Інструкція для медичного застосування препарату АНГІЗАР ПЛЮС

основні фізико-хімічні властивості:

• світло-помаранчового кольору, круглі,

двоопуклі, вкриті оболонкою таблетки, з розподільчою рискою на одному боці;

склад:

• 1 таблетка містить 50 мг лозартану калію та 12,5 мг гідрохлоротіазиду;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, метилпарабен, пропілпарабен, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний, тальк очищений, магнію стеарат;

оболонка: табкоут ТС-2052 помаранчовий.

Форма випуску.

• Таблетки, вкриті

оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Антагоністи ангіотензину ІІ і діуретики. Код АТС CO9DA01.

Фармакологічні властивості.

• Фармакодинаміка. Комбінація компонентів препарату

чинить адитивну дію, знижуючи кров’яний тиск більшою мірою, ніж кожний компонент самостійно. Припускається, що ця дія є результатом дій обох компонентів, які взаємно доповнюють один одного.

Лозартан являє собою антагоніст рецептора (типу AT1) ангіотензину II. Ангіотензин II зв’язується з AT1 рецептором, який міститься в багатьох тканинах (наприклад, гладенькі м’язи судин, надниркові залози, нирки і серце), і викликає деякі важливі біологічні реакції, у тому числі звуження судин і вивільнення альдостерону. Ангіотензин II також стимулює проліферацію клітин гладеньких м’язів. Лозартан і його активний метаболіт карбоксильної кислоти (E-3174) блокують фізіологічно релевантні дії ангіотензину II.

Лозартан блокує всі фізіологічно важливі ефекти ангіотензину II і шляхом пригнічення альдостерону може знижувати втрати калію, спричинені прийомом діуретиків.

Гідрохлоротіазид є діуретиком та антигіпертензивним засобом. Він впливає на механізм реабсорбції електролітів у дистальних ниркових канальцях. Гідрохлоротіазид підвищує екскрецію натрію і хлориду в приблизно еквівалентних кількостях. Натрійурез може супроводжуватись деякою втратою калію і бікарбонату. Після перорального прийому сечогінна дія починається через 2 години, досягає піку майже через 4 години і утримується протягом 6-12 годин.

Завдяки діуретичній дії гідрохлоротіазид підвищує плазматичну активність реніну, збільшує секрецію альдостерону, знижує сироватковий рівень калію і підвищує рівень ангіотензину II.

Було доведено, що гідрохлоротіазид викликає середнє підвищення рівня сечової кислоти, а лозартан знижує гіперурикемію, викликану діуретичними засобами. Терапевтичний ефект препарату утримується протягом 24 годин.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо лозартан добре всмоктується і при метаболізмі першого проходження створює активний метаболіт карбоксильної кислоти та інші недіючі метаболіти. Системна біологічна доступність препарату становить майже 33%. Середня максимальна концентрація лозартану досягається протягом 1 години, а його активного метаболіту – протягом 3-4 год. Не було відмічено ніякої клінічно значущої дії на профіль концентрації лозартану в плазмі, якщо лікарський засіб приймався зі звичайною їжею. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі – 2-5 годин. Період напіввиведення лозартану – 2 год, а його активного метаболіту – 6-9 год.

Абсорбція гідрохлоротіазиду становить 80%. З білками зв”язується майже 60-80% гідрохлоротіазиду. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі – 2-5 годин.

У терапевтичному діапазоні доз середня величина AUC зростає прямо пропорційно збільшенню дози, при призначенні 1 раз на добу кумуляція незначна.

Гідрохлоротіазид проникає через гематоплацентарний бар’єр і в грудне молоко.

Період напіввиведення гідрохлоротіазиду з плазми становить 6 - 15 годин.

Гідрохлоротіазид не метаболізується печінкою.

Виводиться нирками 95% у незміненому стані і близько 4% шляхом клубочкової фільтрації і активної канальцевої секреції у проксимальному відділі нефрона.

Показання для застосування.

• Артеріальна гіпертензія.

Спосіб застосування та дози.

• Ангізар Плюс призначений лише для лікування

дорослих.

Препарат приймають незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати цілою, запиваючи невеликою кількістю нейтральної рідини.

Початковою і підтримуючою дозою Ангізару Плюс є 1 таблетка на день. За необхідності доза може бути збільшена до 2 таблеток на день. Максимальна доза становить 2 таблетки, які приймаються один раз на добу. Найвища гіпотензивна дії досягається протягом 3-х тижнів після початку курсу лікування. Термін лікування визначається тяжкістю та перебігом захворювання.

Побічна дія.

• Ангізар Плюс звичайно переноситься добре, але в

окремих випадках можуть виникати такі побічні реакції: діарея, диспепсія, міалгія, набряки, запаморочення, безсоння, головний біль, гепатит. Рідко повідомлялося про випадки анафілактичної реакції, ангіоневротичного набряку, в тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до закупорки дихальних шляхів та/або набряку обличчя, губ, глотки та/або язика.

