацієнта індивідуально, керуючись показниками INR (International Normalized Ratio) протромбіну.

Лікування звичайно починають з 10-15 мг варфарексу на день. Цю початкову дозу приймають перші 2-4 дні, поступово підбираючи її у відповідності з індивідуальною реакцією згортання крові пацієнта (INR). Після досягнення бажанного рівня INR (2,0- 3,0, а в окремих випадках 3,0- 4,5) призначають підтримуючу дозу, яка звичайно складає 2-10 мг препарату на день.

Пацієнтам літнього віку, ослабленим і хворим, які належать до групи ризику, призначають більш низькі початкові дози та з обережністю їх підвищують. Терапевтичні дози варфарексу для дітей не встановлені.

Варфарекс приймають внутрішньо 1 раз на день, бажано в один та той же час.

Якщо пацієнт забуває прийняти дозу і згадує про це в той же день, слід прийняти препарат негайно. Якщо пройшло більше 24 годин, прийом варфарексу продовжують, не збільшуючи дозу. Про пропущені дози варфарексу необхідно повідомити лікаря.

Тривалість лікування - індивідуальна. Антикоагулянти приймають до того часу, поки загроза тромбоемболії не буде усунена. На початку лікування визначення INR слід проводити щодня. Коли доза стабілізована, протягом наступних 3-4 тижнів контроль здійснюють 1-2 рази на тиждень, пізніше- кожний 1 і 4 тиждень. Більш частий контроль необхідний у тих випадках, коли пацієнту призначають або відміняють який-небудь інший медикамент.

Оскільки дія варфарексу починається одразу, при невідкладних ситуаціях лікування починають з введення гепарину. Коли переходять на прийом варфарексу, рекомендується введення гепарину продовжити ще протягом 4-5 днів. При досягненні бажаного рівня INR введення гепарину слід припинити. В цих випадках для отримання адекватних показників INR зразки крові для аналізу беруть через 5 годин після останньої внутрішньовенної ін’єкції гепарину, через 4 години після внутрішньовенної інфузії гепарину або через 24 години після останньої підшкірної ін’єкції гепарину.

Побічна дія.

• Найбільш частими побічними ефектами є

кровотеча та крововиливи у різні органи і тканини. Ризик розвитку цих побічних явищ можна суттєво знизити, суворо додержуючи рекомендацій лікаря щодо прийому варфарексу.

В окремих випадках лікування антикоагулянтами може спричинити порушення кровообігу в кінцівках або внутрішніх органах. Про порушення кровообігу найчастіше свідчать біль та темно-червоний колір шкіри пальців ніг.

Іншими побічними ефектами, що зустрічаються рідко, є шкірні алергічні реакції (свербіж, кропив’янка), нудота, блювання, пронос, біль в животі, порушення діяльності печінки (збільшення рівня печінкових ферментів у крові, жовтяниця), пропасниця, слабкість, зміна картини крові, оборотна алопеція.

Протипоказання.

Кровотеча або загроза його розвитку (виразки шлунково-кишкового тракту, крововиливи у мозок, аневризма мозкових судин, розшаровуюча аневризма аорти, перикардит, бактеріальний ендокардит, захворювання крові). Нейрохірургічні операції та офтальмологічний огляд, а також травматичні операції, що охоплюють великі поверхні. Тяжка гіпертензія. Виражена печінкова і/або ниркова недостатність, обтураційна жовтяниця.

Недостатні можливості оцінки стану згортальної системи крові за допомогою лабораторних методів. Неможливість участі пацієнта в лікуванні (старече слабоумство, алкоголізм, психоз та ін.). Алергія на варфарекс.

Під час вагітності варфарекс застосовувати не можна.

У період годування груддю варфарекс застосовують з обережністю і суворо додержуючи всіх рекомендацій лікаря, хоча препарат проникає в молоко матері в незначній кількості.

Передозування.

Про передозування варфарексу може свідчити кровотеча з ясен, кровотеча з носу, надмірна кровотеча при місячних, значна або тривала кровотеча при дрібних поверхневих пошкодженнях, крововиливи у шкіру, наявність крові у сечі або калі, а також інші ознаки кровотечі.

