Інструкція для медичного застосування препарату БЕТАГІС

міжнародна та хімічна назви:

• betahistine, N-метил-2-(піридин-2-іл)етанамін

дигідрохлорид;

основні фізико-хімічні властивості:

• таблетки круглої форми, з двоопуклою

поверхнею, з рискою, білого або майже білого кольору;

склад:

• 1 таблетка містить бетагістину дигідрохлориду 16 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, манітол, кислоти лимонної моногідрат, кремнію діоксид колоїдний безводний, крохмаль картопляний, тальк.

Форма випуску.

• Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що застосовуються при вестибулярних порушеннях. Код АТС N07С A01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Бетагістин - синтетичний аналог гістаміну. Препарат активізує органну мікроциркуляцію, зокрема збільшує кровотік у внутрішньому вусі та в базилярних артеріях. При стабілізації лабіринтного кровотоку відбувається нормалізація ендолімфатичного тиску як у лабіринті, так і в завитковому апараті внутрішнього вуха, внаслідок чого зменшується суб’єктивне відчуття запаморочення. Препарат купірує гострі напади вестибулярного запаморочення різної етіології, усуває кохлеарні розлади, шум та дзвін у вухах, попереджує розвиток глухоти. Профілактична та лікувальна ефективність системного застосування бетагістину проявляється при хворобі Меньєра, до основних клінічних симптомів якої відносяться напади запаморочення (вертиго), які супровождуються нудотою та блюванням; шум у вухах; прогресуюча туговухість. Найкращі результати спостерігались при призначенні препарату на початкових стадіях хвороби Меньєра.

Бетагістин пригнічує діамінооксидазу, блокуючи розпад ендогенного гістаміну, та стимулює Н1-рецептори внутрішнього вуха. Результатом є вплив на прекапілярні сфінктери і збільшення прекапілярного кровотоку в лабіринті та завитці.

Бетагістин має також виражену центральну дію. Блокуючи Н3-рецептори, препарат нормалізує нейрональну трансмісію у полісинаптичних нейронах бічних ядер вестибулярного нерва на рівні моста стовбурної частини головного мозку.

Хоча бетагістин є гістаміноподібною речовиною, він не спричиняє порушень проникності капілярів, змін системного артеріального тиску, не впливає на тонус гладенької мускулатури внутрішніх органів та на секрецію шлункового соку.

Фармакокінетика. При внутрішньому прийомі бетагістин швидко абсорбується із травного тракту. Біодоступність препарату досягає 100 %. Максимальна концентрація бетагістину в плазмі крові визначається через 2 години після застосування.

При первинному проходженні крізь печінку бетагістину дигідрохлорид метаболізується до 2-піридилоцтової кислоти. Із організму виводиться нирками. Період напіввиведення – 3–4 години. Виділення препарату майже повністю припиняється через 24 години після застосування.

Показання для застосування.

Хвороба та синдром Меньєра;

запаморочення різного генезу (при остеохондрозі шийного відділу хребта, вертебробазилярній недостатності, атеросклерозі судин головного мозку, після черепномозкової травми, хірургічних операцій, психотичного походження, ідіопатичних вертиго).

Спосіб застосування та дози.

Таблетки Бетагіс приймають внутрішньо під час або після їди. Дозу препарату і тривалість курсу лікування визначають індивідуально для кожного пацієнта залежно від показань та ступеня тяжкості захворювання.

При курсовому лікуванні дорослим зазвичай призначають від 24 мг до 48 мг бетагістину на добу (по andfrac12; - 1 таблетці 3 рази на добу).

У більшості випадків покращання стану настає через 2–3 тижні, у разі необхідності курс лікування Бетагісом можна подовжити до декількох місяців.

Побічна дія.

З боку травного тракту: відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці, нудота, блювання (частіше – у пацієнтів з хронічними захворюваннями травного тракту);

з боку нервової системи: зрідка - головний біль;

алергічні реакції: зрідка - висип на шкірі, почервоніння та свербіж шкірних покривів.

Протипоказання.

Підвищена індивідуальна чутливість до бетагістину або до інших компонентів препарату, виразкова хвороба шлунка та/або дванадцятипалої кишки у фазі загострення, феохромоцитома, бронхіальна астма з частими нападами. Дитячий вік до 12 років.

Передозування.

Симптоми: нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, головний біль, сонливість, підвищення артеріального тиску, у тяжких випадках – судоми.

Лікування. Необхідно негайно видалити препарат зі шлунка: викликати блювання або промити шлунок. Специфічні антидоти не відомі. Лікування симптоматичне.

Особливості застосування.

З особливою обережністю призначають препарат пацієнтам хворим на бронхіальну астму, а також хворим на виразкову хворобу шлунка та/або дванадцятипалої кишки в анамнезі.

Не рекомендується призначати Бетагіс одночасно з антигістамінними препаратами.

Діти.

Застосування Бетагісу дітям, віком до 12 років, не рекомендується, оскільки не визначені безпечність та ефективність препарату для пацієнтів цієї вікової групи.

Вагітність та лактація.

У періоди вагітності та лактації застосування Бетагісу дозволяється суворо за показаннями та під безпосереднім контролем лікаря лише у таких випадках, коли очікувана користь перевищує можливий ризик.

Вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами.

Бетагіс не має седативної дії та не впливає на здатність пацієнта до діяльності, що потребує підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Лікарська взаємодія бетагістину дигідрохлориду не описана.

При одночасному застосуванні з антигістамінними препаратами ефективність Бетагісу знижується.

Умови та термін зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці, при температурі від 15°С до 25°C.

Термін придатності – 3 роки.