Інструкція для медичного застосування препарату ВІРОКОМБ

основні фізико-хімічні властивості:

• білі або майже білі таблетки, вкриті

оболонкою, у формі капсул з маркуванням “RX923” на одному боці;

склад:

• 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить зидовудину 300

мг, ламівудину 150 мг ;

допоміжні речовини: натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, силікагель колоїдний безводний;

оболонка: опадрай 03Н58900 білий.

Форма випуску.

• Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

• Противірусні засоби для системного застосування.

Код АТС J05A Х.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Вірокомб – це комбінований противірусний препарат. Активні інгредієнти препарату – ламівудин і зидовудин – є селективними інгібіторами реплікації вірусу імунодефіциту людини – 1 (ВІЛ-1) і вірусу імунодефіциту людини – 2 (ВІЛ-2). Ламівудин і зидовудин мають синергічну інгібуючу дію на реплікацію вірусу імунодефіциту людини в клітині. Обидва активні інгредієнти препарату поступово перетворюються в клітині на трифосфати. Ламівудин-трифосфат і зидовудин-трифосфат є конкурентними інгібіторами зворотної транскриптази вірусу імунодефіциту людини. Клінічно доведено, що така комбінація запобігає розвитку резистенстності до зидовудину у пацієнтів, які раніше не отримували антиретровірусну терапію.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після внутрішнього застосування ламівудин та зидовудин добре всмоктуються з шлунково-кишкового тракту, при цьому біодоступність ламівудину у дорослих становить 80 - 85%, зидовудину – 60 - 70%.

Максимальні концентрації ламівудину та зидовудину в плазмі досягаються через 0,5 - 2 год та 0,25 - 2 год та становлять 1,3 - 1,8 мг/мол та 1,5 - 2,2 мг/мол, відповідно.

Розподіл. У терапевтичному діапазоні доз ламівудин характеризується лінійною фармакокінетикою та обмежено зв’язується з альбумінами плазми (in vitro менше 36%). Ступінь зв’язування зидовудину з білками плазми становить 34 - 38%.

Відомо, що ламівудин та зидовудин проникають у ЦНС і спинномозкову рідину.

Через 2 - 4 год після внутрішнього застосування співвідношення між концентрацією ламівудину та зидовудину у лікворі та у плазмі крові становлять у середньому 0,12 та 0,5, відповідно.

Метаболізм. Основним метаболітом зидовудину в плазмі та сечі є 5-глюкуронід.

Дослідження in vitro показали, що ламівудин у клітинах фосфорилюється до активного метаболіту 5-трифосфату.

Виведення. Ламівудин виводиться з організму переважно нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення ламівудину з клітин становить 10,5 - 15,5 год.

Період напіввиведення зидовудину становить приблизно 1,1 год. Приблизно 50 - 80% зидовудину виводиться нирками у вигляді 5-глюкуроніду. Зидовудин виводиться з грудним молоком.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю концентрації зидовудину у плазмі підвищені.

При печінковій недостатності можлива кумуляція зидовудину внаслідок уповільнення його зв’язування глюкуроновою кислотою.

Показання для застосування.

• ВІЛ-інфекція у дорослих та

дітей старше 12 років з прогресуючим імунодефіцитом (кількість клітин CD4+ менше 500/мм3).

Спосіб застосування та дози.

• Препарат застосовують

внутрішньо. У дорослих та дітей старше 12 років Вірокомб застосовують по 1 таблетці 2 рази на добу. Препарат можна застосовувати незалежно від приймання їжі.

Побічна дія.

• При застосуванні

препарату можливе виникнення головного болю, нездужання, стомлюваністі, а також нудота, блювання, пронос, анорексія, озноб та пропасниця, невропатія, безсоння, запаморочення, симптоми та ознаки ушкодження слизової оболонки носа, кашель, біль у кістках та м’язах, нейтропенія.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до

компонентів препарату, тяжкий ступінь нейтропенії (кількість нейтрофілів менше 0,75 andacute; 109/л) або анемії (рівень гемоглобіну менше 7,5 г/дл або 4,65 ммоль/л), периферична невропатія, порушення функції нирок (з кліренсом креатиніну 50 мл/хв. та нижче), вагітність, період годування груддю, дитячий вік до 12 років.

Передозування.

• Дані про

передозування Вірокомбу відсутні.

У разі передозування слід проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Специфічного антидоту немає.

Особливості застосування.

Вірокомб – препарат з фіксованими дозами діючих речовин. Його не рекомендується застосовувати у пацієнтів, які потребують корекції доз, наприклад при порушенні функції нирок (кліренс креатиніну менше 50 мл/хв), при масі тіла менше 50 кг.

При застосуванні Вірокомбу можливе виникнення у хворих тяжких, небезпечних для життя, а іноді смертельних реакцій. Серед них спостерігалися синдром Стивенса-Джонсона, токсичний некроз епідермісу та прояви гіперчутливості з висипаннями на шкірі та загальними проявами, а також порушення з боку внутрішніх органів. При виникненні у пацієнтів ознак або симптомів виражених реакцій шкіри або гіперчутливості, у тому числі (список невичерпний) виражених висипань на шкірі або висипань з пропасницею, пухирців, уражень слизової оболонки ротової порожнини, кон’юнктивіту, набряку обличчя, болю у м’язах та суглобах, загального нездужання, та/або виражених порушень функції печінки застосування препарату необхідно негайно припинити.

У пацієнтів з панкреатитом в анамнезі або при наявності інших значущих факторів ризику розвитку панкреатиту застосовувати Вірокомб необхідно дуже обережно та лише при відсутності задовільної альтернативної терапії. Застосування Вірокомбу необхідно негайно припинити при виникненні клінічних ознак, симптомів або при зміні лабораторних показників, що вказують на панкреатит.

У пацієнтів із порушеннями функції кісткового мозку (кількість гранулоцитів не перевищує 1000 клітин в 1 мм3 або рівень гемоглобіну не перевищує 9,5 г/дл) Вірокомб застосовують під постійним наглядом лікаря.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Оскільки Вірокомб містить

ламівудин і зидовудин, він може вступати у взаємодії, характерні для кожного з його компонентів.

При одночасному застосуванні Вірокомбу та нефротоксичних або мієлосупресивних препаратів (наприклад, системне введення пентамідину, дапсону, піриметаміну, ко-тримоксазолу, амфотерицину B, флуцитозину, ганцикловіру, інтерферону, вінкристину, вінбластину та доксорубіцину) необхідно ретельно контролювати функцію нирок та гематологічні показники і за необхідності знижувати дозу.

Необхідно контролювати концентрації фенітоїну в крові пацієнтів, які одночасно застосовують Вірокомб та фенітоїн.

Ацетилсаліцилова кислота, кодеїн, морфін, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, дапсон, ізопринозин і деякі інші препарати можуть змінювати метаболізм зидовудину конкурентним інгібуванням утворення його глюкуроніду чи безпосереднім пригніченням метаболізму зидовудину мікросомальними ферментами печінки.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у недоступному для

дітей, при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2 роки.