Інструкція для медичного застосування препарату БОНДРОНАТ

міжнародна та хімічна назви:

• ibandronic acid,

3-(N-метил-3-(метилпентиламіно)-1-гідроксипропан)-1,1-дифосфонової кислоти мононатрію моногідрат;

основні фізико-хімічні властивості:

• прозорий, безбарвний розчин, без видимих

домішок;

склад:

• 1 флакон (6 мл) препарату містить 6,75 мг натрію ібандронату

моногідрату, що еквівалентно 6 мг ібандронової кислоти;

допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота оцтова льодяна, натрію ацетат, вода для ін’єкцій.

Форма випуску.

• Концентрат для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група.

• Засоби, що впливають на структуру та мінералізацію

кісток. Біфосфонати. Код АТС М05В А06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ібандронова кислота – високоактивний азотовмісний біфосфонат, інгібітор кісткової резорбції та активності остеокластів. Має специфічну селективну дію на кісткову тканину завдяки високій афінності до мінеральних компонентів кісткової тканини. Пригнічує активність остеокластів, знижує частоту скелетних ускладнень при злоякісних захворюваннях.

Ібандронова кислота зменшує остеокласт-асоційоване вивільнення факторів росту пухлини, пригнічує поширення та інвазію клітин пухлини, проявляє синергічний ефект з таксанами іn vitro. Ібандронова кислота попереджує кісткову деструкцію, викликану блокадою функції статевих залоз, ретиноїдами, пухлинними процесами та екстрактами пухлин введених іn vivo. Інгібує ендогенну кісткову резорбцію та сприяє виведенню радіоактивного тетрацикліну, що попередньо був введений в кісткову тканину.

Не порушує мінералізацію кісток при призначенні доз, що значно перевищують фармакологічно ефективні.

При гіперкальціємії інгібуюча дія ібандронової кислоти на індукований пухлиною остеоліз і на супутню пухлинному процесу гіперкальціємію супроводжується зниженням рівня кальцію в сироватці крові та екскрецію кальцію з сечею. У більшості випадків вміст кальцію в крові нормалізується протягом 4 – 7 днів після введення препарату.

Ібандронова кислота попереджує розвиток нових і зменшує ріст кісткових метастазів, які вже присутні, в результаті чого знижується частота скелетних ускладнень, інтенсивність больового синдрому, потреба у проведенні променевої терапії та хірургічних втручаннях з приводу метастатичного процесу в кістковій тканині.

Ібандронова кислота дозозалежно інгібує пухлинний остеоліз, що визначається за допомогою маркерів кісткової резорбції ( піридинолін, дезоксипіридинолін).

Фармакокінетика. Концентрація в плазмі крові ібандронової кислоти збільшується пропорційно дозі введеного препарату.

Розподіл. Після попадання в системний кровотік ібандронова кислота швидко зв’язується з кістковою тканиною або виділяється з сечею. 40 – 50% від кількості препарату, що циркулює у крові, добре проникає у кісткову тканину і накопичується в ній. З білками плазми зв’язується приблизно 85%.

Метаболізм. Немає даних про метаболізм ібандронової кислоти в тварин і людини.

Виведення. Ібандронова кислота елімінується з кровоносного русла шляхом кісткової абсорбції (40 – 50%), решта виводиться в незмінному вигляді через нирки.

В середньому період напіввиведення коливається в межах 10 – 60 годин. Початкові рівні препарату в плазмі швидко знижуються і досягають 10% від пікового значення через 3 години після внутрішньовенного введення.

При внутрішньовенному введенні ібандронової кислоти з інтервалом в 4 тижні протягом 48 тижнів у пацієнтів з метастатичними ураженнями кісток системної кумуляції не відзначалось. Загальний кліренс ібандронової кислоти 84 – 160 мл/хв. Нирковий кліренс (приблизно 60 мл/хв. у здорових жінок в період постменопаузи) становить 50 – 60% від загального і залежить від кліренсу креатиніну. Різниця між загальним і нирковим кліренсом відображає поглинання препарату кістковою тканиною.

Фармакокінетика в особливих випадках.

Стать. Біодоступність і показники фармакокінетики ібандронової кислоти не залежать від статі.

Раса. Немає даних про клінічно значиму міжетнічну різницю між пацієнтами азіатської і європейської раси щодо розподілу ібандронової кислоти. Про пацієнтів африканської раси даних недостатньо.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Нирковий кліренс ібандронової кислоти в пацієнтів з різною стадією ниркової недостатності лінійно залежить від кліренсу креатиніну. У хворих з помірним порушенням функції нирок (креатинін and#8805;30 мл/хв.) дозу препарату коригувати непотрібно. В осіб з вираженими порушеннями функції нирок (креатинін and#8804;30 мл/хв.), які отримують 0,5 мг внутрішньовенно загальний, нирковий та позанирковий кліренс знижується на 67%, 77% і 50% відповідно.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Немає даних з фармакокінетики ібандронової кислоти у пацієнтів з порушеною функцією печінки. Печінка не бере значної участі в кліренсі ібандронової кислоти, яка не метаболізується, а виводиться через нирки і шляхом поглинання кістковою тканиною. Таким чином, у хворих з порушенням функції печінки корекція дози препарату непотрібна. Оскільки зв’язування ібандронової кислоти в терапевтичних концентраціях з білками плазми крові незначне (85%), малоймовірно, що гіпопротеїнемія при тяжких захворюваннях печінки призведе до клінічно значимого підвищення концентрації вільного препарату.

