Інструкція для медичного застосування препарату БІОТУМ

міжнародна та хімічна назва: ceftazidime;

основні фізико-хімічні властивості:

• порошок білого або кремового кольору;

cклад: 1 флакон містить 1,164 г цефтазидиму пентагідрату (еквівалентно 1 г цефтазидиму);

допоміжні речовини: наповнювач натрію карбонат.

Форма випуску.

Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

• Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорин. Код АТС

J01D A11.

Фармакологічні властивості.

Зважаючи на широкий спектр антибактеріальної активності, цефтазидим може бути оптимальним вибором під час лікування до отримання результатів бактеріологічного аналізу.

Увага. Цефтазидим не ефективний проти штамів грамнегативних паличок, що виділяють and#946;-лактамази розширеного спектра (ESBL).

Цефтазидим, на відміну від інших цефалоспоринів, має низьку активність проти стрептококів і ентерококів. При тяжких інфекціях і в разі загрози для життя, а також при імунодефіциті, цефтазидим може застосовуватись у сполучені з іншими антибіотиками, такими як аміноглікозиди, ванкоміцин і кліндаміцин.

Фармакодинаміка. Цефтазидим – напівсинтетичний цефалоспорин ІІІ покоління, який має широкий спектр антибактеріальної активності проти грамнегативних організмів, включаючи штами, стійкі до гентаміцину та інших аміноглікозидних антибіотиків. Він також ефективний проти грампозитивних бактерій. Демонструє високу стійкість до більшості плазмідів і хромосомних and#946;-лактамаз, що виділяються і грамнегативними, і грампозитивними бактеріями і, отож, ефективний проти багатьох штамів, стійких до інших цефалоспоринів і ампіциліну.

Цефтазидим активний in vitro і в клінічних умовах проти таких бактерій, як:

грамнегативні аеробні – Acinobacter spp., Citrobaсter spp., включаючи Citrobacter freundii і Citrobacter diversus; Enterobacter spp., включаючи Enterbacter cloacae і Enterobacter aerogenes; Escherichia coli; Haemophilus influenzae, включаючи стійки до ампіциліну штами; Klebsiella spp., включаючи Klebsiella pneumoniae; Neisseria meningitidis; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Pseudomonas spp., включаючи Pseudomonas aeruginosa; Serratia spр.;

грампозитивні аеробні – Staphylococcus aureus, включаючи пеніцилазапродукуючі і -непродукуючі штами; Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae; Streptococcus pyogenes (and#946;-гемолізуючі стрептококи групи А);

анаеробні – Bacteroides spp. (багато штамів Bacteroides fragilis стійкі до цефтазидиму).

Багато які бактеріальні штами демонструють чутливість до цефтазидиму in vitro, але клінічні випробування цього не підтверджують. Такі як Clostridium difficile; Haemophilus parainfluenzae; Morganella morganii (колишня Proteus morganis); Neisseria gonorrhoeae; Peptococcus spp.; Providencia rettgeri, колишня Proteus rettgeri); Salmonella spp.; Shigella spp.; Staphylococcus epidermidis; Yersinia enterocolotica.

Цефтазидим у сполученні з аміноглікозидами демонструє in vitro узгоджений ефект проти Rseudomonas aeruginosa і штамів родини Eterobacteriasceae. Також у сполученні з карбеніцеліном він демонструє in vitro узгоджену дію проти Pseudomonas aeruginosa. Цей антибіотик демонструє in vitro ефект проти метицилінстійких стафілококів; Streptococcus faecalis і багатьох інших ентерококів; Listeria monocytogenes; Campilobacter spp. і Clostridium difficile.

