Інструкція для медичного застосування препарату АРЕПЛЕКС

міжнародна та хімічна назви:

• clopidogrel;

(+)-(S)-2-(2-хлорфеніл)-2-(4,5,6,7-тетрагідротієно[3,2-с]піридин-5-іл) гідросульфат метилового ефіру оцтової кислоти;

основні фізико-хімічні властивості:

• круглі таблетки, вкриті оболонкою рожевого

кольору, двоопуклі, гладкі з обох боків, діаметром 9 мм;

склад:

• 1 таблетка містить клопідогрелу гідросульфату еквівалентно клопідогрелу

75 мг;

допоміжні речовини: манітол, целюлоза мікрокристалічна, вкрита кремнію діоксидом колоїдним, гідроксипропілцелюлоза, крохмаль прежелатинізований, олія рицинова гідрогенізована; оболонка: гідроксипропілметилцелюлоза, лактози моногідрат, триацетин, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172), титану діоксид (Е 171).

Форма випуску.

• Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

• Антитромботичні засоби. Антиагреганти. Клопідогрел.

Код АТС В01 АС04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Клопідогрел селективно блокує зв’язування аденозиндифосфату (АДФ) з рецепторами тромбоцитів і активацію комплексу GPIIb/IIIa і таким чином пригнічує агрегацію тромбоцитів. Клопідогрел також інгібує агрегацію тромбоцитів, що спричинена іншими факторами. Препарат не впливає на активність фосфодіестерази.

Клопідогрел необоротно змінює АДФ-рецептори тромбоцита, у зв’язку з чим тромбоцити залишаються нефункціональними протягом усього життя, а відновлення нормальної функції відбувається після оновлення тромбоцитів (приблизно через 7 днів). Статистично значуще та дозозалежне гальмування агрегації тромбоцитів спостерігається через 2 години після перорального прийому разової дози клопідогрелу. Повторний прийом дози 75 мг приводить до значного гальмування агрегації тромбоцитів. Ефект посилюється прогресивно, і стабільний стан досягається через 3-7 днів. При цьому середній рівень гальмування агрегації під впливом дози 75 мг становить 40-60 %. Агрегація тромбоцитів і час кровотечі повертаються до вихідного рівня у середньому через 7 днів після припинення прийому клопідогрелу.

Фармакокінетика. Після перорального прийому в дозі 75 мг клопідогрел швидко абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Однак його концентрація в плазмі крові незначна і через 2 години після прийому не досягає межі вимірювання (0,025 мкг/л).

Клопідогрел швидко біотрансформується в печінці. Його основний метаболіт є неактивним похідним карбоксилової кислоти і становить близько 85 % від сполуки, що циркулює в плазмі. Максимальна концентрація (Cmax) даного метаболіту в плазмі крові після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг становить близько 3 мг/л і спостерігається приблизно через годину після прийому.

Фармакокінетика основного метаболіту показала лінійну залежність у межах доз клопідогрелу від 50 до 150 мг.

Клопідогрел і його основний метаболіт необоротно зв’язуються з білками плазми крові in vitro (98 % і 94 % відповідно). Цей зв’язок залишається ненасиченим in vitro в широких межах концентрацій.

Після перорального прийому близько 50 % прийнятої дози виділяється із сечею і приблизно 46 % з калом протягом 120 годин після прийому. Час напіввиведення (T1/2) основного метаболіту становить 8 годин.

Концентрація основного метаболіту в плазмі значно вище у хворих похилого віку (старше 75 років) порівняно з такою у здорових волонтерів молодого віку. Однак більш високі концентрації в плазмі не супроводжувалися змінами в агрегації тромбоцитів і в часі кровотечі.

Концентрації основного метаболіту в плазмі крові при прийомі 75 мг/добу є більш низькими у пацієнтів з тяжкими захворюваннями нирок (КК 5-15 мл/хв) порівняно з такими у пацієнтів з захворюваннями нирок середньої тяжкості (КК 30-60 мл/хв) і здорових волонтерів. Хоча інгібуючий ефект на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів є зниженим (25 %) порівняно з таким у здорових волонтерів, час кровотечі подовжувався такою ж мірою, як і у здорових волонтерів, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг/добу.

Показання для застосування.

• Як засіб вторинної профілактики для хворих,

які перенесли інфаркт міокарда, ішемічний інсульт або діагностовані захворювання периферичних артерій.

Гострий коронарний синдром (ГКС) без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою.

Спосіб застосування та дози.

• Дорослим призначають 75 мг 1 раз на добу,

незалежно від прийому їжі.

У хворих з ГКС без підйому сегмента ST лікування повинно розпочинатись одноразовою дозою 300 мг, а потім продовжено дозою 75 мг/добу в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою в дозі 75-325 мг/добу.