Похилий вік. Вивчені фармакокінетичні параметри не залежать від віку. Оскільки функція нирок зменшується з віком, це єдиний фактор, який слід взяти до уваги (див. розділ “Пацієнти з нирковою недостатністю”).

Діти. Немає даних про застосування Бондронату у пацієнтів до 18 років.

Показання для застосування.

Метастатичні ураження кісткової тканини в результаті раку молочної залози з метою зниження ризику виникнення патологічних переломів, зменшення больового синдрому, гіперкальціємії, зменшення потреби у проведенні променевої терапії при больовому синдромі та загрозі переломів.

Гіперкальціємія при злоякісних новоутвореннях.

Спосіб застосування та дози.

Препарат звичайно застосовується в умовах стаціонару і вводиться внутрішньовенно крапельно протягом 1 – 2 год. після попереднього розведення.

Метастатичні ураження кісток:

6 мг внутрішньовенно крапельно протягом 1 год. один раз в 3 – 4 тижні. Препарат розводять в 500 мл 0,9% розчині натрію хлориду чи 500 мл 5% розчину декстрози.

Гіперкальціємія при злоякісних новоутвореннях:

Бондронат застосовується тільки у вигляді 1 – 2 годинних внутрішньовенних інфузій. Терапію Бондронатом слід починати тільки після проведення адекватної гідратації 0,9% розчином натрію хлориду. Доза препарату залежить від ступеня тяжкості гіперкальціємії. Хворим з тяжкою гіперкальціємією (альбумін-коригований кальцій сироватки and#8805; 3 ммоль/л або and#8805; 12 мг/дл) одноразово вводять 4 мг. Хворим з помірною гіперкальціємією (альбумін-коригований кальцій сироватки andlt; 3 ммоль/л або andlt; 12 мг/дл) одноразово вводять 2 мг. Максимальна разова доза – 6 мг не призводить до посилення ефекту.

При недостатньому ефекті після першого введення або при рецидиві гіперкальціємії можливе повторне введення препарату.

Концентрація альбумін-коригованого кальцію розраховується за формулою: кальцій сироватки (ммоль/л) - [0,02 х альбумін (г/л)] + 0,8 або кальцій сироватки (мг/дл) + 0,8 х [4 - альбумін (г/дл)].

При введенні препарату у дозі 2 мг чи 4 мг повторне введення препарату можна проводити через 18 – 19 днів. При введені препарату в дозі 6 мг повторне введення препарату можна проводити через 26 днів.

Препарат розводять в 500 мл 0,9% розчині натрію хлориду чи 500 мл 5% розчину декстрози та вводять протягом 2 годин.

Спеціальні рекомендації щодо дозування.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Корекція дози непотрібна (див. розділ “Фармакокінетика в особливих випадках”).

Пацієнти з нирковою недостатністю

Корекція дози непотрібна у пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатинінуand#8805;30 мл/хв.). При кліренсі креатинінуand#8804;30 мл/хв. рішення про призначення Бондронату повинно базуватись на індивідуальній оцінці ризик/перевага (див. розділ “Фармакокінетика в особливих випадках”).

Вік. Корекція дози непотрібна.

Побічна дія.

При внутрішньовенному введені препарату при гіперкальціємії може спостерігатись підвищення температури тіла, також може бути головний біль, діарея, астенія, грипоподібний синдром (лихоманка, озноб, осалгія, міалгія). У більшості випадків ці прояви не потребують спеціального лікування та зникають самостійно через декілька годин чи днів. Рідко – диспепсія, стоматит, бронхоспазм у хворих з аспіриновою астмою.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до ібандронової кислоти чи будь-якого іншого компонента препарату.

Вагітність та період годування груддю.

Дитячий вік (відсутність клінічного досвіду).

Передозування.

Даних про гостре передозування Бондронату немає. Через можливу токсичну дію на печінку та нирки необхідно контролювати функцію цих органів. У випадку розвитку гіпокальціємії потрібно провести лікування кальцієм глюконатом.

Особливості застосування.

З обережністю застосовувати препарат при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв., також при підвищеній чутливості до інших біфосфонатів.

Препарат вводиться тільки внутрішньовенно, не можна вводити внутрішньоартеріально та слід уникати попадання в навколишні тканини.

Бондронат можна розводити тільки в 500 мл 0,9% розчині натрію хлориду чи 500 мл 5% розчину декстрози, препарат не можна розводити в сольових розчинах.

Під час лікування слід контролювати функцію нирок, вміст сироваткового кальцію, фосфору і магнію.

Слід уникати надлишкової гідратації у хворих із групи ризику щодо недостатності кровообігу.

Клінічні дослідження впливу препарату на здатність керування автомобілем чи іншими (потенційно небезпечними) механізмами не проводились.

Діти. Безпечність та ефективність застосування Бондронату у хворих віком до 18 років не встановлені.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Фармакокінетичні дослідження взаємодії у жінок в постменопаузальному періоді продемонстрували відсутність будь-якої взаємодії з тамоксифеном чи препаратами гормональної замісної терапії (естрогени). Не спостерігалось будь-якої взаємодії при одночасному прийомі з мелфаланом/преднізолоном у пацієнтів з множинною мієломою.

Ібандронова кислота не впливає на печінкові ізоферменти Р450. Зв’язування з білками плазми при прийомі препарату незначне. Виводиться ібандронова кислота шляхом ниркової екскреції і не підлягає процесам біотрансформації. Шлях виведення ібандронової кислоти не включає будь-які транспортні системи, які беруть участь у виведенні інших препаратів.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у недоступному для

дітей місці при температурі не вище 30°С. Термін придатності – 5 років.