Фармакокінетика. Максимальна концентрація цефтазидиму після внутрішньом’язового введення в дозах 500 мг і 1 г досягається швидко (протягом 1 години) і становить відповідно 17 і 39 мг/л, тоді як через 5 хвилин після внутрішньовенних ін’єкцій у таких же самих дозах досягається концентрація відповідно 45 і 90 мг/л. Період напіврозпаду після внутрішньовенного введення становить близько 1,9 години, а після внутрішньом’язових ін’єкцій – близько 2 годин. Після введення пацієнтам з нормальною функцією нирок 1 г або 2 г препарату з 8-годинним інтервалом протягом 10 днів не спостерігалося накопичення цефтазидиму в крові. У пацієнтів з порушеною функцією печінки, що отримали цефтазидим по 2 г через кожні 8 годин протягом 5 днів, не виявлено змін у фармакокінетиці препарату. Цефтазидим на 80-90 % виводиться із сечею в незміненому вигляді протягом 24 годин.

У пацієнтів з нирковою недостатністю період напіврозпаду цефтазидиму у крові значно довший. Близько 10 % препарату поєднується з білками сироватки. Цефтазидим дуже добре проникає із крові в тканини і водні середовища організму, що забезпечує терапевтично його концентрацію у сечі, жовчі, простаті, кістках, серцевій м’язі, мокротинні, гуморальних, плевральних, синовігальних, перитонеальних рідинах, а також у спинномозковій рідині при менінгіті. Препарат проникає також крізь плацентарний бар’єр і потрапляє в грудне молоко.

Показання для застосування.

• Інфекції нижніх дихальних шляхів, включаючи пневмонію, спричинену: Pseudomonas

spp., включаючи Pseudomonas aeruginosa; Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилінстійкі штами); Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus mirabilis; Escherichia coli; Serratia spp., Citrobacter spp. Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз.

Інфекції шкіри і м’яких тканин, спричинені: Pseudomonas aeruginosa; Klebsiella spp.; Escherichia coli; Proteus spp. (включаючи Proteus mirabilis і індоленін-позитивні штами Proteus); Enterobacter spp.; Serratia spp.

Ускладнені та неускладнені інфекції сечових шляхів, включаючи простатит, спричинений Pseudomonas aeruginosa; Enterobacter spp.; Proteus spp. (включаючи Proteus mirabilis і індоленінпозитивні штами Proteus; Klebsiella spp. і Escherichia coli.

Сепсис, спричинений: Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella spp.; Haemophilus influenzae; Escherichia coli; serratia spp.

Інфекції кісток і суглобів, спричинені: Pseudomas aeruginosa, Klebsiella spp.; Enterobacter spp. Гінекологічні інфекції, включаючи ендометрит, спричинені Escherichia coli.

Інфекції черевної порожнини, включаючи перитоніт, спричинений Escherichia coli; Klebsiella spp. і змішані інфекції, спричинені аеробними і анаеробними бактеріями, а також Bacteroides spp. (за винятком Bacteroides fragilis).

Інфекції центральної нервової системи, включаючи менінгіт, спричинений Haemophilus Influenzae і Neisseria meningitidis, Pseudomonas aeruginosa.

Тяжкі інфекції вуха, горла і носа, а також хронічні гнійні отити, що найбільш часто спричиняються Pseudomonas aeruginosa. Інфекції у хворих з послабленим імунітетом, особливо хворих на рак.

Випадки пропасниці невідомого походження, що супроводжуються нейтропенією.

Інфіковані рани, включаючи інфіковані опіки.

Спосіб застосування та дози.

• Призначається для парентерального введення, і його доза залежить від

типу інфекції і чутливості збудника, а також від віку пацієнта, маси тіла і функції нирок. Максимальна денна доза не повинна перевищувати 6 г.

Дорослим: звичайно 1 г внутрішньовенно або глибоко внутрішньом’язово (у верхній зовнішній квадрант сідниці або у латеральну частину стегна), кожні 8 годин або 2 г, кожні 12 годин.

У разі інфекцій сечових шляхів внутрішньовенно або внутрішньом’язово, 0,5-1 г, кожні 12 годин, залежно від тяжкості інфекції.

При остекулярних інфекціях – внутрішньовенно, 2 г, кожні 12 годин.

При пневмонії та при інфекціях шкіри і м’яких тканин – внутрішньовенно, від 500 мг до 1 г, кожні 8 годин.

При тяжких гінекологічних інфекціях і інфекціях черевної порожнини – внутрішньовенно, 2 г, кожні 8 годин.