До інших побічних реакцій належать гіпотензія після прийому першої дози, шкірний висип, транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів, гіперкаліємія, порушення смаку, дозозалежні ортостатичні ефекти, біль у животі, астенія, загрудинний біль, тахікардія, нудота, біль у спині, м’язові судоми, кашель, застій у носі, фарингіт, синусові розлади, інфекції верхніх дихальних шляхів, мігрень, порушення функції печінки, анемія, міалгія, пруритус.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до будь-яких компонентів

препарату, анурія, тяжкі порушення функції печінки та нирок (кліренс креатиніну andlt;= 30 мл/хв), гіпокаліємія, гіперурикемія з клінічними проявами, вагітність і період лактації, дитячий вік.

Передозування.

• У

разі передозування (інтоксикації) препарату можлива поява таких симптомів: нудота, блювання, печінкова кома, артеріальна гіпотензія.

Лікування проводять залежно від тяжкості проявів інтоксикації. Необхідно зробити промивання шлунка, призначити активоване вугілля. Подальше лікування – симптоматичне і допоміжне, спрямоване на підтримку діяльності серцево-судинної системи, корекцію водно-електролітного балансу.

Особливості застосування.

Як наслідок пригнічення ренін-ангіотензинової системи, у чутливих осіб спостерігаються зміни функції нирок, включаючи ниркову недостатність; ці зміни функції нирок можуть бути оборотними після припинення терапії.

Інші препарати, які впливають на ренін-ангіотензинову систему, можуть збільшити рівень сечовини в крові і креатиніну в сироватці у хворих з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.

Так само, як і при застосуванні всіх антигіпертензивних засобів, у деяких пацієнтів виникає симптоматична гіпотензія. Пацієнтів слід спостерігати на предмет клінічних ознак водного або електролітного дисбалансу, наприклад, зневоднення, гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагнеземії або гіпокаліємії, які можуть з’являтися під час супутньої діареї або блювання. У цих випадках необхідно періодично, через відповідні інтервали часу, визначати рівень електролітів сироватки.

При застосуванні препарату можливе порушення толерантності до глюкози, що може вимагати зміни дозування протидіабетичних засобів, включаючи інсулін.

Ангізар Плюс може зменшувати екскрецію кальцію з сечею і викликати переміжне та незначне підвищення рівня кальцію в сироватці. Відчутна гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Лікування тіазидовими препаратами потрібно припиняти до виконання тестів з метою оцінки функції паращитовидної залози.

Підвищення рівнів холестерину і тригліцеридів може бути пов’язано з терапією тіазидним діуретиком, що входить до складу препарату.

Оскільки лозартан знижує вміст сечової кислоти, його поєднання з гідрохлоротіазидом зменшує ступінь викликаної діуретиками гіперурикемії.

Вагітість і лактація.

При застосуванні під час другого і третього триместрів вагітності препарати, які безпосередньо впливають на ренін-ангіотензинову систему, можуть спричинити пошкодження або навіть смерть плода. При виявленні вагітності Ангізар Плюс слід відмінити якнайшвидше.

Невідомо, чи виводиться лозартан з грудним молоком. Тіазидні діуретики виявляються в молоці. Рішення щодо припинення прийому ліків слід приймати з урахуванням важливості препарату для матері. При необхідності прийому препарату для матері годування грудним молоком слід припинити, зважаючи на потенційно можливі побічні ефекти у дитини.

Застосування у педіатрії

Безпека та ефективність препарату у дітей не встановлені.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• При одночасному застосуванні Ангізару Плюс з

дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбіталом, кетоконазолом та еритроміцином не були відмічені ніякі клінічно важливі взаємодії. Рифампіцин та флуконазол знижують рівні активних метаболітів. Як і в інших препаратів, що блокують ангіотензин чи його дії, одночасне застосування калійзберігаючих діуретичних засобів (наприклад, спіронолактону, триамтерену, амілориду), домішок калію чи замінників солі з вмістом калію, може призвести до підвищення сироваткових концентрацій калію.

Гіпотензивну дію лозартану знижують нестероїдні протизапальні засоби (індометацин).

При одночасному застосуванні гідрохлоротіазид посилює дію інших гіпотензивних засобів, а також недеполяризуючих міорелаксантів, знижує ефективність пероральних гіпоглікемізуючих препаратів. Одночасне застосування гідрохлоротіазиду з глюкокортикостероїдами приводить до підвищеного виділення із організму іонів калію. При одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду і барбітуратів, діазепаму, етанолу підвищується ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. У пацієнтів, які отримують лікування препаратами літію, діуретичні засоби можуть викликати підвищення рівня літію в крові. При поліурії, викликаній препаратами літію, діуретичні засоби можуть спричинити парадоксальну антидіуретичну дію.

Умови та термін зберігання.

• Препарат необхідно зберігати при температурі до

25andordm;С в сухому, недоступному для дітей місці. Термін придатності – 2 роки.