Інструкція для медичного застосування препарату АНАЛЬГІН-КМП

міжнародна та хімічна назви:

• metamizole sodium;

[(1,5-диметил-3-оксо-2-феніл-2,3-дигідро-1Н-піразол-4-іл)4-N-метил-аміно] метансульфонат;

основні фізико-хімічні властивості:

• таблетки білого або білого з жовтуватим

відтінком кольору, з плоскою поверхнею, рискою та фаскою;

склад:

• метамізолу натрію (анальгіну) у перерахунку на 100% речовину 0,5 г;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, кальцію стеарат.

 

Форма випуску.

• Таблетки.

 

Фармакотерапевтична група.

• Аналгетики та антипіретики. Код АТС N02B B02.

 

Фармакологічні властивості.

• Фармакодинаміка. Анальгін (метамізол натрію)

виявляє аналгетичну, жарознижуючу та протизапальну дію. Аналгетичний ефект обумовлений інгібіцією ЦОГ та блокуванням синтезу простагландинів з арахідонової кислоти, що беруть участь у формуванні больових реакцій (брадикініни, простагландини та ін.); уповілненням проведення екстра- та пропріоцептивних больових імпульсів у центральній нервовій системі, підвищенням порога збудливості таламічних центрів больової чутливості та зменшенням реакції структур головного мозку, що відповідають за сприймання болю на зовнішні подразники.

Антипіретичний ефект обумовлений зменшенням утворення і вивілнення з нейтрофільних гранулоцитів субстанцій, що впливають на теплопродукцію.

Протизапальний ефект пов’язаний із пригніченням синтезу простагландинів.

Фармакокінетика. Метамізол натрію добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Терапевтична концентрація в плазмі крові досягається приблизно через півгодини після прийому препарату. Максимальна плазмова концентрація метамізолу натрію після перорального прийому дози у 6 мг/кг маси тіла досягається через 1–1,5 години. У незначній кількості зв’язується з білками плазми крові й інтенсивно метаболізується в печінці: значна частина речовини гідролізується з утворенням 4-метиламіноантипірину, що деметилюється з утворенням фармакологічно активного 4-аміноантипірину, 50–60% якого зв’язується з білками плазми крові, і ацетильоване похідне якого виводиться із сечею. Препарат також проникає через плаценту та у грудне молоко.

 

Показання для застосування.

• Больовий синдром різного походження:

головний, зубний біль, невралгія, радикуліт, міозит, біль під час менструації. Як допоміжний засіб може застосовуватися для зменшення болю після хірургічних і діагностичних втручань. Гіпертермічний синдром.

 

Спосіб застосування та дози.

• Дорослим і підліткам віком від 12 років

призначають звичайно по 250–500 мг 1–2 рази на добу. Таблетки приймають після їди, запиваючи невеликою кількістю води. Тривалість прийому препарату – не більше 3 днів.

 

Побічна дія.

• У терапевтичних дозах препарат звичайно добре

переноситься. Іноді можливі алергічні реакції (шкірний висип, набряк Квінке), синдром Стивенса-Джонсона, Лайелла, анафілактичний шок.

Можливе пригнічення кровотворення (тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, лейкопенія, анемія в поодиноких випадках – агранулоцитоз). При схильності до бронхоспазму можливе провокування нападу.

 

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до похідних піразолону

(бутадіон, трибузон, антипірин). Вираженні порушення функції печінки чи/та нирок. Захворювання системи крові. Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Вагітність, період годування груддю, бронхіальна астма. Не призначають дітям до 12 років.

 

Передозування.

• Симптоми: гіпотермія, відчуття серцебиття, задишка,

шум у вухах, нудота, блювання, слабкість, сонливість, марення, порушення свідомості, судомний синдром; можливий розвиток гострого агранулоцитозу, гострої ниркової та печінкової недостатності.

Лікування: індукція блювання, промивання шлунка, призначення сольових проносних, активованого вугілля і проведення форсованого діурезу, симптоматична терапія, спрямована на підтримку життєво важливих функцій.

 

Особливості застосування.

• Виключається застосування препарату для зняття

гострих болей у животі (до з’ясування причини).

При застосуванні препарату необхідно контролювати склад периферичної крові (лейкоцитарну формулу). З обережністю застосовують для лікування пацієнтів з анамнестичними вказівками на захворювання нирок (пієлонефрит, гломерулонефрит), алергічні захворювання та при тривалому алкогольному анамнезі.

При застосуванні Анальгіну-КМП можливе забарвлення сечі в червоний колір в зв’язку з виділенням метаболіту.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Одночасне застосування метамізолу з іншими ненаркотичними

аналгетиками може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. Седативні засоби та транквілізатори (сибазон, тріоксазин, валокардин, кодеїн, анаприлін, блокатори Н2-рецепторів) посилюють знеболювальну дію метамізолу. Трициклічні антидепресанти (амізол, доксепін), пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу в печінці та підвищують його токсичність. Барбітурати (фенобарбітал, беласпон), фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послабляють дію метамізолу. Необхідна обережність при одночасному застосуванні препарату з сульфоніламідними цукрознижувальними препаратами ( посилюється гіпоглікемічна дія) та діуретиками (фуросемід). Сарколізин та мерказоліл збільшують імовірність розвитку лейкопенії. Метамізол натрію посилює седативну дію алкоголю та знижує концентрацію циклоспорину в плазмі.

 

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при

температурі від 15°С до 25°С. Термін придатності – 2 роки.

Зберігати в недоступному для дітей місці.