При цереброспінальному менінгіті – внутрішньовенно, 2 г, кожні 8 годин.

При тяжких інфекціях з загрозою для життя, особливо у пацієнтів з імунодефіцитом, – 2 г, кожні 8 годин.

При пневмонії, спричиненій Pseudomonas aerugiinosa, пацієнтам з міхуровим фіброзом і нормальною нирковою функцією – внутрішньовенно, 100-150 мг/кг маси тіла, кожного дня, трьома дозами (максимум 9 г).

Денна доза для хворих літнього віку не повинна перевищувати 3 г, особливо у віці, який перевищує 80 років.

Пацієнтам з порушенням функції печінки модифікація дози не потрібна.

Дітям від 2 місяців до 13 років: внутрішньовенно або глибоко внутрішньом’язово (у верхній зовнішній квадрант сідниці або у латеральну частину стегна), 50-100 мг/кг маси тіла, кожного дня двома-трьома рівно поділеними дозами.

При внутрішньом’язових ін’єкціях дітям до 2,5 року не слід призначати лідокаїн.

Дітям з імунодефіцитом, міхуровим фіброзом або менінгітом можна призначати дозу до 150 мг/кг маси тіла, трьома рівно поділеними дозами.

Новонародженим і дітям до 2 місяців: внутрішньовенно, 30 мг/кг маси тіла на день, у вигляді 2-х ін’єкцій.

Потрібно мати на увазі, що у новонароджених період напіврозпаду цефтазидиму у плазмі може бути в 3-4 рази довшим, ніж у дорослих.

Увага.

При нирковій недостатності спочатку призначається доза 1 г, після чого доза встановлюється згідно з кліренсом креатиніну.

 Кліренс креатиніну
 
 
 Доза
 


 
 50 - 31 мл/хв
 
 
 1 г кожні 12 годин
 


 
 30 - 16 мл/хв
 
 
 1 г кожні 24 години
 


 
 15 – 6 мл/хв
 
 
 500 мг кожні 24 години
 


 
 andlt; 5 мл/хв
 
 
 500 мг кожні 48годин
 

Пацієнти з гемодіалізом: 1 г після кожного гемодіалізу.

Пацієнти, яким проводиться перітонеальний діаліз: спочатку 1 г, потім 500 мг кожні 24 години.

Спосіб застосування. Приготування розчину.

 Доза
 
 
 Об’єм доданої води
 


 
 внутрішньом’язова ін’єкція
 
 
 внутрішньовенна ін’єкція
 
 
 внутрішньовенна інфузія
 


 
 1,0 г
 
 
 3,0 мл
 
 
 10,0 мл
 
 
 50,0 мл
 

Вводиться глибоко внутрішньом’язово (у верхній зовнішній квадрат сідниці або у латеральну частину стегна) після розчинення у відповідному об’ємі води (вода для ін’єкцій) або 0,5-1 % розчині лідокаїну і внутрішньовенно, повільно, протягом 3-5 хв, одразу після розчинення у відповідній кількості води для ін’єкцій.

Для ін’єкцій слід використовувати свіжоприготовлені розчини. Такі розчини, однак, зберігають активність протягом 24 годин при кімнатній температурі і протягом 7 діб – у холодильнику.

Для внутрішньовенних інфузій при концентрації цефтазидиму від 1 до 40 мг/мл звичайно використовують загальноприйняті інфузійні розчини, серед яких – розчин натрію хлориду ізотонічний 0,9 %, розчин глюкози 5 %, 10 %, розчин Рінгера. Не рекомендується використовувати інфузійні розчини, що містять натрію гідрокарбонат, унаслідок того, що цефтазидим менш стабільний у таких умовах.

Увага. При розчиненні у флаконі виділяється вуглекислий газ. Через 1-2 хв отримується чистий розчин.

Побічна дія.

• Звичайно

добре переноситься. Найчастіше виникають такі локальні реакції (менше, ніж у 2 % випадків):

після внутрішньовенних ін’єкцій – тромбофлебіт;

після внутрішньом’язових ін’єкцій – почервоніння і відчуття місцевого болю.