Корекція дози для хворих похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю не потрібна.

Побічна дія.

• З боку системи згортання крові: загальна частота

виникнення кровотеч – 9,3 %, шлунково-кишкові кровотечі (1,99 %), геморагічний інсульт (0,35 %). Найчастіше відмічались пурпура і носові кровотечі.

З боку системи кровотворення: нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку травної системи: біль у животі, диспепсія, гастрит, запор (27,1 %), виразки шлунка і дванадцятипалої кишки (0,68 %), діарея (4,46 %).

Дерматологічні реакції: шкірні висипання (4,2 %), свербіж (3,3 %).

З боку центральної та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезія (загальна частота порушень – 22,3 %).

З боку печінки та жовчних шляхів: частота порушень функції печінки та жовчних шляхів становить 3,5 %.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до компонентів

препарату. Тяжкі захворювання печінки. Гостра кровотеча (наприклад при пептичній виразці або внутрішньочерепному крововиливі). Вагітність, період годування груддю. Вік до 18 років.

Передозування.

Симптоми: при одноразовому пероральному прийомі Ареплексу в дозі 600 мг (кількість еквівалентна 8 таблеткам по 75 мг) здоровими волонтерами побічні явища не відмічались. Час кровотечі подовжувався в 1,7 разів, що відповідає такій величині після прийому терапевтичної дози (75 мг/добу).

Лікування: ефективним способом лікування серйозних кровотеч є переливання тромбоцитарної маси. Специфічного антидоту не існує.

Особливості застосування.

• З обережністю призначають Ареплекс при

підвищеному ризику кровотечі внаслідок травми, оперативних втручань, при порушеннях системи гемостазу, порушеннях функції нирок. При запланованих хірургічних втручаннях (якщо антиагрегантна дія небажана) курс лікування Ареплексом слід припинити за 7 днів до операції.

З обережністю призначають Ареплекс хворим з тяжкими порушеннями функції печінки, при яких можливо виникнення геморагічного діатезу, оскільки досвід застосування препарату в таких випадках обмежений.

Хворого слід попередити про те, що зупинка кровотечі, яка виникає під час прийому Ареплексу, потребує більшого часу, і він повинен інформувати лікаря про кожен випадок незвичної кровотечі. Хворий також повинен інформувати лікаря і стоматолога про прийом препарату, якщо заплановані оперативні втручання або лікар призначає новий для хворого лікарський засіб.

При появі симптомів надмірної кровоточивості (кровоточивість ясен, менорагії, гематурія) показано дослідження системи гемостазу (час кровотечі, кількість тромбоцитів, тести функціональної активності тромбоцитів). Рекомендується регулярний контроль лабораторних показників функції печінки.

Не встановлений вплив Ареплексу на здатність керувати автотранспортом і механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• При одночасному прийомі Ареплексу з

ацетилсаліциловою кислотою відмічена потенціююча дія на агрегацію тромбоцитів. Безпека довготривалого одночасного застосування ацетилсаліцилової кислоти та Ареплексу не встановлена.

При одночасному застосуванні з гепарином Ареплекс не змінює загальної потреби у гепарині або дії гепарину на згортання крові. Одночасне довготривале застосування гепарину не змінювало інгібуючої дії Ареплекса на агрегацію тромбоцитів. Однак безпека такої комбінації не встановлена, і одночасне застосування цих препаратів потребує обережності.

При одночасному застосуванні з рекомбінантним активатором тканинного плазміногена (rt-PA) безпека сумісного застосування Ареплексу rt-PA і гепарину досліджувалась у хворих, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда. Частота клінічно значущої кровотечі була аналогічна тій, що досліджувалась у випадку сумісного застосування rt-PA та гепарину. Безпека сумісного застосування Ареплексу з іншими тромболітиками не встановлена, і одночасне застосування цих препаратів вимагає обережності.

Безпека одночасного застосування Ареплексу і варфарину не встановлена, але така комбінація не рекомендується через ризик посилення кровотечі.

Слід дотримуватись обережності при призначенні Ареплексу разом з препаратами, що мають високий ступінь зв’язування з білками плазми.

Призначення нестероїдних протизапальних засобів разом з Ареплексом вимагає обережності.

Не відмічена клінічно значуща фармакодинамічна взаємодія при застосуванні Ареплексу разом з атенололом і ніфедипіном.

Фармакодинамічна активність Ареплексу при одночасному застосуванні з фенобарбіталом, циметидином або естрогенами залишається практично незміненою.

Фармакокінетичні властивості дигоксину або теофіліну не змінюються при застосуванні з Ареплексом.

Антацидні засоби не змінювали показників абсорбції Ареплексу.

Призначення інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIa сумісно з Ареплексом вимагає обережності.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати при температурі до +25°С, в

сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Термін придатності — 2 роки.