В таких випадках слід припинити застосування варфарексу. Рекомендується приймати вітамін К1 (фітоменадіон).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Гальмуюча дія варфарину на процес згортання крові може посилюватися при одночасному застосуванні препарату з гепарином, стрептокіназою, урокіназою, аміодароном, хінідином, діазоксидом, метилдопою, етакриновою кислотою, клофібратом, цефмандолом, цефоперазоном, ерітроміцином, хлоранфеніколом, наледіновою кислотою, метранідозалом, сульфаніламідами, ітраконазолом, флуконазолом, кетоконазолом, міконазолом, ацетилсаліциловою кислотою, парацетамолом, (при тривалому застосуванні високих доз), пропоксифеном, алопурінолом, сулфінпіразоном, нестероїдними протизапальними засобами, засобами для наркозу, хлоралгідратом, метилфенідатом, вальпроатом, інгібіторами МАО, тамоксифеном, препаратами гормонів щитовидної залози, андрогенними та анаболічними засобами, даназолом, глюкагоном, циметидином, цукрознижувальними засобами для перорального застосування, парааміносаліциловою кислотою, хініном, дисульфирамом, протигрипозною вакциною, вітамінами А і Є.

Деякі лікарські засоби, що гальмують агрегацію тромбоцитів (кислота ацетилсаліцилова, інші нестероїдні протизапальні засоби, пиперациллін, тікарциллін, дипиридамол), при сумісному застосуванні з варфарином підвищують ризик кровотечі, незважаючи на те, що результати аналізів можуть свідчити про нормальний рівень протромбіну в крові.

Протизгортальну дію варфарину можуть знизити антациди, нафцилін, рифампіцин, гризеофульвін, діуретичні засоби, барбітурати, карбамазепін, гексамидін, глутетимід, аміноглутетимід, естрогени, високі дози вітаміну С, а також паління.

Варфарин взаємодіє з вітаміном К. Високий вміст вітаміну К в продуктах харчування (шпінат, брокколі, салат та інші листяні овочі) може знизити дію препарата.

Алкоголь і деякі лікарські засоби (холестирамін, фенітоїн, дизопірамід, циклофосфамід, кортикотропін, глюкокортикоїди, протизаплідні засоби, які приймаються внутрішньо) можуть як посилити, так і послабити дію варфарину.

Оскільки ефект варфарину може змінюватись під впливом значної кількості лікарських засобів, при кожній зміні лікарської терапії потрібен додатковий лабораторний контроль стану згортальної системи крові пацієнта.

Особливості застосування. Застосування антикоагулянтів підвищує ризик кровотечі. Варфарекс слід з обережністю призначати при проведенні лікувальних та діагностичних процедур і лікуванні захворювань та травм, при яких ризик кровотечі підвищений, а також при лікуванні пацієнтів похилого віку та виснажених пацієнтів, хворих на тяжкий діабет, печінкову або ниркову недостатність. Не рекомендується одночасне застосування варфарексу з урокіназою і стрептокіназою.

Щоб слідкувати за станом системи згортання крові, в період лікування слід регулярно визначати INR протромбіну. У пацієнтів, які приймають антикоагулянти, необхідно визначати INR перед усіма процедурами, що пов’язані з ризиком кровотечі. Необхідним є також регулярний аналіз сечі, щоб виявити можливу гематурію.

Слід мати на увазі, що відповідна реакція організму на прийом антикоагулянтів може змінюватися під впливом багатьох ендогенних та екзогенних факторів ( дієта, житлові умови, стан здоров’я, використання інших лікарських засобів).

Ефект препарату може посилюватися при гематологічних і онкологічних захворюваннях, колагенозах, хронічній серцевій недостатності, гіпертиреозі, гіпертермії, порушеннях функції печінки, проносі, дефіциті вітаміну К. Протизгортальна дія може бути знижена у пацієнтів з гіпотиреозом, гіперліпідемією, набряком, невротичним синдромом. У цих випадках необхідні більш частіші лабораторні дослідження та корекція дози.

Ефективність і безпека застосування препарату у дітей в умовах клінічних досліджень не доведена.

Пацієнтам, які не переносять лактози, слід мати на увазі, що одна таблетка варфарексу містить 106-112 мг лактози.

Умови та термін зберігання. Зберігати у темному, недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25° С. Дотримуватися вказаного на упаковці терміну придатності.

Термін зберігання – 2 роки.