Крім цього можуть розвитися :

гіперчутливість: висип, свербіж (2 %), бронхоспазм, набряк Квінке;

шлунково-кишкові розлади: пронос, нудота, блювання і біль у животі (менше 2 %);

розлад центральної нервової системи: головний біль, запаморочення і сенсорні подразнення (менше 1 %), судоми, артеріальна гіпотензія.

Дуже рідко (менше, ніж в 1 % випадків) може виникнути таке:

кандидіоз і вагініт;

гемолітична анемія;

лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, езинофілія, тромбоцитоз, тромбоцитопенія і лімфоцитоз, може виникнути незначне збільшення активності амінотрансфераз, АЛТ, АСТ, лужної фосфотази і концентрації креатиніну і сечовини у крові, позитивна реакція Кумбса;

псевдомембранний коліт.

Протипоказання.

• Гіперчутливість

до цефалоспоринів, І триместр вагітності, період годування груддю.

Передозування.

можливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. Спостерігається розвиток неврологічної симптоматики, включаючи енцефалопатію, конвульсії, кому, нейром’язову

гіперзбудженість, головний біль, запаморочення, підвищення рівня білірубіну, АЛТ, АСТ, тромбоцитоз, тромбоцитопенію, лейконемію, збільшення протромбінового індексу.

Особливості застосування.

• Тільки з великою обережністю можна призначати Біотум:

у разі відомої гіперчутливості до пеніциліну через можливість розвитку перехресної реакції. У випадках появи гострих симптомів алергії прийом цефтазидиму треба негайно припинити, вжити відповідних заходів;

при хворобах шлунково-кишкового тракту (особливо при колітах).

Підвищений рівень цефтазидиму у пацієнтів з нирковою недостатністю може призвести до епілептичних нападів, енцефалопатії, астериксу і нейром’язової збудженості.

Паціентам з нирковою недостатністю дозування призначається залежно від кліренса креатиніну.

Як і щодо інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале застосування цефтазидиму може призвести до росту штамів бактерій та грибів, стійких до цього антибіотика. В цьому випадку повинна бути проведена відповідна корекція лікування.

Під час лікування цефтазидимом може розвинутись псевдомембранний коліт. Помірні його прояви звичайно минають після припинення прийому антибіотика. У разі більш тяжкого перебігу слід провести відповідну інтенсивну терапію.

Препарат не повинен вводитьсь внутрішньоартеріально.

Новонародженим і дітям до 3 місяців слід вводити лікарський засіб тільки внутрішньовенно. При внутрішньом’язових ін’єкціях дітям до 2,5 року не слід вводити лікарський засіб з лідокаїном.

Під час вагітності препарат слід застосовувати лише за абсолютними показаннями. Препарат не слід призначати жінкам під час лактації та в І триместрі вагітності.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• На період внутрішньовенного введення слід

перервати введення інших розчинів.

Внаслідок антигоністичних ефектів цефтазидиму і хлорамфеніколу слід уникати одночасного призначення цих лікарських засобів. У разі одночасного призначення цефтазидиму з аміноглікозидними антибіотиками (синергізм дії) розчини цих антибіотиків не повинні змішуватися в одному шприці через можливість взаємної деактивації.

При сумісному прийомі з аміноглікозидами або діуретиками (фурасемід) може спостерігатись нефротоксичний і ототоксичний ефект.

У результатах лабораторних аналізів можуть виникнути відхилення від норми: хибнопозитивний результат аналізу на вміст глюкози в сечі, еозинофілія, хибнопозитивний результат реакції Кумбса, дуже рідко – гемолітична анемія, тромбоцитоз і невелике збільшення рівня ензимів печінки (АЛТ, АСТ, лужна фосфотаза, ЛДГ).

При проведенні комплексного лікування цефтазидимом і ванкоміцином розчини цих антибіотиків не повинні змішуватися через їх фізичну несумісність і можливість випадання в осад.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати в оригінальній закритій упаковці, при кімнатній температурі

не вище 25 andordm;C, в недоступному для дітей та захищеному від світла місці. Термін придатності – 2 роки.